«Всі ми у Церкві у великому боргу вдячності перед Йозефом-Ратцінґером – Венедиктом XVI за глибину і врівноваженість його богословського мислення, завжди пережитого на служінні Церкві», – пише Папа Франциск у присвяті під заголовком «Мій зв’язок із ним» до книги «Служитель Бога і людства. Біографія Венедикта XVI», яка з’явиться у книгарнях наприкінці серпня.

За словами теперішнього Наступника святого Петра, «вклад віри йкультури» його попередника у вчення Церкви, здатне «відповісти на очікування нашого часу», є фундаментальним, натомість «сміливість і рішучість», з якими він виходив назустріч важким ситуаціям, «показали шлях, яким слід відповідати на них смиренно та правдиво, в дусі оновлення та очищення».

«Але хочу наголосити на тому факті, що під час цих перших років мого понтифікату мій духовний зв’язок з ним є особливо глибоким. Його тактовна присутність та молитва за Церкву є постійною підтримкою та розрадою для мого служіння», – пише Папа Франциск, пригадуючи «зворушливі» слова Венедикта XVI, сказані під час прощальної зустрічі з кардиналами перед тим, як вступило в дію його зречення: «Тут між вами є майбутній Папа, якому вже відтепер обіцяю свою безумовну пошану і послух».

«Тоді я ще не міг знати, – зазначає Святіший Отець, – що ці слова стосувалися мене. Але під час усіх зустрічей з ним я міг довідчити не лише пошану й послух, але також щиру близькість, радість від спільної молитви, щире братерство, зрозуміння та дружбу, а також – готовність дати пораду. Хто ж краще від нього може зрозуміти радощі й труднощі служіння Вселенській Церкві та сучасному світові, бути духовно близьким до того, кого Господь покликав нести цей тягар? Тому його молитва особливо цінна для мене, а його дружба – дуже бажана».

Як зауважив далі Папа Франциск, для Церкви присутність вислуженого Папи поряд з діючим є чимось новим, але оскільки вони люблять один одного, це «прекрасна новизна», яка деякою мірою красномовно виражає «безперервну тяглість Петрового служіння, немов ланки одного ланцюга, скріпленого любов’ю». На його думку, «паломничаючий святий Божий люд дуже добре це зрозумів». «Усі рази, коли вислужений Папа, приймаючи моє запрошення, з’являвся на людях і я міг його обійняти перед усіма, радість та оплески присутніх були щирими та бурхливими», – пише Глава Католицької Церкви.

Святіший Отець висловив особливу вдячність своєму попередникові за те, що той погодився взяти участь у відкритті Ювілею Милосердя, пройшовши через Святі Двері базиліки святого Петра відразу після нього. «Місією Церкви, служінням святого Петра, через природні зміни ситуації та осіб, завжди є звіщення милосердної любові Бога до світу. Все життя думки та діл Йозефа Ратцінґера було спрямоване до цієї мети, і в тому самому напрямку і я, з Божою допомогою, намагаюся прямувати», – підсумовує Папа Франциск.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/08/25/

«Я би дійсно мусів переживати, якби не був переконаний у тому, що сказав на початку свого понтифікату, що я лише простий і смиренний робітник у Господньому винограднику», – цими словами вислужений Папа Венедикт XVI відповів на запитання журналіста Еліо Ґверрєро про те, як він відчитав знаки, які трапилися в день його зречення і для декого здавалися зловіщими.

Згаданий журналіст є автором книги-біографії Венедикта XVI, яка з’явиться на полицях книгарень наприкінці серпня. Під час редагування книги, зустрічаючись з вислуженим Папою, він записав з ним коротке інтерв’ю, присвячене зреченню з Петрового служіння.

Ваша Святосте, відвідуючи востаннє Німеччину, Ви сказали: «Неможна зректися Бога». Та також: «Там, де Бог, там є майбутнє». Чи не було Вам прикро залишити все під час Року віри?

