«Мученик не шукає смерті, але і не втікає від неї». Спомин святого Йосафата у Ватикані
«Владико, отче Йосафате, ти за віру
життя своє віддав,
і кров’ю побідив зневіру,
щоб засів не пропав»…
У четвер, 12 листопада 2015 р., під склепінням базиліки Святого Петра у Ватикані знову лунала молитва з проханням про заступництво до святого священомученика Йосафата Кунцевича, Архиєпископа Полоцького, в річницю його мученицької смерті. Як і щороку, в день літургійного спомину святого Йосафата за новим стилем, на місці спочинку його нетлінних мощей – при престолі святого Василія Великого в базиліці Святого Петра, відбулася урочиста Божественна Літургія у візантійському обряді.
Цього разу святкування очолив Високопреосвященніший Циріл Васіль, ТІ, Секретар Конгрегації для Східних Церков, з яким співслужили єпископи ГЦК в Словаччині на чолі з Митрополитом Яном Баб’яком, ТІ, що прибули до Ватикану з візитом “Ad limina”, владика Гліб Лончина, СУ, Єпарх Лондонський УГКЦ, владика Теодор Мартинюк, СУ, Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський УГКЦ, Ректорат Української Папської Колегії святого Йосафата, Головна Управа Василіянського Чину Святого Йосафата та півсотні священиків різних Церков свого права. Особливої згадки заслуговують греко-католицькі паломники з Білорусі на чолі з Апостольським Візитатором архимандритом Сяргеєм Гаєком, адже саме на сучасних теренах цієї країни звершував своє архипастирське служіння та прийняв мученицьку смерть святий Йосафат.
«Кожен спомин про мучеників є нагодою пригадати собі про деякі важливі поняття нашої віри, серед яких і поняття мучеництва», – зазначив під час проповіді владика Циріл, зазначаючи, що воно «пов’язане з поняттям боротьби», яке часто згадується в контексті духовного життя. Християнин повинен бути готовим відповісти на Божий поклик, як підданий за заклик свого царя, і бути готовим розділити з ним труднощі походу та радість перемоги.
Юнак Іван Кунцевич, за словами проповідника, прийняв запрошення Небесного Царя, щоб «зблизька наслідувати Христа, розділити все те, що Сам Христос переніс, а Господь дав йому благодать пройти аж до кінця той шлях, який пройшов Христос».
Як би це «парадоксально» не звучало, зазначив проповідник, в духовній боротьбі найвищу перемогу здобувається, коли все втрачається. «Мучеником є не той, хто шукає смерті. Мученик знає свої слабкості, боїться смерті та страждань. Але перед їх обличчям каже: Хоч я слабкий і почуваюся нездатним, однак, не можу відступити», – підкреслив Преосвященний Циріл, додаючи, що боротьба, яку покликані вести християни – це, насамперед, боротьба з самим собою, з вадами та дріб’язковістю, врешті-решт, «проти невидимих ворогів і проти страху перед смертю», адже віримо, що «Христос Своєю смертю подолав смерть». «Мученики, – додав він, – є взірцем цієї віри та цієї відваги».
Наприкінці проповіді, промовляючи по-білоруськи, Секретар Конгрегації для Східних Церков привітав паломників з «землі святого Йосафата». Він пригадав, що при покладенні мощів цього святого в базиліці Святого Петра, що відбулося півстоліття тому під час тривання Другого Ватиканського Собору, був присутній також білоруський греко-католицький єпископ Чеслав Сіповіч. Архиєпископ Циріл склав на руки архимандрита Сяргія Гаєка запевнення в молитовній близькості та солідарності з усіма вірними БГКЦ на батьківщині та в діаспорі.
