Звіщати Євангеліє словом, а ще більше – своїм життям, є головним завданням християнської спільноти та кожного її члена. На цьому наголосив Папа Франциск у своєму недільному повчанні, виголошеному перед проказуванням молитви «Ангел Господній». Промовляючи до вірних, які 24 січня 2016 р. зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, він коментував розповідь святого євангелиста Луки про те, як Ісус проповідував у синагозі в Назареті, виголосивши «програмну промову» Своєї місії.

Святіший Отець зауважив, що перед тим, як навести зміст цієї проповіді, богонатхнений автор коротко підсумовує євангелізаційну діяльність Христа. Мова йде про діяльність, яку Він здійснює «силою Святого Духа»: «Його слово є оригінальним, бо об’являє сенс Священних Писань; авторитетне, бо наказує навіть нечистим духам і вони Його слухають». Ісус відрізнявся від тогочасних законовчителів тим, що не відкрив школу для вивчення Закону, але проповідував і навчав повсюди, а від Івана Христителя відрізнявся тим, що звіщав «не близький Божий суд», а «Боже батьківське прощення».

І ось Спаситель прибув до Назарету, в якому виростав та проживав до досягнення тридцятирічного віку. «Те, що там трапилося – це дуже важлива подія, яка окреслює місію Ісуса, – сказав Папа. – Він підвівся, щоб прочитати уривок зі Святого Письма, розгорнув сувій пророка Ісаї та прочитав уривок, в якому було написано: “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним”. Далі, після мовчазної паузи, сповненої очікуванням слухачів, серед загального здивування, промовив: Сьогодні сповнилося це Писання, яке ви чули».

Як наголосив у цьому контексті Наступник святого Петра, місією Ісуса є «євангелізувати убогих», що також є «місією Церкви та кожного охрищеного в Церкві». «Бути християнином і бути місіонером – це одне і те саме, – сказав він. – Звіщати Євангеліє словом, а ще більше – життям, ось в чому полягає основне завдання християнської спільноти та кожного її члена». Слід також зауважити, що Ісус проповідує Добру Новину всім без виключення, а навіть «віддаючи перевагу найвіддаленішим, страждаючим, хворим, відкинутим у суспільстві».

А що ж означає «євангелізувати вбогих»? Відповідаючи на це запитання, Папа, насамперед, вказав на те, що це означає «наблизитися до них та відчувати радість від того, що служимо їм». І все це чинячи «в ім’я Ісуса та з Його Духом», тому що «Він є Божим Євангелієм, Божим Милосердям, Божим визволенням», ставши убогим, «щоб збагатити нас Своєю бідністю».

Як зауважив Святіший Отець, в часах Ісуса бідні, відкинені та утиснені «правдоподібно, не займали центрального місця у спільноті віри». А сьогодні, «у наших парафіяльних громадах, в асоціаціях та рухах», чи «ми вірні Христовій програмі»? Чи є пріоритетом «звіщення благої вісті бідним»? «Увага, – перестеріг Наступник святого Петра, – мова не йде лише про соціальну допомогу, ні, тим більше, про політику. Йдеться про те, щоб передавати силу Божого Євангелія, яка навертає серця, загоює рани, перетворює міжлюдські та суспільні стосунки згідно з логікою любові».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/01/25/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8_%D1%85%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC_%D1%96_%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%BC_%E2%80%93_%D1%86%D0%B5_%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D1%96_%D1%82%D0%B5_%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B5/1203484

Звіщати Євангеліє словом, а ще більше – своїм життям, є головним завданням християнської спільноти та кожного її члена. На цьому наголосив Папа Франциск у своєму недільному повчанні, виголошеному перед проказуванням молитви «Ангел Господній». Промовляючи до вірних, які 24 січня 2016 р. зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, він коментував розповідь святого євангелиста Луки про те, як Ісус проповідував у синагозі в Назареті, виголосивши «програмну промову» Своєї місії.

