Вислужений Папа Венедикт XVI прийняв запрошення свого наступника взяти участь у церемонії відкриття Святих Дверей та буде присутній під час цього урочистого акту, який Єпископ Риму довершить у вівторок, 8 грудня 2015 року. Зазначимо, що протягом останнього часу, а зокрема у контексті Синоду Єпископів про покликання і місію сім’ї, Святіший Отець Франциск неодноразово цитував свого попередника, говорячи про зв’язок між милосердям та істиною.

У своїй енцикліці «Любов у істині» Папа Венедикт XVI писав: «Любов без істини скочується у сентименталізм. Тоді любов стає порожньою оболонкою, яку можна наповнювати на власний розсуд. У культурі, позбавленій істини, існує фатальна загроза для любові».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/05/%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%82_xvi_%D0%B1%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B5_%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C_%D1%83_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%96_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83_%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B4%D1%8F/1192326

Вислужений Папа Венедикт XVI прийняв запрошення свого наступника взяти участь у церемонії відкриття Святих Дверей та буде присутній під час цього урочистого акту, який Єпископ Риму довершить у вівторок, 8 грудня 2015 року. Зазначимо, що протягом останнього часу, а зокрема у контексті Синоду Єпископів про покликання і місію сім’ї, Святіший Отець Франциск неодноразово цитував свого попередника, говорячи про зв’язок між милосердям та істиною.

У своїй енцикліці «Любов у істині» Папа Венедикт XVI писав: «Любов без істини скочується у сентименталізм. Тоді любов стає порожньою оболонкою, яку можна наповнювати на власний розсуд. У культурі, позбавленій істини, існує фатальна загроза для любові».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/05/%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%82_xvi_%D0%B1%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B5_%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C_%D1%83_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%96_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83_%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B4%D1%8F/1192326

Святкувати Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії означає «повністю приймати Бога та Його милосердну благодать у своє життя» та «ставати, у свою чергу, творцями милосердя, ступаючи справжнім євангельським шляхом». На це звернув увагу Папа Франциск перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у вівторок, 8 грудня 2015 р., з нагоди урочистості Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії. Кількадесят хвилин перед тим він завершив Святу Месу, під час якої було відчинено Святі Двері Милосердя в базиліці Святого Петра.

Глава Католицької Церкви зазначив, що сьогодні споглядаємо Богородицю, Яка «хоч і жила у світі, позначеному гріхом», але не була ним заторкнута, тобто, «є нашою Сестрою у стражданні, але не в злі та гріхові». «Непорочне Зачаття означає, – додав він, – що Марія – це перша спасенна безмежним милосердям Отця, як первісток спасіння, яке Бог бажає дарувати у Христі кожній людині. Через це Непорочнозачата стала витонченою іконою Божого милосердя, що перемогло гріх. І ми сьогодні, на початку Ювілею Милосердя, бажаємо споглядати на цю ікону з довірливою любов’ю, споглядати Її в повноті сяйва, наслідувати Її віру».

За словами Святішого Отця, наслідуючи Марію, всі ми покликані ставати «носіями Христа та свідками Його любові». Свято Непорочного Зачаття скеровує до нас «особливе послання», пригадуючи нам, «що в нашому житті все є даром, все є милосердям». «Нехай же Пречиста Діва, первісток спасенних, взірець Церкви, свята і непорочна Наречена, возлюблена Господом, допоможе нам дедалі більше відкривати божественне милосердя, як відзнаку християнина», – побажав Папа, назвавши християнина без милосердя непорозумінням.

Після проказування Богородичної молитви, Святіший Отець пригадав, що його попередник Венедикт XVI брав участь в обряді відчинення Святих Дверей та закликав всіх присутніх привітати його оплесками. Він також повідомив, що ввечері, згідно з давнім звичаєм, побуває на Іспанській площі Риму, щоб проказати молитву біля стіп статуї Непорочнозачатої Діви Марії, а після того відвідає також базиліку Santa Maria Maggiore. «Прошу вас, – сказав Папа, – духовно приєднатися до мене в цьому паломництві, що є актом синівської набожності до Марії, Матері Милосердя. Їй ввіряю Церкву та все людство, а особливим чином – місто Рим».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/08/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D0%B7%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D1%83%D1%94,_%D1%89%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D1%88%D0%B5_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F_-_%D1%86%D0%B5_%D0%B4%D0%B0%D1%80/1192820

Приготувати дорогу Господеві, відкрити серця і не переставати навертатись до Бога – це основні пункти роздумування Папи перед молитвою «Ангел Господній», проказаною у неділю 6 грудня 2015 р., разом з десятками тисяч прочан з усього світу, що опівдні зібрались на площі святого Петра у Ватикані.

