У Львові буде освячена ікона, яка написана на честь 400-ліття Василіянського Чину Святого Йосафата. Автор ікони Роман Василик – засновник кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв її перший завідувач та автор концепції діяльності. Молодший брат єпископа УГКЦ, священика та владики «катакомбної церкви» Павла Василика. Співзасновник та голова Української спілки іконописців. Член комісії по сакральному мистецтву при Львівській Архиєпархії Української греко-католицької церкви.

У Львові буде освячена ікона, яка написана на честь 400-ліття Василіянського Чину Святого Йосафата. Автор ікони Роман Василик – засновник кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв її перший завідувач та автор концепції діяльності. Молодший брат єпископа УГКЦ, священика та владики «катакомбної церкви» Павла Василика. Співзасновник та голова Української спілки іконописців. Член комісії по сакральному мистецтву при Львівській Архиєпархії Української греко-католицької церкви.

• Володимир ГІЩИНСЬКИЙ

Жоден із василіан, які перебували у монастирі за весь час його існування не перейшов на православ’я. Не добившись бажаних результатів – «упокорити твердих і впертих василіян» і зважаючи на те, що витривалість монахів-мучеників у католицькій вірі дивувала місцевих жителів і вони мали серед багатьох із них визнання й пошану, церковна влада 25 серпня 1842 р. прийняла рішення про закриття курського монастиря. Повна його ліквідація дещо затяглася. Тимчасова курська василіянська обитель остаточно припинила своє фунціонування за наполяганням архієпископа Іліодора тільки 7 листопада 1842 р. Всі монахи-василіяни та світські священики, що перебували на той час в монастирі, були вислані в православні монастирі курської, чернігівської, пензенської, нижнєновгородської, смоленської, орловської, тобольської та інших губерній Російської імперії на «покуту».

• Володимир ГІЩИНСЬКИЙ

Жоден із василіан, які перебували у монастирі за весь час його існування не перейшов на православ’я. Не добившись бажаних результатів – «упокорити твердих і впертих василіян» і зважаючи на те, що витривалість монахів-мучеників у католицькій вірі дивувала місцевих жителів і вони мали серед багатьох із них визнання й пошану, церковна влада 25 серпня 1842 р. прийняла рішення про закриття курського монастиря. Повна його ліквідація дещо затяглася. Тимчасова курська василіянська обитель остаточно припинила своє фунціонування за наполяганням архієпископа Іліодора тільки 7 листопада 1842 р. Всі монахи-василіяни та світські священики, що перебували на той час в монастирі, були вислані в православні монастирі курської, чернігівської, пензенської, нижнєновгородської, смоленської, орловської, тобольської та інших губерній Російської імперії на «покуту».

• Володимир ГІЩИНСЬКИЙ

Жоден із василіан, які перебували у монастирі за весь час його існування не перейшов на православ’я. Не добившись бажаних результатів – «упокорити твердих і впертих василіян» і зважаючи на те, що витривалість монахів-мучеників у католицькій вірі дивувала місцевих жителів і вони мали серед багатьох із них визнання й пошану, церковна влада 25 серпня 1842 р. прийняла рішення про закриття курського монастиря. Повна його ліквідація дещо затяглася. Тимчасова курська василіянська обитель остаточно припинила своє фунціонування за наполяганням архієпископа Іліодора тільки 7 листопада 1842 р. Всі монахи-василіяни та світські священики, що перебували на той час в монастирі, були вислані в православні монастирі курської, чернігівської, пензенської, нижнєновгородської, смоленської, орловської, тобольської та інших губерній Російської імперії на «покуту».

