Молодь на екуменічній прощі за мир і спокій в Україні
У цей важкий для нашої країни час, коли такі ж молоді люди, як і ми, воюють та гинуть за свободу і краще майбутнє нашої Батьківщини, дехто розчарувався у житті, у своїй країні.
У цей важкий для нашої країни час, коли такі ж молоді люди, як і ми, воюють та гинуть за свободу і краще майбутнє нашої Батьківщини, дехто розчарувався у житті, у своїй країні.
До Дня Матері, який більшість країн світу відзначає у другу неділю травня, запрошуємо послухати святкову передачу, яку приготувала Сестра Служебниця Єремія Годісь:
Над Євангельським текстом про розмову Христа із самарянкою (Ів. 4, 5-42) розважає канцлер Стрийської єпархії, доктор богослов’я о. Володимир Ждан.
9 травня Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, освятив каплицю князів-страстотерпців Бориса і Гліба в єпархіальному будинку Паризької єпархії святого Володимира Великого.
Ввечері, 5 травня 2015 р., Папа Франциск прийняв кардинала Анджело Амато, Префекта Конгрегації в справах святих. Під час цієї аудієнції Святіший Отець затвердив рішення звичайної сесії кардиналів та єпископів цього відомства щодо канонізації блаженного о. Хуніперо Серри, ОБМ, місіонера-францисканця з XVIII століття, євангелізатора Каліфорнії у США.
Крім того, Папа затвердив декрети Конгрегації в справах святих щодо визнання чуда за заступництвом блаженного Вінченцо Ґроссі, італійського священика, та блаженної Марії Непорочного Зачаття Ромеро, іспанської черниці, що відкриває шлях до їхньої канонізації.
Добігають до завершення ще три беатифікаційні процеси, адже наступні із затверджених Святішим Отцем декретів стосуються визнання чуда за заступництвом італійського священика Слуги Божого Джакомо Аббондо та визнання мучеництва Слуг Божих місіонера Маріо Бордзаґи й лаоського мирянина-катехита Поля Той Сюя, вбитих з ненависті до віри в Лаосі у квітні 1960 року. Це означає, що вже найближчим часом вони будуть проголошені блаженними.
Інші сім декретів стосуються визнання геройства в чеснотах, що є одним із етапів канонізаційного процесу, наступним після якого є визнання чуда. Цього разу мова йде про людей різних станів – єпископа, священика, черниць та мирян. Зокрема, у цьому переліку знаходимо італійське подружжя Серджіо Бернардіні (20.05.1882-12.10.1966) та Доменіка з роду Бедонні (12.04.1889-27.02.1971). Це були прості селяни, які виховали 10 дітей, шестеро з яких стали черницями та двоє – братами-капуцинами, один з яких пізніше став єпископом. Крім того, усиновлений ними хлопець з Нігерії також став єпископом у себе на батьківщині.
Упродовж трьох днів з 25 серпня в Івано-Франківську проходитиме Патріарший Собор УГКЦ. Участь у ньому візьмуть делегати з 57 країн світу.
5 травня 2015 року у Митрополичих палатах Свято-Юрського комплексу відбулася координаційна зустріч настоятелів монаших згромаджень Львівської архиєпархії.
Він не збирався бути монахом. Богдан у молодості мріяв про велику сім’ю: люблячу дружину і кількох дітей. Однак, як сам зізнається, Бог приготував для нього інше завдання. Свій буденний одяг хлопець змінив на монаший габіт.
Read more http://osbm.in.ua/news/interview/to-ye-lviv-brat-bonifatii/
Зробімо все для того, щоб ця Експо стала нагодою для зміни ментальності, щоб ми замислися над наслідками наших щоденних вчинків для життя тих, які далеко чи поблизу, страждають від голоду. З таким закликом за допомогою телемосту звернувся Папа Франциск, виступаючи у п’ятницю, 1 травня 2015 р., під час відкриття «Всесвітньої виставки-2015» у Мілані. Він зазначив, що радіє з нагоди долучити свій голос, що є «голосом Єпископа Риму, який промовляє від імені Божого люду, що звершує паломництва світом, голосом численних бідних, які є частиною цього люду та в поті чола й з почуттям гідності намагаються заробляти хліб».
«Бажаю стати речником усіх тих наших братів і сестер, християн і нехристиян, яких Бог любить, немов дітей, і за яких віддав Своє життя, між якими розділив хліб, який є тілом Його Сина, що став людиною. Він навчив нас просити в Бога-Отця: “Хліб наш насушний дай нам сьогодні”. Експо є слушною нагодою для глобалізації солідарності», – підкреслив Святіший Отець, пригадуючи про тему заходу, яка звучить: «Нагодувати планету. Енергія для життя».
У цьому контексті Глава Католицької Церкви закликав, щоби ці слова не залишилися просто «темою», але щоб їх завжди супроводжувало усвідомлення існування «облич» – мільйонів облич тих, які сьогодні голодують. «Я би хотів, – додав він, – щоб кожна людина, починаючи від сьогодні, кожна людина, яка прийде відвідати Всесвітню виставку в Мілані, проходячи через ці чудові павільйони, змогла відчути присутність цих облич». Саме обличчя тих, які голодують, які хворіють чи навіть вмирають задля недостатньої чи шкідливої поживи, «повинні бути головними героями цієї події».
Виступаючи 1992 року перед учасниками І Конференції продовольства, організованої Агентством ООН з питань сільського господарства та продовольства, святий Іван Павло ІІ говорив про «парадокс надмірності», маючи на увазі те, що на фоні голоду в певних частинах світу, в інших бачимо непомірне марнування продовольчих ресурсів. Папа Франциск зауважив, що не зважаючи на різні зусилля та деякі позитивні результати, ця проблема існує до сьогодні. «Також Експо, – наголосив він, – деякою мірою є частиною цього “парадоксу надмірності”, якщо прислухатиметься до культури марнотратства й непотребу, замість того, щоб зробити вклад у справедливу і сталу модель розвитку».