Звичайно, мені залежало на тому, щоб довести до завершення Рік віри та написати енцикліку про віру, яка повинна була завершити шлях, розпочатий з Deus caritas est. Як казав Данте, любов, яка рухає сонце та інші зорі, підштовхує, веде нас до присутності Бога, Який дарує нам надію і майбутнє. В ситуації кризи найкращою поведінкою є стати перед Богом з прагненням віднайти віру, щоб могти і далі прямувати життєвою дорогою. Зі Свого боку, Господь з великою радістю приймає наше прагнення й дарує нам світло, яке провадить нас життєвим паломництвом. Таким є досвід святих, святого Івана від Хреста і святої Терези від Дитяти Ісуса. Однак, на 2013 рік були призначені численні завдання, які я не почувався в силах довести до кінця.

Що це були за завдання?

Зокрема, вже була визначена дата Всесвітнього Дня Молоді, що мав відбутися влітку 2013 року в Ріо-де-Жанейро у Бразилії. Щодо цього я мав два чіткі переконання. Після досвіду подорожі до Мексики і Куби я вже не почувався в стані здійснити таку вимогливу подорож. Крім того, згідно з установками, залишеними Іваном Павлом ІІ щодо цих днів, фізична присутність Папи була незамінною. Неможливо було думати про телеміст чи інші форми, надані технологіями. Також і це було обставиною, задля якої зречення стало моїм обов’язком. Врешті, я мав упевнену віру в те, що навіть без моєї присутності Рік віри звершиться добре. Віра, у дійсності, – це благодать, великодушний Божий дар віруючим. Тому, в мене було стійке переконання в тому, що мій наступник, як це пізніше підтвердилося, однаково приведе до доброго завершення згідно з Господньою волею ту ініціативу, яку я розпочав.

Відвідуючи базиліку на Коллемадджіо в Аквілі, Ви поклади паллій на вівтар Целестина V. Чи можете сказати, коли прийняли рішення про те, що мусите зректися виконування Петрового служіння задля добра Церкви?

Подорож до Мексики і Куби була для мене дуже гарною і зворушливою під різним оглядом. У Мексиці мене вразила зустріч із глибокою вірою численної молоді, досвід їхнього радісного захоплення Богом. Одночасно, я був вражений великими проблемами мексиканського суспільства та заанґажуванням Церкви у пошук, відштовхуючись від віри, відповідей на виклики бідності й насильства. Немає, натомість, потреби згадувати про те, як на Кубі я був вражений, побачивши як Рауль Кастро бажав провадити свою країну новим шляхом, але не перериваючи тяглости з минулим. Також і тут мене дуже вразило те, як мої співбрати в єпископстві намагаються знаходити орієнтири для цього важкого процесу, посилаючись на віру. Але тоді ж, однак, я повністю відчув обмеження своїх фізичних можливостей. Насамперед, я усвідомив, що в майбутньому вже не зможу переносити трансокеанські перельоти задля проблеми часових поясів. Очевидно, я обговорював ці проблеми зі своїм лікарем, доктором Патріціо Поліскою. Ставало дедалі яснішим, що я вже не зможу взяти участь у Всесвітньому Дні Молоді в Ріо-де-Жанейро влітку 2013 р., бо цьому ясно заважала проблема різниці часу. Відтоді я в доволі короткому проміжку часу мусів прийняти рішення про дату свого відходу.

Після зречення багато-хто уявляв середньовічні картини, супроводжувані сенсаційними заявами та гучними обвинуваченнями. Настільки, що оглядачів застало зненацька, майже розчарувало, Ваше рішення залишитися в межах Святого Петра, відійти до монастиря Mater Ecclesiae. Як визріло це рішення?

Я неодноразово відвідував монастир Mater Ecclesiae від його заснування. Я часто приходив туди, щоб відслужити Святу Месу для монахинь, які там по-черзі проживали. Востаннє перед зреченням я там був, беручи участь у святкуванні річниці заснування Згромадження Сестер Візиток. Свого часу Іван Павло ІІ вирішив, що дім, який раніше використовувався як помешкання для директора Радіо Ватикану, повинен стати місцем споглядальної молитви, своєрідним джерелом живої води у Ватикані. Знаючи про те, що тієї весни завершувалося трирічне служіння в цьому монастирі сестер візиток, до мене прийшло усвідомлення, що це могло би стати місцем, де я міг би по-своєму продовжувати служіння молитви, для якого Іван Павло ІІ призначив цей дім.

