Чи прощення – це лише добрий вчинок, чи може дія, яка приносить результати? Відповідь на це запитання Папа Франциск шукав під час повчання, яке він виголосив перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у суботу, 26 грудня 2015 р., в день літургійного спомину святого первомученика Стефана згідно з календарем Церкви латинського обряду.

Святіший Отець зазначив, що наступного дня після споглядання «милосердної Божої любові, Яка стала тілом задля наc» ми бачимо «послідовну відповідь Ісусового учня, який віддає життя». «Вчора на землі народився Спаситель, – сказав він, – а сьогодні для неба народжується Його вірний свідок. Вчора, як і сьогодні, бачимо темряву відкинення життя, але ще сильніше сяє світло любові, яка перемагає ненависть і започатковує новий світ».

Наступник святого Петра звернув увагу на «особливий аспект», який в розповіді про мучеництво святого Стефана, вміщеній у книзі Діянь Апостолів, «наближає» його до Господа. Ним є прощення, адже, наслідуючи Спасителя в момент розп’яття, апостол під час каменування молився: «Господи, не порахуй їм цього за гріх». «Отож, святий Стефан є мучеником, тобто “свідком”, бо чинить так, як Ісус; справжнім свідком, що вміє поводитися, як Він: молиться, любить, жертвується та, насамперед, прощає», – підкреслив Папа.

«Але ми можемо запитати себе: навіщо потрібно прощати? Це лише добрий вчинок чи може щось, що приносить результати?» – запитав Святіший Отець, відповідаючи: «Відповідь знаходимо якраз в мучеництві Стефана. Між тими, кому він простив, був юнак на ім’я Савло, що переслідував Церкву й намагався її знищити. А вже незабаром Савло став Павлом, великим святим, Апостолом народів».

Зауваживши, що, таким чином, можемо стверджувати, що «Павло народився з Божої благодаті та Стефанового прощення», Єпископ Риму додав, що «також і ми народжуємося з Божого прощення, не лише в Хрищенні, «але також щоразу, коли отримуємо прощення, наше серце відроджується». «Нам корисно буде пам’ятати: якщо хочемо чинити поступ у вірі, насамперед, потрібно отримати Боже прощення; зустріти Отця, Який завжди готовий все прощати, а прощаючи, – виліковує серця та оживляє любов», – наголосив Святіший Отець.

Папа підкреслив, що ми не повинні втомлюватися просити прощення у Бога, бо лише почуваючись прощеними, вчимося прощати іншим, що не є легко. Але святий Стефан залишив нам приклад того, як «навчитися пробачати незначні та великі кривди, яких щоденно зазнаємо». Слід починати з молитви, «ввіряючи кривдника Божому милосердю», а тоді відкриватимемо, що «ця внутрішня боротьба» очищає від зла та від злопам’ятства.

«Нехай же Пречиста Діва Марія, Якій ввіряємо тих, які подібно до святого Стефана, зазначають переслідувань за віру, а їх є дуже багато – наших численних мучеників сьогодення, спрямовує нашу молитву на те, щоб дарувати й отримувати прощення», – побажав Святіший Отець.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/26/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D0%BC%D0%B8_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%8F_%D0%B7_%D0%B1%D0%BE%D0%B6%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/1196993

Чи прощення – це лише добрий вчинок, чи може дія, яка приносить результати? Відповідь на це запитання Папа Франциск шукав під час повчання, яке він виголосив перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у суботу, 26 грудня 2015 р., в день літургійного спомину святого первомученика Стефана згідно з календарем Церкви латинського обряду.

Святіший Отець зазначив, що наступного дня після споглядання «милосердної Божої любові, Яка стала тілом задля наc» ми бачимо «послідовну відповідь Ісусового учня, який віддає життя». «Вчора на землі народився Спаситель, – сказав він, – а сьогодні для неба народжується Його вірний свідок. Вчора, як і сьогодні, бачимо темряву відкинення життя, але ще сильніше сяє світло любові, яка перемагає ненависть і започатковує новий світ».

Наступник святого Петра звернув увагу на «особливий аспект», який в розповіді про мучеництво святого Стефана, вміщеній у книзі Діянь Апостолів, «наближає» його до Господа. Ним є прощення, адже, наслідуючи Спасителя в момент розп’яття, апостол під час каменування молився: «Господи, не порахуй їм цього за гріх». «Отож, святий Стефан є мучеником, тобто “свідком”, бо чинить так, як Ісус; справжнім свідком, що вміє поводитися, як Він: молиться, любить, жертвується та, насамперед, прощає», – підкреслив Папа.

