В Україні розпочалася підготовка до відзначення 150-річчя від дня народження блаженного священомученика Григорія Хомишина, довголітнього греко-католицького єпископа Станіславівського, який народився 25 березня 1867 року в селі Гадинківці Гусятинського повіту на Тернопільщині.

Після закінчення Львівської Духовної Семінарії о. Григорій продовжив студії у Відні. Праведний Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький 1902 року львівський греко-католицький призначив його ректором Львівської Духовної Семінарії, а в 1904 році його висвячено на єпископа Станіславівського.

У 1945 році, після другого з черги арешту НКВС, владику Григорія запроторено до Лук’янівської в’язниці у Києві, де наприкінці того ж року, після фізичний і моральних тортур, спинилося його серце. Під час Апостольського візиту до України у 2001 році, святий Папа Іван Павло ІІ проголосив його блаженним Католицької Церкви разом з іншими новомучениками УГКЦ.

Про вшанування пам’яті блаженного свщмч. Григорія Хомишина та його духовний спадок в інтерв’ю для Радіо Ватикану розповів головний редактор українського греко-католицького часопису «Нова Зоря» о. Ігор Пелехатий:

Для Радіо Ватикану, Костянтин Чавага

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/08/26/

«Зразковим пастирем», що ступав слідами Собору та «свідком милосердної Божої любові» кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар Апостольської Столиці, назвав Папу Івана Павла І напередодні свого візиту до його батьківщини – містечка Канале-д’Аґордо в північно італійському регіоні Венето. Там у п’ятницю, 26 серпня 2016 р., відбудеться відкриття нового музею на честь Альбіно Лучані, що збігатиметься із 38 річницею його обрання на Петрове служіння.

Крім того, в інтерв’ю для суспільно-християнського часопису «Avvenire», кардинал Паролін також заторкнув різні теми, які стосуються міжнародної політики. Говорячи ж про «надзвичайну актуальність» постаті Івана Павла І, він підкреслив: «Під час свого короткого понтифікату він з ефективністю поставив у центрі любов до Бога і до ближнього та діла милосердя, своїми жестами і словами він ступав шляхами, відкритими Другим Ватиканським Собором, у вірності Євангелію. Ними, зокрема, є церковна убогість, колегіальність, як також шукання єдності з православними братами та мир».

Переходячи до розгляду актуальних викликів, мова пішла про питання, пов’язані з тероризмом, який, за словами Папи Франциска, є проявом «поетапної війни». Як пояснив Державний Секретар Святого Престолу, Папа наполягає на тому, що не слід говорити про релігійну війну, бо саме цього бажають бойовики ІД, і ми не повинні потрапити «в їхню пастку». Відповідаючи на критику діалогового підходу Святішого Отця, він наголосив, що для діалогу не існує альтернативи.

«Критикувати чи відкидати діалог між релігіями, як наївний ідеалізм мені здається знаком надмірного песимізму і це є також небезпечним», – стверджує кардинал Паролін, додаючи, що саме «простота й відвага, з якими Папа ставить на перше місце діалог і зустріч, викликали у численних політичних та релігійних лідерів бажання нав’язати з ним контакти та краще пізнати діяльність Святого Престолу та Католицької Церкви у світі».

Ділячись думками про мученицькі християнські громади Близького Сходу, найближчий співробітник Святішого Отця зазначив, що «християнським способом допомогти їм є, насамперед, пам’ятати про них» та виявляти щодо них «конкретну солідарність». Солідарність, за його словами, стосується також і явища міграції. І якщо країна має право «вживати юридичні заходи для того, щоб захистити свою культурну ідентичність, пов’язану з християнством, ці заходи повинні бути сформованими в дусі любові та милосердя до кожної людської особи, починаючи від тих, які цього найбільше потребують».

Остання частина інтерв’ю була присвячена делікатному питанню діалогу між Апостольською Столицею та Китаєм. За словами Державного Секретаря, «контакти й надалі відбуваються в дусі доброї волі обох сторін. Апостольській Столиці особливо лежить на серці те, щоб китайські католики могли позитивно переживати свою приналежність до Церкви, й, одночасно, бути добрими громадянами і робити свій внесок у зміцнення гармонії в усьому китайському суспільстві».