Святіший Отець зауважив, що перед тим, як навести зміст цієї проповіді, богонатхнений автор коротко підсумовує євангелізаційну діяльність Христа. Мова йде про діяльність, яку Він здійснює «силою Святого Духа»: «Його слово є оригінальним, бо об’являє сенс Священних Писань; авторитетне, бо наказує навіть нечистим духам і вони Його слухають». Ісус відрізнявся від тогочасних законовчителів тим, що не відкрив школу для вивчення Закону, але проповідував і навчав повсюди, а від Івана Христителя відрізнявся тим, що звіщав «не близький Божий суд», а «Боже батьківське прощення».

І ось Спаситель прибув до Назарету, в якому виростав та проживав до досягнення тридцятирічного віку. «Те, що там трапилося – це дуже важлива подія, яка окреслює місію Ісуса, – сказав Папа. – Він підвівся, щоб прочитати уривок зі Святого Письма, розгорнув сувій пророка Ісаї та прочитав уривок, в якому було написано: “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним”. Далі, після мовчазної паузи, сповненої очікуванням слухачів, серед загального здивування, промовив: Сьогодні сповнилося це Писання, яке ви чули».

Як наголосив у цьому контексті Наступник святого Петра, місією Ісуса є «євангелізувати убогих», що також є «місією Церкви та кожного охрищеного в Церкві». «Бути християнином і бути місіонером – це одне і те саме, – сказав він. – Звіщати Євангеліє словом, а ще більше – життям, ось в чому полягає основне завдання християнської спільноти та кожного її члена». Слід також зауважити, що Ісус проповідує Добру Новину всім без виключення, а навіть «віддаючи перевагу найвіддаленішим, страждаючим, хворим, відкинутим у суспільстві».

А що ж означає «євангелізувати вбогих»? Відповідаючи на це запитання, Папа, насамперед, вказав на те, що це означає «наблизитися до них та відчувати радість від того, що служимо їм». І все це чинячи «в ім’я Ісуса та з Його Духом», тому що «Він є Божим Євангелієм, Божим Милосердям, Божим визволенням», ставши убогим, «щоб збагатити нас Своєю бідністю».

Як зауважив Святіший Отець, в часах Ісуса бідні, відкинені та утиснені «правдоподібно, не займали центрального місця у спільноті віри». А сьогодні, «у наших парафіяльних громадах, в асоціаціях та рухах», чи «ми вірні Христовій програмі»? Чи є пріоритетом «звіщення благої вісті бідним»? «Увага, – перестеріг Наступник святого Петра, – мова не йде лише про соціальну допомогу, ні, тим більше, про політику. Йдеться про те, щоб передавати силу Божого Євангелія, яка навертає серця, загоює рани, перетворює міжлюдські та суспільні стосунки згідно з логікою любові».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/01/25/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8_%D1%85%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC_%D1%96_%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%BC_%E2%80%93_%D1%86%D0%B5_%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D1%96_%D1%82%D0%B5_%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B5/1203484

Священики повинні були простими, уникати будь-яких форм подвійного життя і не шукати своїх інтересів. Такими думками Папа Франциск поділився зі спільнотою Папської Ломбардійської Семінарії в Римі, приймаючи її у понеділок, 25 січня 2016 р, з нагоди 50-річчя заснування, що, як пригадав Святіший Отець, відбулося в дусі Другого Ватиканського Собору, який спонукав Церкву «по-новому звіщати Євангеліє».

Глава Католицької Церкви побажав семінаристам з північноіталійського регіону Ломбардії, які навчають у Римі, стати священиками «згідно з Божим серцем, а не відповідно до переваг кожного чи модних віянь», тобто таким, «якого вимагає звіщення Євангелія». А для того, щоб добре приготуватися, «потрібна поглиблена праця та, насамперед, внутрішнє навернення».