В літургійних читаннях другої неділі Адвенту римо-католицька Церква зосереджує увагу на Євангелії від святого Луки, де розповідається про святого Івана Христителя, який проповідував «хрищення покаяння на відпущення гріхів» (Лк 3,3). Посилаючись на цей біблійний тест, Папа Франциск зупинився на тому, кого цей заклик стосується. Він наголосив, що навернення не стосується тільки атеїстів, але також і тих, які вважають себе християнами. Ніхто не може сказати, що у нього все гаразд. Це було би самовпевненістю, бо усім нам потрібно навернення.  

Святіший Отець запросив поставити собі запитання, чи у різних життєвих ситуаціях  ми маємо ті ж самі почуття, що їх мав Ісус? Наприклад, коли ми зазнали кривди чи приниження, чи ми здатні відповісти без образ, прощаючи із щирого серця? «Як важко простити!» – підкреслив Папа, запитуючи далі, чи нам легко поділяти з іншими їхню радість чи біль, чи вміємо щиро плакати з тими, що плачуть і радіти з тими, що радіють? Чи вміємо виявити свою віру відважно й просто, не соромлячись Євангелія? Отож, усі ми потребуємо навернутись, мати такі самі почуття, як Ісус.

Святіший Отець наголосив, що голос святого Івана Христителя лунає також і в сучасних пустелях людства, де люди мають тверді серця й закриті уми. За його словами, це  становить наполегливий заклик відкрити серце і прийняти спасіння, яке Господь безперервно пропонує, бо хоче, щоб усі ми звільнились від рабства гріха. Папа ще раз пригадав, що спасіння запропоноване кожній людині і кожному народові без винятку, адже Господь хоче, щоб усі були спасенні через єдиного Посередника, яким є Ісус Христос. Для того і є Рік Милосердя, щоб прямувати вперед дорогою спасіння, тією дорогою, якої навчив Христос.

Усі ми покликані звіщати Христа тим, хто Його ще не знає. Це не прозелітизм, але відкривання дверей. Якщо Христос змінив наше життя, то ми повинні відчувати порив звіщати Його всім, кого зустрічаємо. «Лише Він, Христос, може сповнити всі надії людини!» – завершив Папа Франциск.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/07/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D0%B8%D1%81%D0%BA_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D1%87%D0%B0%D1%81_%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B8_%C2%AB%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9%C2%BB_6_%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%8F_2015/1192530

У вівторок, 8 грудня 2015 р., в урочистість Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, Папа Франциск очолив на площі Святого Петра у Ватикані Євхаристійне богослуження з нагоди відкриття надзвичайного Святого Року Милосердя, під час якого виголосив наступну проповідь:

Браття і сестри,

через деякий час матиму радість відкрити Святі Двері Милосердя. Здійснюємо цей жест, який я вже здійснив у Банґі, настільки простий, наскільки символічний, у світлі Божого слова, яке ми вислухали, що ставить на першому плані першість благодаті. Те, що неодноразово повторюється в цих читаннях, у дійсності, відсилає до слів, з якими ангел Гавриїл звернувся до юної дівчини, схвильованої та здивованої, вказуючи на таїнство, яке Її огорнуло: «Радуйся, повна благодаті» (Лк 1,28).

Діва Марія покликана, насамперед, радіти тим, що Господь здійснив у Ній. Божа благодать огорнула Її, вчинивши гідною стати матір’ю Христа. Коли Гавриїл увійшов в Її дім, то також і найглибше таїнство, яке виходить за межі будь-яких здібностей розуму, стає для Неї причиною радості, віри та віддання Себе слову, яке Їй об’явлене. Повнота благодаті здатна перемінити серце та вчиняє його здатним вчинити настільки великий поступок, який змінює історію людства.