Як підкреслив кардинал Паролін, твердження про існування «двох відмінних Церков: однієї, що вірна Папі, та другої, що підпорядкована урядові», не є правильним, мова йде про «дві спільноти, кожна з яких бажає жити в повному сопричасті з Наступником святого Петра». І бажанням Апостольської Столиці та Папи Франциска є те, щоб в «недалекому майбутньому побачити, як ці дві спільноти примирилися», щоб «приймати й дарувати милосердя задля спільного і дійсно вірогідного свідчення Євангелія», щоб подолавши «напруження та поділи минулого», католики змогли «написати нову сторінку історії Церкви в Китаї».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/08/25/

«Зразковим пастирем», що ступав слідами Собору та «свідком милосердної Божої любові» кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар Апостольської Столиці, назвав Папу Івана Павла І напередодні свого візиту до його батьківщини – містечка Канале-д’Аґордо в північно італійському регіоні Венето. Там у п’ятницю, 26 серпня 2016 р., відбудеться відкриття нового музею на честь Альбіно Лучані, що збігатиметься із 38 річницею його обрання на Петрове служіння.

Крім того, в інтерв’ю для суспільно-християнського часопису «Avvenire», кардинал Паролін також заторкнув різні теми, які стосуються міжнародної політики. Говорячи ж про «надзвичайну актуальність» постаті Івана Павла І, він підкреслив: «Під час свого короткого понтифікату він з ефективністю поставив у центрі любов до Бога і до ближнього та діла милосердя, своїми жестами і словами він ступав шляхами, відкритими Другим Ватиканським Собором, у вірності Євангелію. Ними, зокрема, є церковна убогість, колегіальність, як також шукання єдності з православними братами та мир».

Переходячи до розгляду актуальних викликів, мова пішла про питання, пов’язані з тероризмом, який, за словами Папи Франциска, є проявом «поетапної війни». Як пояснив Державний Секретар Святого Престолу, Папа наполягає на тому, що не слід говорити про релігійну війну, бо саме цього бажають бойовики ІД, і ми не повинні потрапити «в їхню пастку». Відповідаючи на критику діалогового підходу Святішого Отця, він наголосив, що для діалогу не існує альтернативи.

«Критикувати чи відкидати діалог між релігіями, як наївний ідеалізм мені здається знаком надмірного песимізму і це є також небезпечним», – стверджує кардинал Паролін, додаючи, що саме «простота й відвага, з якими Папа ставить на перше місце діалог і зустріч, викликали у численних політичних та релігійних лідерів бажання нав’язати з ним контакти та краще пізнати діяльність Святого Престолу та Католицької Церкви у світі».

Ділячись думками про мученицькі християнські громади Близького Сходу, найближчий співробітник Святішого Отця зазначив, що «християнським способом допомогти їм є, насамперед, пам’ятати про них» та виявляти щодо них «конкретну солідарність». Солідарність, за його словами, стосується також і явища міграції. І якщо країна має право «вживати юридичні заходи для того, щоб захистити свою культурну ідентичність, пов’язану з християнством, ці заходи повинні бути сформованими в дусі любові та милосердя до кожної людської особи, починаючи від тих, які цього найбільше потребують».

Остання частина інтерв’ю була присвячена делікатному питанню діалогу між Апостольською Столицею та Китаєм. За словами Державного Секретаря, «контакти й надалі відбуваються в дусі доброї волі обох сторін. Апостольській Столиці особливо лежить на серці те, щоб китайські католики могли позитивно переживати свою приналежність до Церкви, й, одночасно, бути добрими громадянами і робити свій внесок у зміцнення гармонії в усьому китайському суспільстві».

Як підкреслив кардинал Паролін, твердження про існування «двох відмінних Церков: однієї, що вірна Папі, та другої, що підпорядкована урядові», не є правильним, мова йде про «дві спільноти, кожна з яких бажає жити в повному сопричасті з Наступником святого Петра». І бажанням Апостольської Столиці та Папи Франциска є те, щоб в «недалекому майбутньому побачити, як ці дві спільноти примирилися», щоб «приймати й дарувати милосердя задля спільного і дійсно вірогідного свідчення Євангелія», щоб подолавши «напруження та поділи минулого», католики змогли «написати нову сторінку історії Церкви в Китаї».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/08/25/

«Зразковим пастирем», що ступав слідами Собору та «свідком милосердної Божої любові» кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар Апостольської Столиці, назвав Папу Івана Павла І напередодні свого візиту до його батьківщини – містечка Канале-д’Аґордо в північно італійському регіоні Венето. Там у п’ятницю, 26 серпня 2016 р., відбудеться відкриття нового музею на честь Альбіно Лучані, що збігатиметься із 38 річницею його обрання на Петрове служіння.