«Але ми можемо запитати себе: навіщо потрібно прощати? Це лише добрий вчинок чи може щось, що приносить результати?» – запитав Святіший Отець, відповідаючи: «Відповідь знаходимо якраз в мучеництві Стефана. Між тими, кому він простив, був юнак на ім’я Савло, що переслідував Церкву й намагався її знищити. А вже незабаром Савло став Павлом, великим святим, Апостолом народів».

Зауваживши, що, таким чином, можемо стверджувати, що «Павло народився з Божої благодаті та Стефанового прощення», Єпископ Риму додав, що «також і ми народжуємося з Божого прощення, не лише в Хрищенні, «але також щоразу, коли отримуємо прощення, наше серце відроджується». «Нам корисно буде пам’ятати: якщо хочемо чинити поступ у вірі, насамперед, потрібно отримати Боже прощення; зустріти Отця, Який завжди готовий все прощати, а прощаючи, – виліковує серця та оживляє любов», – наголосив Святіший Отець.

Папа підкреслив, що ми не повинні втомлюватися просити прощення у Бога, бо лише почуваючись прощеними, вчимося прощати іншим, що не є легко. Але святий Стефан залишив нам приклад того, як «навчитися пробачати незначні та великі кривди, яких щоденно зазнаємо». Слід починати з молитви, «ввіряючи кривдника Божому милосердю», а тоді відкриватимемо, що «ця внутрішня боротьба» очищає від зла та від злопам’ятства.

«Нехай же Пречиста Діва Марія, Якій ввіряємо тих, які подібно до святого Стефана, зазначають переслідувань за віру, а їх є дуже багато – наших численних мучеників сьогодення, спрямовує нашу молитву на те, щоб дарувати й отримувати прощення», – побажав Святіший Отець.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/26/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D0%BC%D0%B8_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%8F_%D0%B7_%D0%B1%D0%BE%D0%B6%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/1196993

Чи прощення – це лише добрий вчинок, чи може дія, яка приносить результати? Відповідь на це запитання Папа Франциск шукав під час повчання, яке він виголосив перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у суботу, 26 грудня 2015 р., в день літургійного спомину святого первомученика Стефана згідно з календарем Церкви латинського обряду.

Святіший Отець зазначив, що наступного дня після споглядання «милосердної Божої любові, Яка стала тілом задля наc» ми бачимо «послідовну відповідь Ісусового учня, який віддає життя». «Вчора на землі народився Спаситель, – сказав він, – а сьогодні для неба народжується Його вірний свідок. Вчора, як і сьогодні, бачимо темряву відкинення життя, але ще сильніше сяє світло любові, яка перемагає ненависть і започатковує новий світ».

Наступник святого Петра звернув увагу на «особливий аспект», який в розповіді про мучеництво святого Стефана, вміщеній у книзі Діянь Апостолів, «наближає» його до Господа. Ним є прощення, адже, наслідуючи Спасителя в момент розп’яття, апостол під час каменування молився: «Господи, не порахуй їм цього за гріх». «Отож, святий Стефан є мучеником, тобто “свідком”, бо чинить так, як Ісус; справжнім свідком, що вміє поводитися, як Він: молиться, любить, жертвується та, насамперед, прощає», – підкреслив Папа.

«Але ми можемо запитати себе: навіщо потрібно прощати? Це лише добрий вчинок чи може щось, що приносить результати?» – запитав Святіший Отець, відповідаючи: «Відповідь знаходимо якраз в мучеництві Стефана. Між тими, кому він простив, був юнак на ім’я Савло, що переслідував Церкву й намагався її знищити. А вже незабаром Савло став Павлом, великим святим, Апостолом народів».

Зауваживши, що, таким чином, можемо стверджувати, що «Павло народився з Божої благодаті та Стефанового прощення», Єпископ Риму додав, що «також і ми народжуємося з Божого прощення, не лише в Хрищенні, «але також щоразу, коли отримуємо прощення, наше серце відроджується». «Нам корисно буде пам’ятати: якщо хочемо чинити поступ у вірі, насамперед, потрібно отримати Боже прощення; зустріти Отця, Який завжди готовий все прощати, а прощаючи, – виліковує серця та оживляє любов», – наголосив Святіший Отець.

Папа підкреслив, що ми не повинні втомлюватися просити прощення у Бога, бо лише почуваючись прощеними, вчимося прощати іншим, що не є легко. Але святий Стефан залишив нам приклад того, як «навчитися пробачати незначні та великі кривди, яких щоденно зазнаємо». Слід починати з молитви, «ввіряючи кривдника Божому милосердю», а тоді відкриватимемо, що «ця внутрішня боротьба» очищає від зла та від злопам’ятства.