Свято Непорочного Зачаття виражає велич Божої любові. Він не лише Той, хто прощає гріх, але в Марії діє так, що запобігає первородній провині, яку кожна людина носить у собі, приходячи на цей світ. Божа любов запобігає, випереджує та спасає. Початок історії гріха в Едемському саді виливається у задум любові, яка спасає. Слова Книги Буття вказують на щоденний досвід, який відкриваємо в історії особистого життя. Завжди існує спокуса неслухняності, яка виражається у бажанні планувати своє життя незалежно від Божої волі. Саме ця неприязнь постійно чинить замах на життя людей, щоби протиставляти їх Божому задумові. Однак, також й історію гріха можна збагнути лише у світлі любові, яка прощає. Гріх можна зрозуміти лише в цьому світлі. Якщо би все залишилося відданим гріхові, ми були би найнещаснішими з-поміж створінь, в той час, як обітниця перемоги Христової любові вміщає у собі все Отцеве милосердя. Боже слово, яке ми вислухали, не залишає сумнівів щодо цього. Непорочна Діва стоїть перед нами, як упривілейований свідок цієї обітниці та її сповнення.

Цей надзвичайний Святий Рік також є даром благодаті. Перейти через ці Двері означає відкрити глибину милосердя Отця, Який всіх приймає й особисто виходить назустріч кожному. Це Він нас шукає, Він виходить нам назустріч. Це буде рік, під час якого слід зростати в переконаності у милосерді. Якої ж кривди завдається Богові та Його благодаті, коли стверджується насамперед про те, що гріхи караються Його судом, замість того, щоб наголошувати на тому, що вони прощаються Його милосердям. Так, саме так! Ми повинні ставити милосердя перед судом, і в будь-якому випадку Божий суд здійснюватиметься у світлі Його милосердя. Отже, перехід через Святі Двері повинен допомогти нам почуватися учасниками цього таїнства любові та лагідності. Відкиньмо будь-які форми страху чи боязні, бо вони не личать тому, хто є любленим; живімо, радше, радістю зустрічі з благодаттю, яка все перемінює.

Сьогодні тут в Римі та в усіх дієцезіях світу, переходячи через Святі Двері, хочемо також згадати про інші двері, які п’ятдесят років тому Отці Другого Ватиканського Собору відчинили навстіж перед світом. Цю річницю слід згадувати не лише з огляду на багатство документів, залишених Собором, які до сьогодні дозволяють побачити величезний поступ, здійснений у вірі. Собор, насамперед, був зустріччю. Справжньою зустріччю між Церквою та людьми нашого часу. Зустріччю, позначеною силою Святого Духа, Який спонукав Свою Церкву відплисти з мілини, яка на довгі роки замкнула її у собі самій, щоб з ентузіазмом повернутися на місійний шлях. Це було повернення на шлях, який веде до зустрічі з кожною людиною там, де вона перебуває: в її місті, домі, місці праці… повсюди, де б не перебувала людська особа, Церква покликана досягти її, приносячи радість Євангелія, милосердя і Боже прощення. Це місійна спонука, яку, отже, після цих десятирічь, знову приймаємо з такими ж силою та ентузіазмом. Ювілей спонукає нас до цієї відкритості та зобов’язує нас не занедбувати духа Другого Ватиканського Собору, духа Милосердного Самарянина, як говорив блаженний Павло VI під час закриття Собору. Переходити сьогодні через Святі Двері зобов’язує нас наслідувати милосердя доброго самарянина.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/08/%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%8C_%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B8_%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83/1192749

Святкувати Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії означає «повністю приймати Бога та Його милосердну благодать у своє життя» та «ставати, у свою чергу, творцями милосердя, ступаючи справжнім євангельським шляхом». На це звернув увагу Папа Франциск перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у вівторок, 8 грудня 2015 р., з нагоди урочистості Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії. Кількадесят хвилин перед тим він завершив Святу Месу, під час якої було відчинено Святі Двері Милосердя в базиліці Святого Петра.

Глава Католицької Церкви зазначив, що сьогодні споглядаємо Богородицю, Яка «хоч і жила у світі, позначеному гріхом», але не була ним заторкнута, тобто, «є нашою Сестрою у стражданні, але не в злі та гріхові». «Непорочне Зачаття означає, – додав він, – що Марія – це перша спасенна безмежним милосердям Отця, як первісток спасіння, яке Бог бажає дарувати у Христі кожній людині. Через це Непорочнозачата стала витонченою іконою Божого милосердя, що перемогло гріх. І ми сьогодні, на початку Ювілею Милосердя, бажаємо споглядати на цю ікону з довірливою любов’ю, споглядати Її в повноті сяйва, наслідувати Її віру».