Крім того, в інтерв’ю для суспільно-християнського часопису «Avvenire», кардинал Паролін також заторкнув різні теми, які стосуються міжнародної політики. Говорячи ж про «надзвичайну актуальність» постаті Івана Павла І, він підкреслив: «Під час свого короткого понтифікату він з ефективністю поставив у центрі любов до Бога і до ближнього та діла милосердя, своїми жестами і словами він ступав шляхами, відкритими Другим Ватиканським Собором, у вірності Євангелію. Ними, зокрема, є церковна убогість, колегіальність, як також шукання єдності з православними братами та мир».

Переходячи до розгляду актуальних викликів, мова пішла про питання, пов’язані з тероризмом, який, за словами Папи Франциска, є проявом «поетапної війни». Як пояснив Державний Секретар Святого Престолу, Папа наполягає на тому, що не слід говорити про релігійну війну, бо саме цього бажають бойовики ІД, і ми не повинні потрапити «в їхню пастку». Відповідаючи на критику діалогового підходу Святішого Отця, він наголосив, що для діалогу не існує альтернативи.

«Критикувати чи відкидати діалог між релігіями, як наївний ідеалізм мені здається знаком надмірного песимізму і це є також небезпечним», – стверджує кардинал Паролін, додаючи, що саме «простота й відвага, з якими Папа ставить на перше місце діалог і зустріч, викликали у численних політичних та релігійних лідерів бажання нав’язати з ним контакти та краще пізнати діяльність Святого Престолу та Католицької Церкви у світі».

Ділячись думками про мученицькі християнські громади Близького Сходу, найближчий співробітник Святішого Отця зазначив, що «християнським способом допомогти їм є, насамперед, пам’ятати про них» та виявляти щодо них «конкретну солідарність». Солідарність, за його словами, стосується також і явища міграції. І якщо країна має право «вживати юридичні заходи для того, щоб захистити свою культурну ідентичність, пов’язану з християнством, ці заходи повинні бути сформованими в дусі любові та милосердя до кожної людської особи, починаючи від тих, які цього найбільше потребують».

Остання частина інтерв’ю була присвячена делікатному питанню діалогу між Апостольською Столицею та Китаєм. За словами Державного Секретаря, «контакти й надалі відбуваються в дусі доброї волі обох сторін. Апостольській Столиці особливо лежить на серці те, щоб китайські католики могли позитивно переживати свою приналежність до Церкви, й, одночасно, бути добрими громадянами і робити свій внесок у зміцнення гармонії в усьому китайському суспільстві».

Як підкреслив кардинал Паролін, твердження про існування «двох відмінних Церков: однієї, що вірна Папі, та другої, що підпорядкована урядові», не є правильним, мова йде про «дві спільноти, кожна з яких бажає жити в повному сопричасті з Наступником святого Петра». І бажанням Апостольської Столиці та Папи Франциска є те, щоб в «недалекому майбутньому побачити, як ці дві спільноти примирилися», щоб «приймати й дарувати милосердя задля спільного і дійсно вірогідного свідчення Євангелія», щоб подолавши «напруження та поділи минулого», католики змогли «написати нову сторінку історії Церкви в Китаї».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/08/25/

«Зразковим пастирем», що ступав слідами Собору та «свідком милосердної Божої любові» кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар Апостольської Столиці, назвав Папу Івана Павла І напередодні свого візиту до його батьківщини – містечка Канале-д’Аґордо в північно італійському регіоні Венето. Там у п’ятницю, 26 серпня 2016 р., відбудеться відкриття нового музею на честь Альбіно Лучані, що збігатиметься із 38 річницею його обрання на Петрове служіння.