У цьому контексті Папа звернув увагу на деякі спокуси, які слід рішуче відкидати, першою з яких є так звана «нормальність», тобто, що пастир є звичайною людиною, для якої вистачає, так би мовити, нормального життя. «Тоді такий священик починає відчувати задоволення від знаків уваги, судить про своє служіння на основі успіхів та віддається шуканню того, що йому подобається, стаючи літеплим і незацікавленим ближніми. Для нас “нормальністю”, – наголосив Наступник святого Петра, – є пастирська святість, жертвування свого життя. Якщо ж священик обирає бути лише звичайною нормальною людиною, то буде посереднім священиком, або гіршим…».

Святий Карло Боромео, великий ломбардійський святий, що займався формуванням майбутніх священиків і приклад якого навів Святіший Отець, бажав, щоб «пастирі були Божими слугами і отцями для людей, особливо – для бідних». Але «звіщати слова життя може лише той, хто вчинив зі свого життя постійний діалог з Божим словом, з Богом, Який промовляє», – зауважив Папа, звертаючись до семінаристів, підкресливши, що в ці роки формування їм доручено «вправлятися у цьому діалозі життя», тому що «знання різних дисциплін», які вивчаються під час семінарійного формування «не є ціллю самі в собі, але конкретизуються в молитовному діалозі та під час дійсних зустрічей з людьми».

За словами Глави Католицької Церкви, євангелізація в наш час покликана ступити на шлях простоти: «простоти життя, яке уникає будь-яких форм подвійності та світськості, якому вистачає справжньої єдності з Господом і ближніми, простоти мови: бути не проповідниками складних доктрин, але вістунами Христа, Який помер і воскрес за нас».

Папа також звернув увагу на необхідність доброго священика «перебувати у контакті та близькості» зі своїм єпископом та закликав семінаристів «розвивати красу дружби та мистецтво стосунків» щоб творити «священиче братерство».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/01/25/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D1%96_%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8/1203648

Священики повинні були простими, уникати будь-яких форм подвійного життя і не шукати своїх інтересів. Такими думками Папа Франциск поділився зі спільнотою Папської Ломбардійської Семінарії в Римі, приймаючи її у понеділок, 25 січня 2016 р, з нагоди 50-річчя заснування, що, як пригадав Святіший Отець, відбулося в дусі Другого Ватиканського Собору, який спонукав Церкву «по-новому звіщати Євангеліє».

Глава Католицької Церкви побажав семінаристам з північноіталійського регіону Ломбардії, які навчають у Римі, стати священиками «згідно з Божим серцем, а не відповідно до переваг кожного чи модних віянь», тобто таким, «якого вимагає звіщення Євангелія». А для того, щоб добре приготуватися, «потрібна поглиблена праця та, насамперед, внутрішнє навернення».

У цьому контексті Папа звернув увагу на деякі спокуси, які слід рішуче відкидати, першою з яких є так звана «нормальність», тобто, що пастир є звичайною людиною, для якої вистачає, так би мовити, нормального життя. «Тоді такий священик починає відчувати задоволення від знаків уваги, судить про своє служіння на основі успіхів та віддається шуканню того, що йому подобається, стаючи літеплим і незацікавленим ближніми. Для нас “нормальністю”, – наголосив Наступник святого Петра, – є пастирська святість, жертвування свого життя. Якщо ж священик обирає бути лише звичайною нормальною людиною, то буде посереднім священиком, або гіршим…».

Святий Карло Боромео, великий ломбардійський святий, що займався формуванням майбутніх священиків і приклад якого навів Святіший Отець, бажав, щоб «пастирі були Божими слугами і отцями для людей, особливо – для бідних». Але «звіщати слова життя може лише той, хто вчинив зі свого життя постійний діалог з Божим словом, з Богом, Який промовляє», – зауважив Папа, звертаючись до семінаристів, підкресливши, що в ці роки формування їм доручено «вправлятися у цьому діалозі життя», тому що «знання різних дисциплін», які вивчаються під час семінарійного формування «не є ціллю самі в собі, але конкретизуються в молитовному діалозі та під час дійсних зустрічей з людьми».