«Нехай же Пречиста Діва Марія, Якій ввіряємо тих, які подібно до святого Стефана, зазначають переслідувань за віру, а їх є дуже багато – наших численних мучеників сьогодення, спрямовує нашу молитву на те, щоб дарувати й отримувати прощення», – побажав Святіший Отець.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/26/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D0%BC%D0%B8_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%8F_%D0%B7_%D0%B1%D0%BE%D0%B6%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/1196993

Чи прощення – це лише добрий вчинок, чи може дія, яка приносить результати? Відповідь на це запитання Папа Франциск шукав під час повчання, яке він виголосив перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у суботу, 26 грудня 2015 р., в день літургійного спомину святого первомученика Стефана згідно з календарем Церкви латинського обряду.

Святіший Отець зазначив, що наступного дня після споглядання «милосердної Божої любові, Яка стала тілом задля наc» ми бачимо «послідовну відповідь Ісусового учня, який віддає життя». «Вчора на землі народився Спаситель, – сказав він, – а сьогодні для неба народжується Його вірний свідок. Вчора, як і сьогодні, бачимо темряву відкинення життя, але ще сильніше сяє світло любові, яка перемагає ненависть і започатковує новий світ».

Наступник святого Петра звернув увагу на «особливий аспект», який в розповіді про мучеництво святого Стефана, вміщеній у книзі Діянь Апостолів, «наближає» його до Господа. Ним є прощення, адже, наслідуючи Спасителя в момент розп’яття, апостол під час каменування молився: «Господи, не порахуй їм цього за гріх». «Отож, святий Стефан є мучеником, тобто “свідком”, бо чинить так, як Ісус; справжнім свідком, що вміє поводитися, як Він: молиться, любить, жертвується та, насамперед, прощає», – підкреслив Папа.

«Але ми можемо запитати себе: навіщо потрібно прощати? Це лише добрий вчинок чи може щось, що приносить результати?» – запитав Святіший Отець, відповідаючи: «Відповідь знаходимо якраз в мучеництві Стефана. Між тими, кому він простив, був юнак на ім’я Савло, що переслідував Церкву й намагався її знищити. А вже незабаром Савло став Павлом, великим святим, Апостолом народів».

Зауваживши, що, таким чином, можемо стверджувати, що «Павло народився з Божої благодаті та Стефанового прощення», Єпископ Риму додав, що «також і ми народжуємося з Божого прощення, не лише в Хрищенні, «але також щоразу, коли отримуємо прощення, наше серце відроджується». «Нам корисно буде пам’ятати: якщо хочемо чинити поступ у вірі, насамперед, потрібно отримати Боже прощення; зустріти Отця, Який завжди готовий все прощати, а прощаючи, – виліковує серця та оживляє любов», – наголосив Святіший Отець.

Папа підкреслив, що ми не повинні втомлюватися просити прощення у Бога, бо лише почуваючись прощеними, вчимося прощати іншим, що не є легко. Але святий Стефан залишив нам приклад того, як «навчитися пробачати незначні та великі кривди, яких щоденно зазнаємо». Слід починати з молитви, «ввіряючи кривдника Божому милосердю», а тоді відкриватимемо, що «ця внутрішня боротьба» очищає від зла та від злопам’ятства.

«Нехай же Пречиста Діва Марія, Якій ввіряємо тих, які подібно до святого Стефана, зазначають переслідувань за віру, а їх є дуже багато – наших численних мучеників сьогодення, спрямовує нашу молитву на те, щоб дарувати й отримувати прощення», – побажав Святіший Отець.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/26/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D0%BC%D0%B8_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%8F_%D0%B7_%D0%B1%D0%BE%D0%B6%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/1196993

Чи прощення – це лише добрий вчинок, чи може дія, яка приносить результати? Відповідь на це запитання Папа Франциск шукав під час повчання, яке він виголосив перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у суботу, 26 грудня 2015 р., в день літургійного спомину святого первомученика Стефана згідно з календарем Церкви латинського обряду.

Святіший Отець зазначив, що наступного дня після споглядання «милосердної Божої любові, Яка стала тілом задля наc» ми бачимо «послідовну відповідь Ісусового учня, який віддає життя». «Вчора на землі народився Спаситель, – сказав він, – а сьогодні для неба народжується Його вірний свідок. Вчора, як і сьогодні, бачимо темряву відкинення життя, але ще сильніше сяє світло любові, яка перемагає ненависть і започатковує новий світ».

Наступник святого Петра звернув увагу на «особливий аспект», який в розповіді про мучеництво святого Стефана, вміщеній у книзі Діянь Апостолів, «наближає» його до Господа. Ним є прощення, адже, наслідуючи Спасителя в момент розп’яття, апостол під час каменування молився: «Господи, не порахуй їм цього за гріх». «Отож, святий Стефан є мучеником, тобто “свідком”, бо чинить так, як Ісус; справжнім свідком, що вміє поводитися, як Він: молиться, любить, жертвується та, насамперед, прощає», – підкреслив Папа.