Крім того, в інтерв’ю для суспільно-християнського часопису «Avvenire», кардинал Паролін також заторкнув різні теми, які стосуються міжнародної політики. Говорячи ж про «надзвичайну актуальність» постаті Івана Павла І, він підкреслив: «Під час свого короткого понтифікату він з ефективністю поставив у центрі любов до Бога і до ближнього та діла милосердя, своїми жестами і словами він ступав шляхами, відкритими Другим Ватиканським Собором, у вірності Євангелію. Ними, зокрема, є церковна убогість, колегіальність, як також шукання єдності з православними братами та мир».

Переходячи до розгляду актуальних викликів, мова пішла про питання, пов’язані з тероризмом, який, за словами Папи Франциска, є проявом «поетапної війни». Як пояснив Державний Секретар Святого Престолу, Папа наполягає на тому, що не слід говорити про релігійну війну, бо саме цього бажають бойовики ІД, і ми не повинні потрапити «в їхню пастку». Відповідаючи на критику діалогового підходу Святішого Отця, він наголосив, що для діалогу не існує альтернативи.

«Критикувати чи відкидати діалог між релігіями, як наївний ідеалізм мені здається знаком надмірного песимізму і це є також небезпечним», – стверджує кардинал Паролін, додаючи, що саме «простота й відвага, з якими Папа ставить на перше місце діалог і зустріч, викликали у численних політичних та релігійних лідерів бажання нав’язати з ним контакти та краще пізнати діяльність Святого Престолу та Католицької Церкви у світі».

Ділячись думками про мученицькі християнські громади Близького Сходу, найближчий співробітник Святішого Отця зазначив, що «християнським способом допомогти їм є, насамперед, пам’ятати про них» та виявляти щодо них «конкретну солідарність». Солідарність, за його словами, стосується також і явища міграції. І якщо країна має право «вживати юридичні заходи для того, щоб захистити свою культурну ідентичність, пов’язану з християнством, ці заходи повинні бути сформованими в дусі любові та милосердя до кожної людської особи, починаючи від тих, які цього найбільше потребують».

Остання частина інтерв’ю була присвячена делікатному питанню діалогу між Апостольською Столицею та Китаєм. За словами Державного Секретаря, «контакти й надалі відбуваються в дусі доброї волі обох сторін. Апостольській Столиці особливо лежить на серці те, щоб китайські католики могли позитивно переживати свою приналежність до Церкви, й, одночасно, бути добрими громадянами і робити свій внесок у зміцнення гармонії в усьому китайському суспільстві».

Як підкреслив кардинал Паролін, твердження про існування «двох відмінних Церков: однієї, що вірна Папі, та другої, що підпорядкована урядові», не є правильним, мова йде про «дві спільноти, кожна з яких бажає жити в повному сопричасті з Наступником святого Петра». І бажанням Апостольської Столиці та Папи Франциска є те, щоб в «недалекому майбутньому побачити, як ці дві спільноти примирилися», щоб «приймати й дарувати милосердя задля спільного і дійсно вірогідного свідчення Євангелія», щоб подолавши «напруження та поділи минулого», католики змогли «написати нову сторінку історії Церкви в Китаї».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/08/25/

В незвичайному форматі відбулася загальна аудієнція у середу, 24 серпня 2016 року. У зв’язку з руйнівним землетрусом, який вночі стався у центральній Італії, Папа Франциск присвятив зустріч з паломниками молитві за постраждалих.

«Я приготував на сьогодні катехизу, як кожної середи цього року Милосердя, присвячену темі Ісусової близькості. Але через повідомлення про землетрус, який уразив центральну Італію, зруйнувавши цілі райони та залишивши за собою жертви й поранених, не можу не висловити свій глибокий біль та мою духовну близькість до людей, які живуть на теренах, уражених підземними поштовхами, до всіх, хто втратив своїх найдорожчих, до тих, які ще й досі відчуваються потрясіння від страху та болю», – сказав Святіший Отець.

За словами Папи, сказане мером Аматріче: «Містечка більше не існує» та усвідомлення того, що між загиблими є також і діти, дуже його зворушує, а тому він запевнив усіх людей, що перебувають на теренах епіцентру та інших місцевостях дієцезій Рієті, Асколі-Пічено, у регіонах Лаціо, Умбрії та Марке, «у своїх молитвах». «Хочу побажати їм, щоб вони залишалися впевненими в обіймах та ласці з боку всієї Церкви, яка в ці хвилини бажає обійняти вас своєю материнською любов’ю», – додав він.