За словами Глави Католицької Церкви, євангелізація в наш час покликана ступити на шлях простоти: «простоти життя, яке уникає будь-яких форм подвійності та світськості, якому вистачає справжньої єдності з Господом і ближніми, простоти мови: бути не проповідниками складних доктрин, але вістунами Христа, Який помер і воскрес за нас».

Папа також звернув увагу на необхідність доброго священика «перебувати у контакті та близькості» зі своїм єпископом та закликав семінаристів «розвивати красу дружби та мистецтво стосунків» щоб творити «священиче братерство».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/01/25/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D1%96_%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8/1203648

Священики повинні були простими, уникати будь-яких форм подвійного життя і не шукати своїх інтересів. Такими думками Папа Франциск поділився зі спільнотою Папської Ломбардійської Семінарії в Римі, приймаючи її у понеділок, 25 січня 2016 р, з нагоди 50-річчя заснування, що, як пригадав Святіший Отець, відбулося в дусі Другого Ватиканського Собору, який спонукав Церкву «по-новому звіщати Євангеліє».

Глава Католицької Церкви побажав семінаристам з північноіталійського регіону Ломбардії, які навчають у Римі, стати священиками «згідно з Божим серцем, а не відповідно до переваг кожного чи модних віянь», тобто таким, «якого вимагає звіщення Євангелія». А для того, щоб добре приготуватися, «потрібна поглиблена праця та, насамперед, внутрішнє навернення».

У цьому контексті Папа звернув увагу на деякі спокуси, які слід рішуче відкидати, першою з яких є так звана «нормальність», тобто, що пастир є звичайною людиною, для якої вистачає, так би мовити, нормального життя. «Тоді такий священик починає відчувати задоволення від знаків уваги, судить про своє служіння на основі успіхів та віддається шуканню того, що йому подобається, стаючи літеплим і незацікавленим ближніми. Для нас “нормальністю”, – наголосив Наступник святого Петра, – є пастирська святість, жертвування свого життя. Якщо ж священик обирає бути лише звичайною нормальною людиною, то буде посереднім священиком, або гіршим…».

Святий Карло Боромео, великий ломбардійський святий, що займався формуванням майбутніх священиків і приклад якого навів Святіший Отець, бажав, щоб «пастирі були Божими слугами і отцями для людей, особливо – для бідних». Але «звіщати слова життя може лише той, хто вчинив зі свого життя постійний діалог з Божим словом, з Богом, Який промовляє», – зауважив Папа, звертаючись до семінаристів, підкресливши, що в ці роки формування їм доручено «вправлятися у цьому діалозі життя», тому що «знання різних дисциплін», які вивчаються під час семінарійного формування «не є ціллю самі в собі, але конкретизуються в молитовному діалозі та під час дійсних зустрічей з людьми».

За словами Глави Католицької Церкви, євангелізація в наш час покликана ступити на шлях простоти: «простоти життя, яке уникає будь-яких форм подвійності та світськості, якому вистачає справжньої єдності з Господом і ближніми, простоти мови: бути не проповідниками складних доктрин, але вістунами Христа, Який помер і воскрес за нас».

Папа також звернув увагу на необхідність доброго священика «перебувати у контакті та близькості» зі своїм єпископом та закликав семінаристів «розвивати красу дружби та мистецтво стосунків» щоб творити «священиче братерство».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/01/25/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D1%96_%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8/1203648

Священики повинні були простими, уникати будь-яких форм подвійного життя і не шукати своїх інтересів. Такими думками Папа Франциск поділився зі спільнотою Папської Ломбардійської Семінарії в Римі, приймаючи її у понеділок, 25 січня 2016 р, з нагоди 50-річчя заснування, що, як пригадав Святіший Отець, відбулося в дусі Другого Ватиканського Собору, який спонукав Церкву «по-новому звіщати Євангеліє».