Не знаю, чи Ви бачили те фото кореспондента ВВС, на якому зображено, як в день Вашого зречення блискавка вражає купол базиліки святого Петра. Для багатьох ця картина була знаком занепаду, навіть приходу кінця світу. Тепер мені спадає на думку: в той час, як очікували оплакування переможеного чоловіка, розтоптаного історією, бачу перед собою спокійного і сповненого довіри мужа…

Я абсолютно згідний. Я би дійсно мусів переживати, якби не був переконаним у тому, що сказав на початку свого понтифікату, що я є простим і покірним робітником у Господньому винограднику. Я від початку знав про свої обмеження і приймав їх, як завжди намагався це чинити протягом свого життя, в дусі послуху. Так, були більші чи менші труднощі понтифікату, але також не бракувало благодаті. Я розумів, що все те, що я повинен робити, я вже не міг робити сам, і, таким чином, я був майже змушений віддатися в Божі руки, ввіритися Ісусові, з Яким, крок-за-кроком, пишучи свою кригу про Нього, відчував зв’язок давньої і дедалі глибшої дружби. Далі, в цьому була присутня Божа Матір, Мати надії, Яка була надійною опорою в труднощах і близькість Якої я завжди відчував, проказуючи святу вервицю та відвідуючи Марійські санктуарії. Врешті, були святі, мої товариші в мандрівці життям: святий Августин і святий Бонавентура, мої духовні вчителі, а також святий Венедикт, гасло якого: «ніщо не ставити перед Христом», ставало мені дедалі ближчим, та Ассізький бідняк святий Франциск, який першим відчув, що світ є дзеркалом творчої любові Бога, від якої ми походимо і до якої прямуємо…

Отож, лише духовне утішення?

Ні, мій шлях не був супроводжуваний лише згори. Я щодня отримував численні листи не лише від великих цього світу, але також і від смиренних простих людей, які хотіли повідомити мені про свою близькість і молитву за мене. З цього, також і під час важких моментів, походили довір’я та впевненість у тому, що Церкву провадить Господь, і що можу повернути в Його руки той мандат, який Він мені вручив у день мого обрання. Зрештою, ця підтримка не припинилася і після мого зречення, за що можу лише дякувати Господеві та всім тим, які висловили й надалі висловлюють мені свою любов.

У своєму прощальному слові до кардиналів 28 лютого 2013 року Ви вже відтоді обіцяли послух своєму наступникові. Тим часом, у мене склалося враження, що Ви запевнили Папи Франциска також людяність та щирість. Якими є стосунки з Вашим наступником?

Послух моєму наступникові ніколи не піддавався дискусії. Але крім того, існує почуття глибокого сопричастя і дружби. В момент його обрання я відчув, як і багато інших людей, спонтанне почуття вдячності Божому провидінню. Після двох Пап, що походили з Центральної Європи, Господь, так би мовити, скерував погляд на Вселенську Церкву, запрошуючи нас до ширшого, ще більш католицького сопричастя. Я особисто був глибоко зворушений надзвичайною людяністю Папи Франциска щодо мене. Відразу після обрання він намагався зателефонувати до мене. Ця спроба була невдалою, і він мені відразу зателефонував після зустрічі з Вселенською Церквою в лоджії базиліки Святого Петра, і промовляв до мене надзвичайно щиро. З того часу він мене обдарував чудесними батьківсько-братерськими стосунками. До мене часто надходять маленькі подарунки та власноручні листи. Перед тим, як вирушити у тривалі подорожі, Папа завжди мене відвідує. Людська зичливість, з якою він до мене ставиться, є для мене особливою ласкою на цьому останньому етапі мого життя, за яку я йому можу бути лише вдячним. Те, що він говорить про відкритість до людей, не є лише словами. Він їх впроваджує в життя зі мною. Нехай же Господь, у свою чергу, дасть йому щодня відчувати Свою зичливість. Про це прошу Господа, молячись за нього.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/08/26/

«Всі ми у Церкві у великому боргу вдячності перед Йозефом-Ратцінґером – Венедиктом XVI за глибину і врівноваженість його богословського мислення, завжди пережитого на служінні Церкві», – пише Папа Франциск у присвяті під заголовком «Мій зв’язок із ним» до книги «Служитель Бога і людства. Біографія Венедикта XVI», яка з’явиться у книгарнях наприкінці серпня.