«Дякуючи всім волонтерам та працівникам Служби Цивільної Оборони, які надають допомогу населенню, прошу вас єднатися зі мною в молитві за те, щоб Господь Ісус, Який завжди зворушувався перед обличчям людського болю, утішив ці стражденні серця й подав їм мир за заступництвом Пречистої Діви Марії. Піддаймося зворушенню разом з Ісусом», – сказав Святіший Отець, підсумовуючи:

«Отож, перенесемо на наступний тиждень катехизу з цієї середи, а тепер запрошую вас проказати разом зі мною в наміренні цих братів і сестер частину молитви на вервиці».

Після того, як це звернення було виголошене звичними під час загальних аудієнцій мовами, прочани, зібрані на площі Святого Петра у Ватикані, розпочали молитву під проводом Папи, який опісля також виголосив традиційні вітання паломникам з різних країн та уділив своє благословення.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/08/24/

У четвер, 25 серпня 2016 р., Папа Франциск відслужив в каплиці «Дому святої Марти» Святу Месу в наміренні постраждалих від землетрусу в центрі Італії та за всіх, кого заторкнула ця трагедія. Разом з ним молилися контемплятивні монахині клариски-урбаніянки із монастиря в місцевості Спелло, що в центральноіталійській провінції Перуджії.

Святіший Отець запросив монахинь здійснити прощу до Ватикану з нагоди Ювілею Милосердя. Мова йде про спільноту монастиря з майже 1500-річною історією, який був заснований ще 560 року послідовниками святого Венедикта, а пізніше зреформований ученицями святої Клари з Ассізі. Оскільки їхні правила затвердив Папа Урбан IV, то його ім’я також увійшло до назви Згромадження.

Переживши різні історичні події, монастир Пресвятої Марії з Валлеґлорія в Спелло був зруйнований під час землетрусу, який уразив цей італійський регіон 1997 року. Протягом довшого часу спільнота мешкала в наметі, а згодом – у вагончику в монастирському саді, щоб не переривати обов’язків, пов’язаних із затворницьким життям. Лише через чотирнадцять років після трагедії вони змогли повернутися до своїх келій.

Під час зустрічі, що відбулася в «Домі святої Марти», Папа вручив монахиням, а через них, символічно, всім жінкам, що ведуть затворницьке життя, Апостольську конституцію «Vultum Dei quaerere», що була оприлюднена 29 червня 2016 р. та поглиблює різні аспекти жіночого контемплятивного життя.

Коментуючи під час Святої Меси читання першого Послання святого Павла до Коринтян, Святіший Отець наголосив на значенні молитви, вказуючи монахиням на три ключові поняття, якими є правильне розуміння багатства, сила свідчення та надія.

Апостол складає подяку Богові за те, що громада «збагатилася різними дарами». Як зауважив Папа, «ми є багатими», хоч монахині могли би заперечити, сказавши, що склали обіт убогості. У дійсності, як пояснив проповідник, «ми збагачені всіма Господніми дарами». Проблема виникає тоді, «коли починаємо шукати інші багатства, поза цими Господніми дарами». І це може бути зачарування науками або марнославством, гордість та інші негативні наставлення, аж до грошолюбства.

У цьому контексті Святіший Отець перейшов до теми свідчення, вказуючи на те, що хоч клаязурових монахинь ніхто не бачить, вірні дуже цінують їхнє свідчення: «Своїм життям та молитвою, – сказав він, – ви засіваєте Христове життя в душах інших». І люди знають, що є «посвячені жінки, які моляться, які підтримують Церкву молитвами, і це є свідченням».

Врешті, третім словом є надія. «Ви є жінками надії та сієте надію», – сказав Наступник святого Петра, порівнюючи контемплятивних монахинь до євангельських дів, що очкували приїзду жениха. І хоч кожному притаманно втомитися, навіть заснути, важливо, щоб коли виб’є година, «не забракло оливи надії».

«Просімо у Господа, – підсумував проповідник, – щоби дав нам в житті оте наставлення прослави і чуйності за спільноту, щоб ми могли бути людьми, збагаченими дарами, особами, які дають свідчення і завжди відкриті на надію, маючи радісне обличчя».