«Але ми можемо запитати себе: навіщо потрібно прощати? Це лише добрий вчинок чи може щось, що приносить результати?» – запитав Святіший Отець, відповідаючи: «Відповідь знаходимо якраз в мучеництві Стефана. Між тими, кому він простив, був юнак на ім’я Савло, що переслідував Церкву й намагався її знищити. А вже незабаром Савло став Павлом, великим святим, Апостолом народів».

Зауваживши, що, таким чином, можемо стверджувати, що «Павло народився з Божої благодаті та Стефанового прощення», Єпископ Риму додав, що «також і ми народжуємося з Божого прощення, не лише в Хрищенні, «але також щоразу, коли отримуємо прощення, наше серце відроджується». «Нам корисно буде пам’ятати: якщо хочемо чинити поступ у вірі, насамперед, потрібно отримати Боже прощення; зустріти Отця, Який завжди готовий все прощати, а прощаючи, – виліковує серця та оживляє любов», – наголосив Святіший Отець.

Папа підкреслив, що ми не повинні втомлюватися просити прощення у Бога, бо лише почуваючись прощеними, вчимося прощати іншим, що не є легко. Але святий Стефан залишив нам приклад того, як «навчитися пробачати незначні та великі кривди, яких щоденно зазнаємо». Слід починати з молитви, «ввіряючи кривдника Божому милосердю», а тоді відкриватимемо, що «ця внутрішня боротьба» очищає від зла та від злопам’ятства.

«Нехай же Пречиста Діва Марія, Якій ввіряємо тих, які подібно до святого Стефана, зазначають переслідувань за віру, а їх є дуже багато – наших численних мучеників сьогодення, спрямовує нашу молитву на те, щоб дарувати й отримувати прощення», – побажав Святіший Отець.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/26/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D0%BC%D0%B8_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%8F_%D0%B7_%D0%B1%D0%BE%D0%B6%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/1196993

Сьогодні, 27 грудня 2015 р., коли вірні латинського обряду святкують празник Пресвятої Родини, що у Римо-Католицькій Церкві відзначається у першу неділю по Різдві, Папа Франциск очолив Святу Месу в ватиканській базиліці Свято Петра, що також була приурочена паломництву сімей з нагоди Ювілейного Року Милосердя.

На початку своєї проповіді Святіший Отець зазначив, що літургійні читання пропонують вірним поглянути на дві сім’ї, що здійснюють паломництво до Дому Господнього, це подружжя Елкана та Анни, які ведуть свого сина Самуїла до святині, щоб посвятити його на служіння Богові (див. 1Сам.1,20-22,24-28), та подружжя Йосифа та Марії, які, разом з Ісусом, здійснюють паломництво до єрусалимського храму (див. Лк.2,41-52).

Вселенський Архиєрей підкреслив, що ми дуже часто бачимо, як люди здійснюють паломництва до різних відпустових місць та санктуаріїв, як наприклад у ці дні, коли тисячі осіб щодня прибувають до катедральних храмів в усіх куточках світу, щоб пройти через Святі Двері та зачерпнути Божої благодаті милосердя. Але сьогодні біблійні уривки вказують нам на одну з найпрекрасніших речей, тобто коли паломництво здійснює уся сім’я, як і сьогодні, коли батько та мати разом із своїми дітьми прийшли до Господнього Дому, щоб молитовно вшанувати Пресвяту Родину. На переконання Святішого Отця, це є чудовим прикладом для багатьох наших сімей.

Далі проповідник підкреслив, що Марія та Йосиф вчили малого Ісуса молитися, а в суботу усі разом ходили до синагоги, щоб послухати Боже слово та прославити Господа спільною молитвою. Без сумніву, також і під час паломництва до Єрусалиму, про яке ми чули у сьогоднішньому євангельському уривкові, вони молились та співали псалми. «Як важливо для наших сімей прямувати разом та мати спільну ціль до осягнення!» – наголосив Папа Франциск, додаючи, що усі ми усвідомлюємо, що під час спільного крокування життєвою дорогою зустрічаємо чимало перешкод та труднощів, однак існує також багато моментів радості та утішення.

Впродовж життєвого паломництва члени сім’ї розділяють також і моменти молитви. «Що може бути прекраснішим для батька і матері, як поблагословити власних дітей на початку дня чи на його завершення, зробити на їхньому чолі знак хреста, як у день Хрищення», – молив далі проповідник, зазначаючи, що ця молитва-благословення є найпростішою молитвою батьків за своїх дітей. Благословити дитину означає ввірити її опіці Господа Бога, щоб Він її оберігав та підтримував у різних життєвих ситуаціях впродовж дня. «Як важливо для сім’ї разом помолитить також і перед спільним споживанням їжі, дякуючи Господеві за ці дари та навчаючись ділитись тим, що маєш із тими, які цього особливо потребують», – вказав Єпископ Риму, наголошуючи, що усі ці маленькі жести мають дуже велике значення в процесі виховання у сім’ї.  