Глава Католицької Церкви побажав семінаристам з північноіталійського регіону Ломбардії, які навчають у Римі, стати священиками «згідно з Божим серцем, а не відповідно до переваг кожного чи модних віянь», тобто таким, «якого вимагає звіщення Євангелія». А для того, щоб добре приготуватися, «потрібна поглиблена праця та, насамперед, внутрішнє навернення».

У цьому контексті Папа звернув увагу на деякі спокуси, які слід рішуче відкидати, першою з яких є так звана «нормальність», тобто, що пастир є звичайною людиною, для якої вистачає, так би мовити, нормального життя. «Тоді такий священик починає відчувати задоволення від знаків уваги, судить про своє служіння на основі успіхів та віддається шуканню того, що йому подобається, стаючи літеплим і незацікавленим ближніми. Для нас “нормальністю”, – наголосив Наступник святого Петра, – є пастирська святість, жертвування свого життя. Якщо ж священик обирає бути лише звичайною нормальною людиною, то буде посереднім священиком, або гіршим…».

Святий Карло Боромео, великий ломбардійський святий, що займався формуванням майбутніх священиків і приклад якого навів Святіший Отець, бажав, щоб «пастирі були Божими слугами і отцями для людей, особливо – для бідних». Але «звіщати слова життя може лише той, хто вчинив зі свого життя постійний діалог з Божим словом, з Богом, Який промовляє», – зауважив Папа, звертаючись до семінаристів, підкресливши, що в ці роки формування їм доручено «вправлятися у цьому діалозі життя», тому що «знання різних дисциплін», які вивчаються під час семінарійного формування «не є ціллю самі в собі, але конкретизуються в молитовному діалозі та під час дійсних зустрічей з людьми».

За словами Глави Католицької Церкви, євангелізація в наш час покликана ступити на шлях простоти: «простоти життя, яке уникає будь-яких форм подвійності та світськості, якому вистачає справжньої єдності з Господом і ближніми, простоти мови: бути не проповідниками складних доктрин, але вістунами Христа, Який помер і воскрес за нас».

Папа також звернув увагу на необхідність доброго священика «перебувати у контакті та близькості» зі своїм єпископом та закликав семінаристів «розвивати красу дружби та мистецтво стосунків» щоб творити «священиче братерство».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/01/25/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D1%96_%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8/1203648

Священики повинні були простими, уникати будь-яких форм подвійного життя і не шукати своїх інтересів. Такими думками Папа Франциск поділився зі спільнотою Папської Ломбардійської Семінарії в Римі, приймаючи її у понеділок, 25 січня 2016 р, з нагоди 50-річчя заснування, що, як пригадав Святіший Отець, відбулося в дусі Другого Ватиканського Собору, який спонукав Церкву «по-новому звіщати Євангеліє».

Глава Католицької Церкви побажав семінаристам з північноіталійського регіону Ломбардії, які навчають у Римі, стати священиками «згідно з Божим серцем, а не відповідно до переваг кожного чи модних віянь», тобто таким, «якого вимагає звіщення Євангелія». А для того, щоб добре приготуватися, «потрібна поглиблена праця та, насамперед, внутрішнє навернення».

У цьому контексті Папа звернув увагу на деякі спокуси, які слід рішуче відкидати, першою з яких є так звана «нормальність», тобто, що пастир є звичайною людиною, для якої вистачає, так би мовити, нормального життя. «Тоді такий священик починає відчувати задоволення від знаків уваги, судить про своє служіння на основі успіхів та віддається шуканню того, що йому подобається, стаючи літеплим і незацікавленим ближніми. Для нас “нормальністю”, – наголосив Наступник святого Петра, – є пастирська святість, жертвування свого життя. Якщо ж священик обирає бути лише звичайною нормальною людиною, то буде посереднім священиком, або гіршим…».