Після Святої Меси монахині здійснили прощу до базиліки святого Петра, пройшовши через Святі Двері. У храмі вони також помолилися перед мощами святих Івана ХХІІІ та Івана Павла ІІ. Ранок завершився спільною трапезою зі Святішим Отцем.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/08/26/

«Ненасильство – стиль політики на користь миру» – такою є тема, яку Папа Франциск обрав на відзначення 50-го Всесвітнього дня миру, яке припадатиме в перший день 2017 року. Цій темі буде присвячене вже 4-те з черги послання теперішнього Глави Католицької Церкви, яке на початку кожного року також визначає напрямні дипломатичної служби Святого Престолу.

У комюніке, поширеному у Ватикані 26 серпня 2016 р., зазначається, що насильство та мир лежать в основі двох протилежних способів побудови суспільства. У той час, як зростання кількості вогнищ насильства породжує серйозні негативні соціальні наслідки, а Святіший Отець називає цю ситуацію «поетапною світовою війною», мир, навпаки, має позитивні соціальні наслідки і сприяє справжньому поступові. З цього випливає обов’язок усіма можливими способами шукати шляхи миру, також і там, де такі шляхи здаються надто звивистими і навіть нездійсненними.

У такому контексті поняття «ненасильства» набирає нового і ширшого значення: мова йде не лише про моральне відкинення насильства й руйнівних імпульсів, але також про реалістичний політичний метод, відкритий на надію. Такий метод ґрунтується на першості права. Адже якщо право й однакова гідність кожної людської істоти зберігаються без дискримінації, тоді ненасильство, як політичний метод, може становити реалістичний шлях до подолання збройних конфліктів. У такому контексті важливо дедалі більше визнавати силу права, а не право сили.

Своїм посланням Папа Франциск намагається вказати наступний крок, шлях надії, придатний для теперішніх історичних обставин: знаходити вирішення суперечок шляхом переговорів, запобігаючи тому, щоб вони вироджувалися у збройні конфлікти. За такою перспективою стоїть також пошана до культури й самобутності народів, тобто, подолання ідеї, згідно з якою одна сторона вважається морально вищою за іншу.

Це не означає також, що певна країна може залишатися байдужою до трагедій іншої. Йдеться про те, щоб визнати першість дипломатії перед гуркотом зброї. Адже світовий ринок зброї є настільки широким, що залишається недооціненим, натомість саме контрабанда зброї підтримує чимало існуючих у світі конфліктів. Тож ненасильство, як стиль ведення політики, може і повинно спричинитися до стримування цього бича.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/08/26/

У четвер, 25 серпня 2016 р., Папа Франциск відслужив в каплиці «Дому святої Марти» Святу Месу в наміренні постраждалих від землетрусу в центрі Італії та за всіх, кого заторкнула ця трагедія. Разом з ним молилися контемплятивні монахині клариски-урбаніянки із монастиря в місцевості Спелло, що в центральноіталійській провінції Перуджії.

Святіший Отець запросив монахинь здійснити прощу до Ватикану з нагоди Ювілею Милосердя. Мова йде про спільноту монастиря з майже 1500-річною історією, який був заснований ще 560 року послідовниками святого Венедикта, а пізніше зреформований ученицями святої Клари з Ассізі. Оскільки їхні правила затвердив Папа Урбан IV, то його ім’я також увійшло до назви Згромадження.

Переживши різні історичні події, монастир Пресвятої Марії з Валлеґлорія в Спелло був зруйнований під час землетрусу, який уразив цей італійський регіон 1997 року. Протягом довшого часу спільнота мешкала в наметі, а згодом – у вагончику в монастирському саді, щоб не переривати обов’язків, пов’язаних із затворницьким життям. Лише через чотирнадцять років після трагедії вони змогли повернутися до своїх келій.

Під час зустрічі, що відбулася в «Домі святої Марти», Папа вручив монахиням, а через них, символічно, всім жінкам, що ведуть затворницьке життя, Апостольську конституцію «Vultum Dei quaerere», що була оприлюднена 29 червня 2016 р. та поглиблює різні аспекти жіночого контемплятивного життя.

Коментуючи під час Святої Меси читання першого Послання святого Павла до Коринтян, Святіший Отець наголосив на значенні молитви, вказуючи монахиням на три ключові поняття, якими є правильне розуміння багатства, сила свідчення та надія.