За словами теперішнього Наступника святого Петра, «вклад віри йкультури» його попередника у вчення Церкви, здатне «відповісти на очікування нашого часу», є фундаментальним, натомість «сміливість і рішучість», з якими він виходив назустріч важким ситуаціям, «показали шлях, яким слід відповідати на них смиренно та правдиво, в дусі оновлення та очищення».

«Але хочу наголосити на тому факті, що під час цих перших років мого понтифікату мій духовний зв’язок з ним є особливо глибоким. Його тактовна присутність та молитва за Церкву є постійною підтримкою та розрадою для мого служіння», – пише Папа Франциск, пригадуючи «зворушливі» слова Венедикта XVI, сказані під час прощальної зустрічі з кардиналами перед тим, як вступило в дію його зречення: «Тут між вами є майбутній Папа, якому вже відтепер обіцяю свою безумовну пошану і послух».

«Тоді я ще не міг знати, – зазначає Святіший Отець, – що ці слова стосувалися мене. Але під час усіх зустрічей з ним я міг довідчити не лише пошану й послух, але також щиру близькість, радість від спільної молитви, щире братерство, зрозуміння та дружбу, а також – готовність дати пораду. Хто ж краще від нього може зрозуміти радощі й труднощі служіння Вселенській Церкві та сучасному світові, бути духовно близьким до того, кого Господь покликав нести цей тягар? Тому його молитва особливо цінна для мене, а його дружба – дуже бажана».

Як зауважив далі Папа Франциск, для Церкви присутність вислуженого Папи поряд з діючим є чимось новим, але оскільки вони люблять один одного, це «прекрасна новизна», яка деякою мірою красномовно виражає «безперервну тяглість Петрового служіння, немов ланки одного ланцюга, скріпленого любов’ю». На його думку, «паломничаючий святий Божий люд дуже добре це зрозумів». «Усі рази, коли вислужений Папа, приймаючи моє запрошення, з’являвся на людях і я міг його обійняти перед усіма, радість та оплески присутніх були щирими та бурхливими», – пише Глава Католицької Церкви.

Святіший Отець висловив особливу вдячність своєму попередникові за те, що той погодився взяти участь у відкритті Ювілею Милосердя, пройшовши через Святі Двері базиліки святого Петра відразу після нього. «Місією Церкви, служінням святого Петра, через природні зміни ситуації та осіб, завжди є звіщення милосердної любові Бога до світу. Все життя думки та діл Йозефа Ратцінґера було спрямоване до цієї мети, і в тому самому напрямку і я, з Божою допомогою, намагаюся прямувати», – підсумовує Папа Франциск.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/08/25/

У неділю, 14 серпня 2016 р., Святу Літургію в каплиці Благовіщення Радіо Ватикану відслужив о. Тимотей Коцур, ЧСВВ, а проповідь виголосив о. Василь Ілик. Апостола проспівала с. Марта Козак, СНДМ. Співали Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії. Пропонуємо вашій увазі звукозапис цієї Святої Літургії:

Проповідь:

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/

У неділю, 14 серпня 2016 р., Святу Літургію в каплиці Благовіщення Радіо Ватикану відслужив о. Тимотей Коцур, ЧСВВ, а проповідь виголосив о. Василь Ілик. Апостола проспівала с. Марта Козак, СНДМ. Співали Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії. Пропонуємо вашій увазі звукозапис цієї Святої Літургії:

Проповідь:

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/

У неділю, 14 серпня 2016 р., Святу Літургію в каплиці Благовіщення Радіо Ватикану відслужив о. Тимотей Коцур, ЧСВВ, а проповідь виголосив о. Василь Ілик. Апостола проспівала с. Марта Козак, СНДМ. Співали Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії. Пропонуємо вашій увазі звукозапис цієї Святої Літургії:

Проповідь:

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/

У неділю, 14 серпня 2016 р., Святу Літургію в каплиці Благовіщення Радіо Ватикану відслужив о. Тимотей Коцур, ЧСВВ, а проповідь виголосив о. Василь Ілик. Апостола проспівала с. Марта Козак, СНДМ. Співали Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії. Пропонуємо вашій увазі звукозапис цієї Святої Літургії:

Проповідь:

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/

«Вірі має бути надана можливість відігравати притаманну їй роль у публічному житті», – з таким закликом Ентоні Горан, новопризначений директор Шотландського католицького парламентського представництва, звернувся до громадськості у листі, який нещодавно був опублікований Інтернет-виданням шотландського єпископату. Більшість жителів Шотландії, що входить до складу Об’єднаного Королівства, належать до пресвітеріанської Церкви Шотландії, яка має статус державної. Другою за кількістю вірних є Католицька Церква, що нараховує приблизно 690 тисяч вірних і має дві архидієцезії та 6 дієцезій. Парламентське представництво підпорядковується Єпископській Конференції Шотландії та відповідає за зв’язки між Католицькою Церквою та Шотландським парламентом.

Ентоні Горан, новий директор цього відділу, зазначив, що останнім часом в пресі та в соціальних мережах дедалі частіше з’являються «заклики до того, щоб витіснити релігію з публічного життя». Але «віра, сама по собі, – продовжує він, – є важливою для людського розвитку і для оновлення суспільства. І суспільство буде процвітати, якщо вірі надати свободу зробити свій унікальний вклад».

Говорячи про релігійну свободу, Горан процитував слова Папи Франциска про те, що «наші різні релігійні традиції служать суспільству, насамперед, через послання, яке звіщають. Вони закликають окремих осіб та громади прославляти Бога, що є джерелом всього живого, джерелом свободи і щастя». «Релігійна свобода, – йдеться далі в цитаті Святішого Отця, – за своєю природою виходить за межі місць відправлення культу і приватної сфери окремих осіб та сімей».

Папа Франциск, як пригадує представник Церкви при Шотландському парламенті, застерігає, що «сучасні тиранічні суспільства прагнуть придушити релігійну свободу, або ж намагаються звести релігії до субкультури, без права голосу на політичній арені». «На відміну від поширеної думки, – підкреслює він, – Католицька Церква продовжує зростати на глобальному рівні. В Шотландії, на даний час, кількість семінаристів є найвищою за останні десять років. Згідно з національним переписом між 2001 та 2011 роками зросла також кількість католиків».

Коментуючи своє нове призначення, Ентоні Горан підкреслив, що його місія полягатиме в тому, щоб «сприяти поширенню католицької віри і соціальної доктрини Церкви, залучаючи в позитивний спосіб світське суспільство, в якому живемо». Новопризначений директор висловлює надію, що його відділові вдасться налагодити працю з молоддю, яка має багато ентузіазму та енергії, і яка є майбутнім Церкви та країни. Він також бажає «зустрічатися з політиками та зацікавленими сторонами, та встановити з ними позитивні та дружні стосунки з метою розвивати шляхи поширення навчання Церкви у політичній сфері». «Тому що Церква, – додає на завершення Ентоні Горан, – трудиться для спільного добра і має на серці добробут усіх».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/08/12/

«Вірі має бути надана можливість відігравати притаманну їй роль у публічному житті», – з таким закликом Ентоні Горан, новопризначений директор Шотландського католицького парламентського представництва, звернувся до громадськості у листі, який нещодавно був опублікований Інтернет-виданням шотландського єпископату. Більшість жителів Шотландії, що входить до складу Об’єднаного Королівства, належать до пресвітеріанської Церкви Шотландії, яка має статус державної. Другою за кількістю вірних є Католицька Церква, що нараховує приблизно 690 тисяч вірних і має дві архидієцезії та 6 дієцезій. Парламентське представництво підпорядковується Єпископській Конференції Шотландії та відповідає за зв’язки між Католицькою Церквою та Шотландським парламентом.