За словами Святішого Отця, наслідуючи Марію, всі ми покликані ставати «носіями Христа та свідками Його любові». Свято Непорочного Зачаття скеровує до нас «особливе послання», пригадуючи нам, «що в нашому житті все є даром, все є милосердям». «Нехай же Пречиста Діва, первісток спасенних, взірець Церкви, свята і непорочна Наречена, возлюблена Господом, допоможе нам дедалі більше відкривати божественне милосердя, як відзнаку християнина», – побажав Папа, назвавши християнина без милосердя непорозумінням.

Після проказування Богородичної молитви, Святіший Отець пригадав, що його попередник Венедикт XVI брав участь в обряді відчинення Святих Дверей та закликав всіх присутніх привітати його оплесками. Він також повідомив, що ввечері, згідно з давнім звичаєм, побуває на Іспанській площі Риму, щоб проказати молитву біля стіп статуї Непорочнозачатої Діви Марії, а після того відвідає також базиліку Santa Maria Maggiore. «Прошу вас, – сказав Папа, – духовно приєднатися до мене в цьому паломництві, що є актом синівської набожності до Марії, Матері Милосердя. Їй ввіряю Церкву та все людство, а особливим чином – місто Рим».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/08/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D0%B7%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D1%83%D1%94,_%D1%89%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D1%88%D0%B5_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F_-_%D1%86%D0%B5_%D0%B4%D0%B0%D1%80/1192820

У вівторок, 8 грудня 2015 р., в урочистість Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, Папа Франциск очолив на площі Святого Петра у Ватикані Євхаристійне богослуження з нагоди відкриття надзвичайного Святого Року Милосердя, під час якого виголосив наступну проповідь:

Браття і сестри,

через деякий час матиму радість відкрити Святі Двері Милосердя. Здійснюємо цей жест, який я вже здійснив у Банґі, настільки простий, наскільки символічний, у світлі Божого слова, яке ми вислухали, що ставить на першому плані першість благодаті. Те, що неодноразово повторюється в цих читаннях, у дійсності, відсилає до слів, з якими ангел Гавриїл звернувся до юної дівчини, схвильованої та здивованої, вказуючи на таїнство, яке Її огорнуло: «Радуйся, повна благодаті» (Лк 1,28).

Діва Марія покликана, насамперед, радіти тим, що Господь здійснив у Ній. Божа благодать огорнула Її, вчинивши гідною стати матір’ю Христа. Коли Гавриїл увійшов в Її дім, то також і найглибше таїнство, яке виходить за межі будь-яких здібностей розуму, стає для Неї причиною радості, віри та віддання Себе слову, яке Їй об’явлене. Повнота благодаті здатна перемінити серце та вчиняє його здатним вчинити настільки великий поступок, який змінює історію людства.

Свято Непорочного Зачаття виражає велич Божої любові. Він не лише Той, хто прощає гріх, але в Марії діє так, що запобігає первородній провині, яку кожна людина носить у собі, приходячи на цей світ. Божа любов запобігає, випереджує та спасає. Початок історії гріха в Едемському саді виливається у задум любові, яка спасає. Слова Книги Буття вказують на щоденний досвід, який відкриваємо в історії особистого життя. Завжди існує спокуса неслухняності, яка виражається у бажанні планувати своє життя незалежно від Божої волі. Саме ця неприязнь постійно чинить замах на життя людей, щоби протиставляти їх Божому задумові. Однак, також й історію гріха можна збагнути лише у світлі любові, яка прощає. Гріх можна зрозуміти лише в цьому світлі. Якщо би все залишилося відданим гріхові, ми були би найнещаснішими з-поміж створінь, в той час, як обітниця перемоги Христової любові вміщає у собі все Отцеве милосердя. Боже слово, яке ми вислухали, не залишає сумнівів щодо цього. Непорочна Діва стоїть перед нами, як упривілейований свідок цієї обітниці та її сповнення.