• Володимир ГІЩИНСЬКИЙ

Жоден із василіан, які перебували у монастирі за весь час його існування не перейшов на православ’я. Не добившись бажаних результатів – «упокорити твердих і впертих василіян» і зважаючи на те, що витривалість монахів-мучеників у католицькій вірі дивувала місцевих жителів і вони мали серед багатьох із них визнання й пошану, церковна влада 25 серпня 1842 р. прийняла рішення про закриття курського монастиря. Повна його ліквідація дещо затяглася. Тимчасова курська василіянська обитель остаточно припинила своє фунціонування за наполяганням архієпископа Іліодора тільки 7 листопада 1842 р. Всі монахи-василіяни та світські священики, що перебували на той час в монастирі, були вислані в православні монастирі курської, чернігівської, пензенської, нижнєновгородської, смоленської, орловської, тобольської та інших губерній Російської імперії на «покуту».

• Володимир ГІЩИНСЬКИЙ

Жоден із василіан, які перебували у монастирі за весь час його існування не перейшов на православ’я. Не добившись бажаних результатів – «упокорити твердих і впертих василіян» і зважаючи на те, що витривалість монахів-мучеників у католицькій вірі дивувала місцевих жителів і вони мали серед багатьох із них визнання й пошану, церковна влада 25 серпня 1842 р. прийняла рішення про закриття курського монастиря. Повна його ліквідація дещо затяглася. Тимчасова курська василіянська обитель остаточно припинила своє фунціонування за наполяганням архієпископа Іліодора тільки 7 листопада 1842 р. Всі монахи-василіяни та світські священики, що перебували на той час в монастирі, були вислані в православні монастирі курської, чернігівської, пензенської, нижнєновгородської, смоленської, орловської, тобольської та інших губерній Російської імперії на «покуту».

• Володимир ГІЩИНСЬКИЙ

Жоден із василіан, які перебували у монастирі за весь час його існування не перейшов на православ’я. Не добившись бажаних результатів – «упокорити твердих і впертих василіян» і зважаючи на те, що витривалість монахів-мучеників у католицькій вірі дивувала місцевих жителів і вони мали серед багатьох із них визнання й пошану, церковна влада 25 серпня 1842 р. прийняла рішення про закриття курського монастиря. Повна його ліквідація дещо затяглася. Тимчасова курська василіянська обитель остаточно припинила своє фунціонування за наполяганням архієпископа Іліодора тільки 7 листопада 1842 р. Всі монахи-василіяни та світські священики, що перебували на той час в монастирі, були вислані в православні монастирі курської, чернігівської, пензенської, нижнєновгородської, смоленської, орловської, тобольської та інших губерній Російської імперії на «покуту».

• Володимир ГІЩИНСЬКИЙ

Жоден із василіан, які перебували у монастирі за весь час його існування не перейшов на православ’я. Не добившись бажаних результатів – «упокорити твердих і впертих василіян» і зважаючи на те, що витривалість монахів-мучеників у католицькій вірі дивувала місцевих жителів і вони мали серед багатьох із них визнання й пошану, церковна влада 25 серпня 1842 р. прийняла рішення про закриття курського монастиря. Повна його ліквідація дещо затяглася. Тимчасова курська василіянська обитель остаточно припинила своє фунціонування за наполяганням архієпископа Іліодора тільки 7 листопада 1842 р. Всі монахи-василіяни та світські священики, що перебували на той час в монастирі, були вислані в православні монастирі курської, чернігівської, пензенської, нижнєновгородської, смоленської, орловської, тобольської та інших губерній Російської імперії на «покуту».

• Володимир ГІЩИНСЬКИЙ

Жоден із василіан, які перебували у монастирі за весь час його існування не перейшов на православ’я. Не добившись бажаних результатів – «упокорити твердих і впертих василіян» і зважаючи на те, що витривалість монахів-мучеників у католицькій вірі дивувала місцевих жителів і вони мали серед багатьох із них визнання й пошану, церковна влада 25 серпня 1842 р. прийняла рішення про закриття курського монастиря. Повна його ліквідація дещо затяглася. Тимчасова курська василіянська обитель остаточно припинила своє фунціонування за наполяганням архієпископа Іліодора тільки 7 листопада 1842 р. Всі монахи-василіяни та світські священики, що перебували на той час в монастирі, були вислані в православні монастирі курської, чернігівської, пензенської, нижнєновгородської, смоленської, орловської, тобольської та інших губерній Російської імперії на «покуту».