Ентоні Горан, новий директор цього відділу, зазначив, що останнім часом в пресі та в соціальних мережах дедалі частіше з’являються «заклики до того, щоб витіснити релігію з публічного життя». Але «віра, сама по собі, – продовжує він, – є важливою для людського розвитку і для оновлення суспільства. І суспільство буде процвітати, якщо вірі надати свободу зробити свій унікальний вклад».

Говорячи про релігійну свободу, Горан процитував слова Папи Франциска про те, що «наші різні релігійні традиції служать суспільству, насамперед, через послання, яке звіщають. Вони закликають окремих осіб та громади прославляти Бога, що є джерелом всього живого, джерелом свободи і щастя». «Релігійна свобода, – йдеться далі в цитаті Святішого Отця, – за своєю природою виходить за межі місць відправлення культу і приватної сфери окремих осіб та сімей».

Папа Франциск, як пригадує представник Церкви при Шотландському парламенті, застерігає, що «сучасні тиранічні суспільства прагнуть придушити релігійну свободу, або ж намагаються звести релігії до субкультури, без права голосу на політичній арені». «На відміну від поширеної думки, – підкреслює він, – Католицька Церква продовжує зростати на глобальному рівні. В Шотландії, на даний час, кількість семінаристів є найвищою за останні десять років. Згідно з національним переписом між 2001 та 2011 роками зросла також кількість католиків».

Коментуючи своє нове призначення, Ентоні Горан підкреслив, що його місія полягатиме в тому, щоб «сприяти поширенню католицької віри і соціальної доктрини Церкви, залучаючи в позитивний спосіб світське суспільство, в якому живемо». Новопризначений директор висловлює надію, що його відділові вдасться налагодити працю з молоддю, яка має багато ентузіазму та енергії, і яка є майбутнім Церкви та країни. Він також бажає «зустрічатися з політиками та зацікавленими сторонами, та встановити з ними позитивні та дружні стосунки з метою розвивати шляхи поширення навчання Церкви у політичній сфері». «Тому що Церква, – додає на завершення Ентоні Горан, – трудиться для спільного добра і має на серці добробут усіх».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/08/12/

Формування членів Світських інститутів та ідентичність посвячення в цих інститутах будуть головними темами, які розглядатимуться під час Генеральної Асамблеї Всесвітньої конференції Світських інститутів, що від 21 до 25 серпня 2016 р. відбуватиметься у Римі. В ній візьмуть участь провідники Світських товариств, що входять до цієї конференції, а також голови національних та континентальних об’єднань. Загалом, очікується понад 140 учасників з 25 країн із 5 континентів.

Робочі засідання Асамблеї розпочнуться 22 серпня, того ж дня ввечері кардинад Жоао Браз-де-Авіс, Префект Конгрегації Інститутів богопосвяченого життя та Товариств апостольського життя, відслужить для її учасників Євхаристійне богослуження. Крім звіту про діяльність за останнє чотириріччя, розглядатимуться плани на наступний період, а також відбудеться обрання виконавчої ради, якій буде ввірене завдання впроваджувати ці напрямні у життя.

Серед тем, що розглядатимуться під час засідань, є світськість як природне середовище для формування, новизна, яка випливає з різних культур та континентів, особливі риси та розвиток Світських товариств, оновлене відкриття цінності євангельського покликання, яке не шукає видимості і не зосереджене на результативності. Праці відбуватимуться у світлі 70-річчя затвердження Апостольським Престолом цієї форми богопосвяченого життя. В програмі передбачено також участь у загальній аудієнції з Папою Франциском у середу, 24 серпня.

Світські інститути – це форма богопосвяченого життя в Католицькій Церкві, члени яких у своєму покликанні поєднують два аспекти: виконання євангельських рад убожества, чистоти й послуху, складаючи відповідні прилюдні приречення, одночасно, залишаючись у світі. Світські інститути бувають чоловічими, жіночими та священичими. Їхнім завданням є, залишаючись у світі, пронизувати його духом Євангелія. Нову форму богопосвяченого життя затвердив Папа Пій ХІІ Апостольською Конституцією «Provida Mater Ecclesia» від 2 лютого 1947 р., а першим в історії Світським інститутом було «Opus Dei», яке сьогодні має статус персональної прелатури.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/08/14/