Цей надзвичайний Святий Рік також є даром благодаті. Перейти через ці Двері означає відкрити глибину милосердя Отця, Який всіх приймає й особисто виходить назустріч кожному. Це Він нас шукає, Він виходить нам назустріч. Це буде рік, під час якого слід зростати в переконаності у милосерді. Якої ж кривди завдається Богові та Його благодаті, коли стверджується насамперед про те, що гріхи караються Його судом, замість того, щоб наголошувати на тому, що вони прощаються Його милосердям. Так, саме так! Ми повинні ставити милосердя перед судом, і в будь-якому випадку Божий суд здійснюватиметься у світлі Його милосердя. Отже, перехід через Святі Двері повинен допомогти нам почуватися учасниками цього таїнства любові та лагідності. Відкиньмо будь-які форми страху чи боязні, бо вони не личать тому, хто є любленим; живімо, радше, радістю зустрічі з благодаттю, яка все перемінює.

Сьогодні тут в Римі та в усіх дієцезіях світу, переходячи через Святі Двері, хочемо також згадати про інші двері, які п’ятдесят років тому Отці Другого Ватиканського Собору відчинили навстіж перед світом. Цю річницю слід згадувати не лише з огляду на багатство документів, залишених Собором, які до сьогодні дозволяють побачити величезний поступ, здійснений у вірі. Собор, насамперед, був зустріччю. Справжньою зустріччю між Церквою та людьми нашого часу. Зустріччю, позначеною силою Святого Духа, Який спонукав Свою Церкву відплисти з мілини, яка на довгі роки замкнула її у собі самій, щоб з ентузіазмом повернутися на місійний шлях. Це було повернення на шлях, який веде до зустрічі з кожною людиною там, де вона перебуває: в її місті, домі, місці праці… повсюди, де б не перебувала людська особа, Церква покликана досягти її, приносячи радість Євангелія, милосердя і Боже прощення. Це місійна спонука, яку, отже, після цих десятирічь, знову приймаємо з такими ж силою та ентузіазмом. Ювілей спонукає нас до цієї відкритості та зобов’язує нас не занедбувати духа Другого Ватиканського Собору, духа Милосердного Самарянина, як говорив блаженний Павло VI під час закриття Собору. Переходити сьогодні через Святі Двері зобов’язує нас наслідувати милосердя доброго самарянина.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/08/%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%8C_%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B8_%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83/1192749

Приготувати дорогу Господеві, відкрити серця і не переставати навертатись до Бога – це основні пункти роздумування Папи перед молитвою «Ангел Господній», проказаною у неділю 6 грудня 2015 р., разом з десятками тисяч прочан з усього світу, що опівдні зібрались на площі святого Петра у Ватикані.

В літургійних читаннях другої неділі Адвенту римо-католицька Церква зосереджує увагу на Євангелії від святого Луки, де розповідається про святого Івана Христителя, який проповідував «хрищення покаяння на відпущення гріхів» (Лк 3,3). Посилаючись на цей біблійний тест, Папа Франциск зупинився на тому, кого цей заклик стосується. Він наголосив, що навернення не стосується тільки атеїстів, але також і тих, які вважають себе християнами. Ніхто не може сказати, що у нього все гаразд. Це було би самовпевненістю, бо усім нам потрібно навернення.  

Святіший Отець запросив поставити собі запитання, чи у різних життєвих ситуаціях  ми маємо ті ж самі почуття, що їх мав Ісус? Наприклад, коли ми зазнали кривди чи приниження, чи ми здатні відповісти без образ, прощаючи із щирого серця? «Як важко простити!» – підкреслив Папа, запитуючи далі, чи нам легко поділяти з іншими їхню радість чи біль, чи вміємо щиро плакати з тими, що плачуть і радіти з тими, що радіють? Чи вміємо виявити свою віру відважно й просто, не соромлячись Євангелія? Отож, усі ми потребуємо навернутись, мати такі самі почуття, як Ісус.

Святіший Отець наголосив, що голос святого Івана Христителя лунає також і в сучасних пустелях людства, де люди мають тверді серця й закриті уми. За його словами, це  становить наполегливий заклик відкрити серце і прийняти спасіння, яке Господь безперервно пропонує, бо хоче, щоб усі ми звільнились від рабства гріха. Папа ще раз пригадав, що спасіння запропоноване кожній людині і кожному народові без винятку, адже Господь хоче, щоб усі були спасенні через єдиного Посередника, яким є Ісус Христос. Для того і є Рік Милосердя, щоб прямувати вперед дорогою спасіння, тією дорогою, якої навчив Христос.