Євангелист Лука розповідає, що, здійснивши паломництво до єрусалимського храму, Ісус повернувся в Назарет і був слухняний Своїм батькам. Це також є добрим повчанням для наших сімей: паломництво не завершується після того, коли прибудеться до санктуарію, але, коли сім’я повертається до свого дому і наново входить у ритм щоденного життя, застосовуючи у на щодень духовні плоди, здобуті під час прощі.

Папа також пригадав, що Ісус, замість того, щоб повернутись з Марією та Йосифом додому, залишився у святині, чим викликав велике хвилювання Своїх батьків, які довго Його шукали. Хоча Євангелії нам про це не говорять, але мабуть за цю Свою «витівку» Ісус попросив потім пробачення у Своїх найрідніших. А повернувшись додому, Христос був їм послушним та виявляв Свою щиру любов.

«Нехай кожна сім’я під час Року Милосердя зможе стати упривілейованим місцем, де зазнається радість прощення. Прощення – це суть любові, яка вміє зрозуміти помилку та її вилікувати», – наголосив Глава Католицької Церкви, дадавши, що саме в сім’ї дитина навчається прощати, бо знає, що її зрозуміють та підтримають, незважаючи на вчинені помилки. «Не втрачаймо віру у сім’ю!» – закликав Папа Франциск закінчуючи проповідь, пригадуючи, що там, де є любов, там є також і розуміння та прощення.    

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/27/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D0%B7_%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8_%D1%8E%D0%B2%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%8E_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%E2%80%93_%D1%86%D0%B5_%D1%81%D1%83%D1%82%D1%8C_%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%96/1197148

Сьогодні, 27 грудня 2015 р., коли вірні латинського обряду святкують празник Пресвятої Родини, що у Римо-Католицькій Церкві відзначається у першу неділю по Різдві, Папа Франциск очолив Святу Месу в ватиканській базиліці Свято Петра, що також була приурочена паломництву сімей з нагоди Ювілейного Року Милосердя.

На початку своєї проповіді Святіший Отець зазначив, що літургійні читання пропонують вірним поглянути на дві сім’ї, що здійснюють паломництво до Дому Господнього, це подружжя Елкана та Анни, які ведуть свого сина Самуїла до святині, щоб посвятити його на служіння Богові (див. 1Сам.1,20-22,24-28), та подружжя Йосифа та Марії, які, разом з Ісусом, здійснюють паломництво до єрусалимського храму (див. Лк.2,41-52).

Вселенський Архиєрей підкреслив, що ми дуже часто бачимо, як люди здійснюють паломництва до різних відпустових місць та санктуаріїв, як наприклад у ці дні, коли тисячі осіб щодня прибувають до катедральних храмів в усіх куточках світу, щоб пройти через Святі Двері та зачерпнути Божої благодаті милосердя. Але сьогодні біблійні уривки вказують нам на одну з найпрекрасніших речей, тобто коли паломництво здійснює уся сім’я, як і сьогодні, коли батько та мати разом із своїми дітьми прийшли до Господнього Дому, щоб молитовно вшанувати Пресвяту Родину. На переконання Святішого Отця, це є чудовим прикладом для багатьох наших сімей.

Далі проповідник підкреслив, що Марія та Йосиф вчили малого Ісуса молитися, а в суботу усі разом ходили до синагоги, щоб послухати Боже слово та прославити Господа спільною молитвою. Без сумніву, також і під час паломництва до Єрусалиму, про яке ми чули у сьогоднішньому євангельському уривкові, вони молились та співали псалми. «Як важливо для наших сімей прямувати разом та мати спільну ціль до осягнення!» – наголосив Папа Франциск, додаючи, що усі ми усвідомлюємо, що під час спільного крокування життєвою дорогою зустрічаємо чимало перешкод та труднощів, однак існує також багато моментів радості та утішення.

Впродовж життєвого паломництва члени сім’ї розділяють також і моменти молитви. «Що може бути прекраснішим для батька і матері, як поблагословити власних дітей на початку дня чи на його завершення, зробити на їхньому чолі знак хреста, як у день Хрищення», – молив далі проповідник, зазначаючи, що ця молитва-благословення є найпростішою молитвою батьків за своїх дітей. Благословити дитину означає ввірити її опіці Господа Бога, щоб Він її оберігав та підтримував у різних життєвих ситуаціях впродовж дня. «Як важливо для сім’ї разом помолитить також і перед спільним споживанням їжі, дякуючи Господеві за ці дари та навчаючись ділитись тим, що маєш із тими, які цього особливо потребують», – вказав Єпископ Риму, наголошуючи, що усі ці маленькі жести мають дуже велике значення в процесі виховання у сім’ї.  