«Отож, зробімо все можливе для того, щоб ця Експо стала нагодою для зміни ментальності, щоб перестати думати, що наші щоденні вчинки, на всіх рівнях відповідальності, не мають впливу на життя тих, які поблизу чи далеко страждають від голоду», – закликав Папа, присвятивши далі кілька слів також іншим «важливим обличчям» Всесвітньої виставки. Ними є дослідники та працівники продовольчого сектору, яким Глава Католицької Церкви побажав мудрості і відваги. «Моїм побажанням є, – додав він, – щоб цей досвід дав змогу підприємцям, комерсантам та вченим почуватися включеними у великий проект солідарності, яким є нагодувати планету в пошані до гідності кожної людини, яка на ній живе, та в пошані до навколишнього середовища. Мова йде про великий виклик, який Бог ставить перед людством ХХІ сторіччя: перестати, нарешті, зловживати садом, який Бог нам ввірив, аби всі могли споживати його плоди».
У контексті Міжнародного дня праці, Святіший Отець також згадав про обличчя всіх робітників, «які трудилися для міланського Експо», всіх, які також завдяки Всесвітній виставці мали змогу «заробити і принести додому хліб». «Нехай же ніхто не буде позбавлений цієї гідності! І щоб хліб ніколи не був плодом негідної праці людини!», – побажав Папа, підсумовуючи: «Нехай же Господь допоможе нам відповідально використати цю велику нагоду. Нехай же Він, що є Любов’ю, подасть нам справжню “енергію для життя”: любов, щоб ділитися хлібом, “нашим щоденним хлібом” в мирі та братерстві. І щоб жодному чоловікові та женці не забракло хліба та гідності праці».
1 травня у Католицькій Церкві відзначають празник святого Йосифа, робітника, небесного покровителя усіх трудівників. Це також перший день місяця, який, за традицією, присвячений Пречистій Діві Марії.
Згадане свято встановив Папа Пій ХІІ 1955 року, щоб відповісти на знаки часу й підкреслити важливість людської праці та присутність Ісуса Христа і Церкви серед робітничого світу. Святий Папа Іван ХХІІІ вибрав святого Йосифа Небесним покровителем ІІ Ватиканського Собору, 1961 року написавши Апостольського Листа, в якому, серед іншого, згадує те, що писали про святого Йосифа його попередники, починаючи від Папи Пія ІХ і закінчуючи Пієм ХІІ. Святий Папа Іван Павло ІІ в Енцикліці «Із праці своєї» наголошував, що також і в сучасному суспільстві треба свідчити «Євангеліє праці», про яке він говорив у цій Енцикліці. В Апостольському Листі «Опікун Спасителя» він підкреслював, що всі трудівники запрошені наслідувати приклад цього «праведного чоловіка».
Особистий досвід святого Йосифа певним чином відбивається у житті кожної трудящої людини. І хоч їхня робота може бути дуже відмінною, однак, вона завжди спрямована на те, щоб задовольнити якусь людську потребу, щоб служити людині. Більшу частину свого життя святий Йосиф провів біля верстата у своїй теслярні в Назареті. На перший погляд його життя могло здаватись таким самим, як і багатьох інших, що, як і він, займались важкою фізичною працею. Якщо ж замислимось, то побачимо, що праця святого Йосифа, отой його щоденний труд, був освячений присутністю Ісуса Христа. Він забезпечував матеріяльний прожиток для Святої Родини і все, що він робив, робив для Господа Бога і робив щиро та самовіддано. Віруючі християни добре знають, що в кожній людині прихований Христос, адже Він сам сказав, що «все, що ви зробили одному з братів моїх найменших – ви мені зробили» (Мт 25,40). Отже, кожною роботою можемо служити самому Христові, наслідуючи приклад святого Йосифа, охоронця Божого Сина.
«Із прикладу святого Йосифа, – навчав Папа Венедикт XVI, хресне ім’я якого також Йозеф, – ми всі черпаємо сильне заохочення з вірністю, простотою та чесно виконувати завдання, яке доручене нам Божим провидінням». Папа Франциск в одній із проповідей звернув увагу на те, що Євангелія показує нам святого Йосифа, як мужа сильного, відважного, працьовитого, але його дух виявляється лагідним, що не є «чеснотою слабких, а навпаки, підкреслює силу духа, здатність бути уважним, співчутливим, бути справді відкритим на іншого, любити. Ми не повинні боятися доброти, лагідності!» – наголошує Папа Франциск.
Згадуючи святого Йосифа та домівку Пресвятої Родини в Назареті, думка лине до Пречистої Діви Марії. Папа Франциск, звертаючись до вірних під час однієї із аудієнцій сказав: «Просімо у святого Йосифа та в Пречистої Діви Марії, щоб навчили нас бути вірними своїм щоденним обов’язкам, жити вірою у своїх щоденних вчинках, а також давати якомога більше місця для Бога в нашому житті, зупинятися, щоб споглядати Його обличчя».
Чудовим засобом для зросту набожності до Пречистої Діви Марії служать маївки – травневі богослуження у церквах та капличках на честь Пресвятої Богородиці, під час яких також звучать проповіді та роздумування про Її життя й чесноти, зворушливі пісні на Її честь, які проникають до глибини сердець. Ці маївки запам’ятовуються на все життя і багатьом віруючим спогад про ці відправи допоміг встоятись серед важких переслідувань віри.