Апостол складає подяку Богові за те, що громада «збагатилася різними дарами». Як зауважив Папа, «ми є багатими», хоч монахині могли би заперечити, сказавши, що склали обіт убогості. У дійсності, як пояснив проповідник, «ми збагачені всіма Господніми дарами». Проблема виникає тоді, «коли починаємо шукати інші багатства, поза цими Господніми дарами». І це може бути зачарування науками або марнославством, гордість та інші негативні наставлення, аж до грошолюбства.

У цьому контексті Святіший Отець перейшов до теми свідчення, вказуючи на те, що хоч клаязурових монахинь ніхто не бачить, вірні дуже цінують їхнє свідчення: «Своїм життям та молитвою, – сказав він, – ви засіваєте Христове життя в душах інших». І люди знають, що є «посвячені жінки, які моляться, які підтримують Церкву молитвами, і це є свідченням».

Врешті, третім словом є надія. «Ви є жінками надії та сієте надію», – сказав Наступник святого Петра, порівнюючи контемплятивних монахинь до євангельських дів, що очкували приїзду жениха. І хоч кожному притаманно втомитися, навіть заснути, важливо, щоб коли виб’є година, «не забракло оливи надії».

«Просімо у Господа, – підсумував проповідник, – щоби дав нам в житті оте наставлення прослави і чуйності за спільноту, щоб ми могли бути людьми, збагаченими дарами, особами, які дають свідчення і завжди відкриті на надію, маючи радісне обличчя».

Після Святої Меси монахині здійснили прощу до базиліки святого Петра, пройшовши через Святі Двері. У храмі вони також помолилися перед мощами святих Івана ХХІІІ та Івана Павла ІІ. Ранок завершився спільною трапезою зі Святішим Отцем.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/08/26/

Під час Апостольської подорожі до Польщі з нагоди ХХХІ Всесвітнього Дня Молоді, 30 липня 2016 р., напередодні літургійного спомину святого Ігнатія Лойоли, засновника Товариства Ісусового, Папа Франциск зустрівся із співбратами єзуїтами, які представляли дві провінції цього Ордену в Польщі. У зустрічі, що відбулася в резиденції краківських архиєпископів, взяли участь також о. Федеріко Ломбарді, ТІ, тодішній Директор Ватиканського прес-центру, та о. Антоніо Спадаро, ТІ, Директор єзуїтського часопису «Civiltà Cattolica».

Святіший Отець особисто привітався з кожним співбратом, після чого розпочав розмову у формі діалогу італійською мовою, відповідаючи на поставлені запитання. А отримавши подарунки, перед тим, як попрощатися, він звернувся до єзуїтів із особливим дорученням. Згідно із його бажанням, часопис «Civiltà Cattolica» оприлюднив зміст цієї розмови, що тривала приблизно 40 хвилин.

Зважаючи на контекст, зовсім не дивно, що перше запитання було наступним: «Ваше послання досягає сердець молоді. Як Вам вдається настільки ефективно до них промовляти? Чи можете дати нам деякі поради щодо праці з молоддю?».

«Коли говорю, то мушу дивитися людям у вічі», – відповів Папа Франциск, пояснюючи, що намагається переводити погляд від одного до іншого, щоб усі почувалися включеними у діалог, і це йому виходить спонтанно. Він зауважив, що молодим людям притаманно ставити запитання, вони не соромляться і запитують дуже безпосередньо. «І молодій людині, – сказав Святіший Отець, – слід завжди відповідати правдиво. (…) Вони прагнуть істини, або ж принаймні чіткого: “Я не знаю, що тобі відповісти”. Спілкуючись з молоддю, ніколи не слід шукати відмовок,».

Також, за словами Наступника святого Петра, молодим людям не подобаються абстрактні повчання, а працюючи з ними, слід озброїтися терпеливістю. «Сьогодні один юнак мене запитав: “Що я повинен сказати приятелеві чи подрузі, що не вірить в Бога, щоб вони могли стати віруючими?”. Як бачите, молодь, іноді, шукає “рецептів”. Отож, треба бути готовими виправляти таке наставлення шукання рецептів і готових відповідей. Я відповів: “Дивися, остання річ, яку ти повинен робити, це – щось казати. Починай щось робити, а вже потім він чи вона запитуватимуть тебе про те, як ти живеш і чому”. Отож, слід бути безпосередніми, прямими в істині», – сказав Святіший Отець.