Усі ми покликані звіщати Христа тим, хто Його ще не знає. Це не прозелітизм, але відкривання дверей. Якщо Христос змінив наше життя, то ми повинні відчувати порив звіщати Його всім, кого зустрічаємо. «Лише Він, Христос, може сповнити всі надії людини!» – завершив Папа Франциск.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/07/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D0%B8%D1%81%D0%BA_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D1%87%D0%B0%D1%81_%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B8_%C2%AB%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9%C2%BB_6_%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%8F_2015/1192530

Святкувати Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії означає «повністю приймати Бога та Його милосердну благодать у своє життя» та «ставати, у свою чергу, творцями милосердя, ступаючи справжнім євангельським шляхом». На це звернув увагу Папа Франциск перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у вівторок, 8 грудня 2015 р., з нагоди урочистості Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії. Кількадесят хвилин перед тим він завершив Святу Месу, під час якої було відчинено Святі Двері Милосердя в базиліці Святого Петра.

Глава Католицької Церкви зазначив, що сьогодні споглядаємо Богородицю, Яка «хоч і жила у світі, позначеному гріхом», але не була ним заторкнута, тобто, «є нашою Сестрою у стражданні, але не в злі та гріхові». «Непорочне Зачаття означає, – додав він, – що Марія – це перша спасенна безмежним милосердям Отця, як первісток спасіння, яке Бог бажає дарувати у Христі кожній людині. Через це Непорочнозачата стала витонченою іконою Божого милосердя, що перемогло гріх. І ми сьогодні, на початку Ювілею Милосердя, бажаємо споглядати на цю ікону з довірливою любов’ю, споглядати Її в повноті сяйва, наслідувати Її віру».

За словами Святішого Отця, наслідуючи Марію, всі ми покликані ставати «носіями Христа та свідками Його любові». Свято Непорочного Зачаття скеровує до нас «особливе послання», пригадуючи нам, «що в нашому житті все є даром, все є милосердям». «Нехай же Пречиста Діва, первісток спасенних, взірець Церкви, свята і непорочна Наречена, возлюблена Господом, допоможе нам дедалі більше відкривати божественне милосердя, як відзнаку християнина», – побажав Папа, назвавши християнина без милосердя непорозумінням.

Після проказування Богородичної молитви, Святіший Отець пригадав, що його попередник Венедикт XVI брав участь в обряді відчинення Святих Дверей та закликав всіх присутніх привітати його оплесками. Він також повідомив, що ввечері, згідно з давнім звичаєм, побуває на Іспанській площі Риму, щоб проказати молитву біля стіп статуї Непорочнозачатої Діви Марії, а після того відвідає також базиліку Santa Maria Maggiore. «Прошу вас, – сказав Папа, – духовно приєднатися до мене в цьому паломництві, що є актом синівської набожності до Марії, Матері Милосердя. Їй ввіряю Церкву та все людство, а особливим чином – місто Рим».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/08/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D0%B7%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D1%83%D1%94,_%D1%89%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D1%88%D0%B5_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F_-_%D1%86%D0%B5_%D0%B4%D0%B0%D1%80/1192820

«Який світ прагнемо залишити тим, які прийдуть після нас, дітям, які виростають?» – це запитання, вміщене в енцикліці «Славен будь», Папа Франциск поставив після проказування молитви «Ангел Господній» у неділю, 6 грудня 2015 р., зазначаючи, що уважно слідкує за працями Паризької конференції з питань кліматичних змін.

«Для добра нашого спільного дому, добра всіх нас та майбутніх поколінь, всі зусилля в Парижі повинні бути спрямовані на те, щоб зменшити наслідки кліматичних змін, та, одночасно, на подолання бідності та розквіт людської гідності. Ці два рішення пов'язані між собою: зупинити кліматичні зміни і подолати бідніть, щоб сприяти розквіту людської гідності. Молімося, – закликав Святіший Отець, – щоб Святий Дух просвітив всіх тих, які покликані приймати такі важливі рішення та дав їм відвагу завжди керуватися критеріями обрання якнайбільшого добра для всього людського роду».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/06/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%B2_%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F_%D0%B7%D0%B0_%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97/1192388