Євангелист Лука розповідає, що, здійснивши паломництво до єрусалимського храму, Ісус повернувся в Назарет і був слухняний Своїм батькам. Це також є добрим повчанням для наших сімей: паломництво не завершується після того, коли прибудеться до санктуарію, але, коли сім’я повертається до свого дому і наново входить у ритм щоденного життя, застосовуючи у на щодень духовні плоди, здобуті під час прощі.

Папа також пригадав, що Ісус, замість того, щоб повернутись з Марією та Йосифом додому, залишився у святині, чим викликав велике хвилювання Своїх батьків, які довго Його шукали. Хоча Євангелії нам про це не говорять, але мабуть за цю Свою «витівку» Ісус попросив потім пробачення у Своїх найрідніших. А повернувшись додому, Христос був їм послушним та виявляв Свою щиру любов.

«Нехай кожна сім’я під час Року Милосердя зможе стати упривілейованим місцем, де зазнається радість прощення. Прощення – це суть любові, яка вміє зрозуміти помилку та її вилікувати», – наголосив Глава Католицької Церкви, дадавши, що саме в сім’ї дитина навчається прощати, бо знає, що її зрозуміють та підтримають, незважаючи на вчинені помилки. «Не втрачаймо віру у сім’ю!» – закликав Папа Франциск закінчуючи проповідь, пригадуючи, що там, де є любов, там є також і розуміння та прощення.    

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/27/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D0%B7_%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8_%D1%8E%D0%B2%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%8E_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%E2%80%93_%D1%86%D0%B5_%D1%81%D1%83%D1%82%D1%8C_%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%96/1197148

Сьогодні, 27 грудня 2015 р., коли вірні латинського обряду святкують празник Пресвятої Родини, що у Римо-Католицькій Церкві відзначається у першу неділю по Різдві, Папа Франциск очолив Святу Месу в ватиканській базиліці Свято Петра, що також була приурочена паломництву сімей з нагоди Ювілейного Року Милосердя.

На початку своєї проповіді Святіший Отець зазначив, що літургійні читання пропонують вірним поглянути на дві сім’ї, що здійснюють паломництво до Дому Господнього, це подружжя Елкана та Анни, які ведуть свого сина Самуїла до святині, щоб посвятити його на служіння Богові (див. 1Сам.1,20-22,24-28), та подружжя Йосифа та Марії, які, разом з Ісусом, здійснюють паломництво до єрусалимського храму (див. Лк.2,41-52).

Вселенський Архиєрей підкреслив, що ми дуже часто бачимо, як люди здійснюють паломництва до різних відпустових місць та санктуаріїв, як наприклад у ці дні, коли тисячі осіб щодня прибувають до катедральних храмів в усіх куточках світу, щоб пройти через Святі Двері та зачерпнути Божої благодаті милосердя. Але сьогодні біблійні уривки вказують нам на одну з найпрекрасніших речей, тобто коли паломництво здійснює уся сім’я, як і сьогодні, коли батько та мати разом із своїми дітьми прийшли до Господнього Дому, щоб молитовно вшанувати Пресвяту Родину. На переконання Святішого Отця, це є чудовим прикладом для багатьох наших сімей.

Далі проповідник підкреслив, що Марія та Йосиф вчили малого Ісуса молитися, а в суботу усі разом ходили до синагоги, щоб послухати Боже слово та прославити Господа спільною молитвою. Без сумніву, також і під час паломництва до Єрусалиму, про яке ми чули у сьогоднішньому євангельському уривкові, вони молились та співали псалми. «Як важливо для наших сімей прямувати разом та мати спільну ціль до осягнення!» – наголосив Папа Франциск, додаючи, що усі ми усвідомлюємо, що під час спільного крокування життєвою дорогою зустрічаємо чимало перешкод та труднощів, однак існує також багато моментів радості та утішення.

Впродовж життєвого паломництва члени сім’ї розділяють також і моменти молитви. «Що може бути прекраснішим для батька і матері, як поблагословити власних дітей на початку дня чи на його завершення, зробити на їхньому чолі знак хреста, як у день Хрищення», – молив далі проповідник, зазначаючи, що ця молитва-благословення є найпростішою молитвою батьків за своїх дітей. Благословити дитину означає ввірити її опіці Господа Бога, щоб Він її оберігав та підтримував у різних життєвих ситуаціях впродовж дня. «Як важливо для сім’ї разом помолитить також і перед спільним споживанням їжі, дякуючи Господеві за ці дари та навчаючись ділитись тим, що маєш із тими, які цього особливо потребують», – вказав Єпископ Риму, наголошуючи, що усі ці маленькі жести мають дуже велике значення в процесі виховання у сім’ї.  