Наступне запитання стосувалося завдань, які стоять перед єзуїтськими університетами, на що перший Папа-єзуїт відповів, що «університет, проваджений єзуїтами, повинен акцентувати на глобальному, а не лише інтелектуальному формуванні, формуванні цілісної особистості». Бо коли університет стає звичайною «академією знань» чи «фабрикою професіоналів», то він зійшов на манівці.

У цьому контексті Глава Католицької Церкви вказав на цінний скарб єзуїтів, яким є духовні вправи, заохочуючи впроваджувати їх також і в академічне середовище. А це, за його словами, означає ризикувати істиною, а не «замкненою правдою, що не підлягає дискусії».

«Правда зустрічі з людьми є відкритою і вимагає, аби дозволити на те, щоб дійсність дійсно нас зачепила. Єзуїтський університет повинен бути також включений у дійсне життя Церкви та країни, що також є дійсністю. Особливу увагу слід завжди надавати знедоленим, захистові тих, які найбільше потребують опіки. І це, добре затяммо, не означає бути комуністами. Це означає по-справжньому бути в контакті з дійсністю. У цьому випадку, єзуїтський університет повинен повністю включатися у дійсність, передаючи, зокрема, соціальну думку Церкви».

Зважаючи на те, що серед учасників зустрічі були нововисвячені священики, Святішого Отця запитали: «Чи маєте якісь поради для їхнього майбутнього?» – на що той відповів: «Майбутнє належить Богові. Найбільше, що ми здатні зробити, це передбачення, а передбачення походять від лукавого духа. Моя порада: священство – це дійсно велика благодать, а твоє священство, як єзуїта, нехай буде орошене тією духовністю, якою ти жив дотепер».

Здавалося, що розмова добігла до завершення. Папі вручили подарунки… Але перед тим, як попрощатися, він вирішив звернутися до співбратів із окремим проханням: «Прошу вас працювати із семінаристами. Насамперед, діліться з ними тим, що ми здобуваємо завдяки духовним вправам: мудрістю розпізнавання. Церква сьогодні потребує зростати в здатності до духовного розпізнавання».

Як зауважив Святіший Отець, деякі програми священичого формування наражають на небезпеку навчити діяти у світлі апріорі суворо окреслених меж і критеріїв, які не беруть до уваги конкретні ситуації, мовляв, «потрібно робити ось так, або не слід цього робити», і все. Потім такі священики зустрічають труднощі в тому, щоб супроводжувати молодь і дорослих.

Чимало людей запитують: «Чи це можна, чи неможна?». А тоді, за словами Папи, багато людей виходять зі сповідальниці розчарованими. Не через те, що священик поганий, але через те, що «він не здатний розпізнавати ситуацію, супроводжувати на дорозі справжньої проникливості».

«Сьогодні Церква потребує зростання у розпізнаванні, в здатності розпізнавання. І, насамперед, священики дійсно цього потребують у своєму служінні. Тому, слід вчити семінаристів та священиків на всіх етапах формування, адже вірні часто звірятимуть їм справи свого сумління. Духовний провід не є виключно священичим даром, але також і мирянським. Це правда. Але, повторюю, слід цього навчити, насамперед, священиків, допомогти їм у світлі духовних вправ зростати в душпастирському розпізнаванні, яке шанує закон, але вміє сягнути глибше. Таким є одне з важливих завдань Товариства Ісусового», – наголосив Святіший Отець.

У цьому контексті Папа пригадав слова відомого єзуїта-богослова Ранера, який казав, що єзуїт повинен бути «мужем з надприроднім нюхом», тобто, мати відчуття як Божого, так і диявольського в тому, що стосується подій життя та історії. «Слід формувати майбутніх священиків не до загальних та абстрактних ідей, які є чіткими і виразними, але до цього витонченого розпізнавання духів, щоб вони насправді могли допомогти людям в їхньому конкретному житті. Слід дійсно зрозуміти: в житті не все є чорним по білому чи білим по чорному. Ні! В житті переважають відтінки сірого. І слід навчити розпізнавати оте сіре», – підсумував він.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/08/25/