«Боже ім’я – Милосердя». Книга-інтерв’ю Папи Франциска
«Боже ім’я – Милосердя», – такою є назва книги-інтерв’ю Папи Франциска з Андреа Торніеллі, ватиканським оглядачем італійського часопису «La Stampa», що побачить світ у вівторок, 12 січня 2016 р., в 86 країнах світу. Напередодні офіційної публікації книги в чотирьох італійських часописах були оприлюднені чотири різні уривки з неї.
«Папа – це людина, яка потребує Божого милосердя», – зазначає Святіший Отець Франциск, спілкуючись з Андреа Торніеллі, вже вкотре підкреслюючи свої «особливі стосунки» з в’язнями. «Щоразу, коли переступаю поріг в’язниці з метою богослуження чи відвідин, – пояснив він, – я завжди замислюся: чому вони тут, а не я», адже «їхні падіння могли бути моїми, я не почуваюся кращим від них».
«Я почуваюся утішеним зі святим Петром: він відрікся Ісуса, але не зважаючи на це, був обраним», – зазначив Папа, додаючи: «Якщо Євангелії описують його гріх, його відречення, і якщо, не зважаючи на це, Ісус сказав йому: “Паси мої ягнята”, – то я не думаю, що слід дивуватися тому, що його Наступники описують себе, як грішників».
На іншому місці Святіший Отець зазначає, що розглядає своє життя у світлі 16 розділу старозавітної книги Езекеїла, в якому пророк говорить про сором. За словами Папи, сором – це благодать, коли «хтось, зазнавши Божого милосердя, дуже соромиться себе та свого гріха». Згаданий текст з пророка Езекеїла вчить соромиться, пам’ятаючи однак, що «незважаючи на всю твою історію нужди і гріха, Бог залишається вірним і тебе підводить».
У цьому контексті Наступник святого Петра поглиблює тему місії Церкви у світі. Насамперед, він наголошує на тому, що «Церква засуджує гріх, тому що повинна говорити правду». Однак, вона, одночасно, «обіймає грішника, який визнає себе таким, наближає його до себе, розповідаючи йому про безмежне Боже милосердя». Адже Ісус «простив навіть тим, які Його розіп’яли та зневажали». «Наслідуючи Господа, Церква покликана виливати Його милосердя на всіх тих, які визнають себе грішниками, відповідальними за скоєне зло, які відчувають потребу у прощенні», – наголошує Папа, додаючи: «Церква у світі не для того, щоб засуджувати, але щоб посприяти зустрічі з тією утробною любов’ю, якою є Боже милосердя».
За словами Святішого Отця, для того, щоб звіщати Боже милосердя, необхідно «вийти з храмів та парафій, вийти та шукати людей там, де вони живуть, страждають і сподіваються». Він знову говорить про Церкву, як про «польовий госпіталь», побажавши, щоб Ювілей став нагодою до виявлення обличчя Церкви, яка «відкриває материнське нутро милосердя та виходить назустріч численним пораненим, які потребують слухання, співчуття, прощення та любові».
У книзі-інтерв’ю знову знаходимо розрізнення між гріхом та корумпованістю-зіпсуттям. Корумпованість, за його словами, є «гріхом, який замість того, щоб бути визнаним, як такий, підноситься до рівня системи, стає ментальною звичкою, способом життя». «Розкаяний грішник, який раз у раз знову потрапляє у гріх задля своєї слабкості, завжди наново знайде прощення, якщо визнаватиме, що потребує милосердя. Корумпований, натомість, – це той, хто грішить і не кається, хто грішить, але вдає з себе християнина, стаючи задля свого подвійного життя причиною скандалу», – пояснює Папа, наголошуючи, що корумпованість, стан зіпсуття – це не просто ще один гріх, але стан. Бо можна бути великим грішником, не піддавшись, однак, корумпованості.