Євангелист Лука розповідає, що, здійснивши паломництво до єрусалимського храму, Ісус повернувся в Назарет і був слухняний Своїм батькам. Це також є добрим повчанням для наших сімей: паломництво не завершується після того, коли прибудеться до санктуарію, але, коли сім’я повертається до свого дому і наново входить у ритм щоденного життя, застосовуючи у на щодень духовні плоди, здобуті під час прощі.

Папа також пригадав, що Ісус, замість того, щоб повернутись з Марією та Йосифом додому, залишився у святині, чим викликав велике хвилювання Своїх батьків, які довго Його шукали. Хоча Євангелії нам про це не говорять, але мабуть за цю Свою «витівку» Ісус попросив потім пробачення у Своїх найрідніших. А повернувшись додому, Христос був їм послушним та виявляв Свою щиру любов.

«Нехай кожна сім’я під час Року Милосердя зможе стати упривілейованим місцем, де зазнається радість прощення. Прощення – це суть любові, яка вміє зрозуміти помилку та її вилікувати», – наголосив Глава Католицької Церкви, дадавши, що саме в сім’ї дитина навчається прощати, бо знає, що її зрозуміють та підтримають, незважаючи на вчинені помилки. «Не втрачаймо віру у сім’ю!» – закликав Папа Франциск закінчуючи проповідь, пригадуючи, що там, де є любов, там є також і розуміння та прощення.    

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/27/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D0%B7_%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8_%D1%8E%D0%B2%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%8E_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%E2%80%93_%D1%86%D0%B5_%D1%81%D1%83%D1%82%D1%8C_%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%96/1197148

Напередодні Різдвяних свят за новим календарним стилем, новопризначений Апостольський Нунцій в Україні архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті відвідав Львів, де очолив святкові богослуження у митрополичій латинській базиліці Успіння Пресвятої Богородиці та в храмі святої Марії Магдалини.

У бібліотеці Львівської Митрополичої Курії РКЦ Апостольський Нунцій зустрівся представниками католицьких ЗМІ, в якій також брав участь наш кореспондент Костянтин Чавага. Відповідаючи на запитання журналістів, архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті розповів, як, працюючи в Конгрегації Східних Церков, пізнавав українців, УГКЦ і як ближчою йому ставала сама Україна. Зокрема, також з огляду і на те, що Секретарем Конгрегації тоді був український архиєпископ Мирослав Марусин, а цей період збігся із виходом Церкви в Україні з катакомб, що вимагало великої праці, аби підтримати найбільшу східну католицьку Церкву у цей важливий історичний момент.

«На початках моєї праці у Конгрегації для Східних Церков я був відповідальним за священиче формування та семінаристів», – розповів Нунцій, пригадуючи, що в той час у кількох колегіях навчалося багато українських студентів, тож «організувати їхнє формування таким чином, щоб вони, повертаючись на батьківщину, могли принести користь своєму народові», було першою турботою. Пізніше, як заступник секретаря, він займався різними справами, які належать до компетенції східної Конгрегації щодо України.

«Важливим моментом» у цьому контексті архиєпископ Ґуджеротті назвав відродження латинської Церкви в Україні, «адже це становило збагачення, можливість бачити розвиток обох легенів Церкви». Далі була перерва, пов’язана із дипломатичним служінням на Кавказі, а після переїзду до Білорусі «присутність України» знову повернулася, «оскільки білоруський народ завжди почувався близьким з українським». «Отож, протягом останніх чотирьох років Україна постійно біля мене, і як я вже казав у Білорусі, моя місія в Україні буде продовженням того самого служіння, після приготування, яке я мав в цій країні».

Ділячись думками про те, що нунцій може зробити в контексті великої потреби миру, яку сильно відчуває Україна, папський дипломат підкреслив, що «мир завжди походить від Бога». «Ми у навечір’я Різдва чуємо могутнє ангельське звіщення: Слава на висотах Богу і мир на землі людям його вподобання. Мир завжди зв’язаний з небесами. Якщо мир лише “горизонтальний”, то цей мир є плодом угод, які сьогодні є, завтра їх вже нема. Що може зробити нунцій? Побачимо! Побачимо нагоди, які Господь поставить перед нами».

За його словами, насамперед, потрібно свідчити про «невтомну готовність діалогувати, спілкуватися одні з одними, шукати нагоди для зустрічі». «Що це конкретно означає? Мій чотирнадцятирічний досвід праці в нунціатурах мені каже, що зранку я про це нічого не знаю. Протягом дня трапляються події, за які ввечері дякую Богові: несподівано склалися певні обставини, створилися такі ситуації, і в чомусь зробилося крок вперед», – зазначив архиєпископ Клаудіо, додаючи, що слід вміти цінувати нагоди, які Господь Бог нам щоденно посилає, а не які ми створюємо.

Говорячи про існування різних католицьких традицій в Україні, Апостольський Нунцій вказав на важливість існування єдності у різноманітності, адже «поглинання одного іншим є втратою багатства». У цьому контексті члени кожної спільноти покликані навчитися втішатися «радістю існування іншого», бо «коли католик відчуває радість з приводу того, що інший, відмінний від нього, існує та працює, то це є дотиком до неба».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/27/%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D1%83%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B9_%D1%86%D1%96%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8_%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%94_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%8C_%D0%B1%D0%BE%D0%B3/1197135

Напередодні Різдвяних свят за новим календарним стилем, новопризначений Апостольський Нунцій в Україні архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті відвідав Львів, де очолив святкові богослуження у митрополичій латинській базиліці Успіння Пресвятої Богородиці та в храмі святої Марії Магдалини.

У бібліотеці Львівської Митрополичої Курії РКЦ Апостольський Нунцій зустрівся представниками католицьких ЗМІ, в якій також брав участь наш кореспондент Костянтин Чавага. Відповідаючи на запитання журналістів, архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті розповів, як, працюючи в Конгрегації Східних Церков, пізнавав українців, УГКЦ і як ближчою йому ставала сама Україна. Зокрема, також з огляду і на те, що Секретарем Конгрегації тоді був український архиєпископ Мирослав Марусин, а цей період збігся із виходом Церкви в Україні з катакомб, що вимагало великої праці, аби підтримати найбільшу східну католицьку Церкву у цей важливий історичний момент.

«На початках моєї праці у Конгрегації для Східних Церков я був відповідальним за священиче формування та семінаристів», – розповів Нунцій, пригадуючи, що в той час у кількох колегіях навчалося багато українських студентів, тож «організувати їхнє формування таким чином, щоб вони, повертаючись на батьківщину, могли принести користь своєму народові», було першою турботою. Пізніше, як заступник секретаря, він займався різними справами, які належать до компетенції східної Конгрегації щодо України.

«Важливим моментом» у цьому контексті архиєпископ Ґуджеротті назвав відродження латинської Церкви в Україні, «адже це становило збагачення, можливість бачити розвиток обох легенів Церкви». Далі була перерва, пов’язана із дипломатичним служінням на Кавказі, а після переїзду до Білорусі «присутність України» знову повернулася, «оскільки білоруський народ завжди почувався близьким з українським». «Отож, протягом останніх чотирьох років Україна постійно біля мене, і як я вже казав у Білорусі, моя місія в Україні буде продовженням того самого служіння, після приготування, яке я мав в цій країні».

Ділячись думками про те, що нунцій може зробити в контексті великої потреби миру, яку сильно відчуває Україна, папський дипломат підкреслив, що «мир завжди походить від Бога». «Ми у навечір’я Різдва чуємо могутнє ангельське звіщення: Слава на висотах Богу і мир на землі людям його вподобання. Мир завжди зв’язаний з небесами. Якщо мир лише “горизонтальний”, то цей мир є плодом угод, які сьогодні є, завтра їх вже нема. Що може зробити нунцій? Побачимо! Побачимо нагоди, які Господь поставить перед нами».

За його словами, насамперед, потрібно свідчити про «невтомну готовність діалогувати, спілкуватися одні з одними, шукати нагоди для зустрічі». «Що це конкретно означає? Мій чотирнадцятирічний досвід праці в нунціатурах мені каже, що зранку я про це нічого не знаю. Протягом дня трапляються події, за які ввечері дякую Богові: несподівано склалися певні обставини, створилися такі ситуації, і в чомусь зробилося крок вперед», – зазначив архиєпископ Клаудіо, додаючи, що слід вміти цінувати нагоди, які Господь Бог нам щоденно посилає, а не які ми створюємо.

Говорячи про існування різних католицьких традицій в Україні, Апостольський Нунцій вказав на важливість існування єдності у різноманітності, адже «поглинання одного іншим є втратою багатства». У цьому контексті члени кожної спільноти покликані навчитися втішатися «радістю існування іншого», бо «коли католик відчуває радість з приводу того, що інший, відмінний від нього, існує та працює, то це є дотиком до неба».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2015/12/27/%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D1%83%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B9_%D1%86%D1%96%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8_%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%94_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%8C_%D0%B1%D0%BE%D0%B3/1197135