Святий Карло Боромео, великий ломбардійський святий, що займався формуванням майбутніх священиків і приклад якого навів Святіший Отець, бажав, щоб «пастирі були Божими слугами і отцями для людей, особливо – для бідних». Але «звіщати слова життя може лише той, хто вчинив зі свого життя постійний діалог з Божим словом, з Богом, Який промовляє», – зауважив Папа, звертаючись до семінаристів, підкресливши, що в ці роки формування їм доручено «вправлятися у цьому діалозі життя», тому що «знання різних дисциплін», які вивчаються під час семінарійного формування «не є ціллю самі в собі, але конкретизуються в молитовному діалозі та під час дійсних зустрічей з людьми».

За словами Глави Католицької Церкви, євангелізація в наш час покликана ступити на шлях простоти: «простоти життя, яке уникає будь-яких форм подвійності та світськості, якому вистачає справжньої єдності з Господом і ближніми, простоти мови: бути не проповідниками складних доктрин, але вістунами Христа, Який помер і воскрес за нас».

Папа також звернув увагу на необхідність доброго священика «перебувати у контакті та близькості» зі своїм єпископом та закликав семінаристів «розвивати красу дружби та мистецтво стосунків» щоб творити «священиче братерство».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/01/25/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D1%96_%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8/1203648

Священики повинні були простими, уникати будь-яких форм подвійного життя і не шукати своїх інтересів. Такими думками Папа Франциск поділився зі спільнотою Папської Ломбардійської Семінарії в Римі, приймаючи її у понеділок, 25 січня 2016 р, з нагоди 50-річчя заснування, що, як пригадав Святіший Отець, відбулося в дусі Другого Ватиканського Собору, який спонукав Церкву «по-новому звіщати Євангеліє».

Глава Католицької Церкви побажав семінаристам з північноіталійського регіону Ломбардії, які навчають у Римі, стати священиками «згідно з Божим серцем, а не відповідно до переваг кожного чи модних віянь», тобто таким, «якого вимагає звіщення Євангелія». А для того, щоб добре приготуватися, «потрібна поглиблена праця та, насамперед, внутрішнє навернення».

У цьому контексті Папа звернув увагу на деякі спокуси, які слід рішуче відкидати, першою з яких є так звана «нормальність», тобто, що пастир є звичайною людиною, для якої вистачає, так би мовити, нормального життя. «Тоді такий священик починає відчувати задоволення від знаків уваги, судить про своє служіння на основі успіхів та віддається шуканню того, що йому подобається, стаючи літеплим і незацікавленим ближніми. Для нас “нормальністю”, – наголосив Наступник святого Петра, – є пастирська святість, жертвування свого життя. Якщо ж священик обирає бути лише звичайною нормальною людиною, то буде посереднім священиком, або гіршим…».

Святий Карло Боромео, великий ломбардійський святий, що займався формуванням майбутніх священиків і приклад якого навів Святіший Отець, бажав, щоб «пастирі були Божими слугами і отцями для людей, особливо – для бідних». Але «звіщати слова життя може лише той, хто вчинив зі свого життя постійний діалог з Божим словом, з Богом, Який промовляє», – зауважив Папа, звертаючись до семінаристів, підкресливши, що в ці роки формування їм доручено «вправлятися у цьому діалозі життя», тому що «знання різних дисциплін», які вивчаються під час семінарійного формування «не є ціллю самі в собі, але конкретизуються в молитовному діалозі та під час дійсних зустрічей з людьми».

За словами Глави Католицької Церкви, євангелізація в наш час покликана ступити на шлях простоти: «простоти життя, яке уникає будь-яких форм подвійності та світськості, якому вистачає справжньої єдності з Господом і ближніми, простоти мови: бути не проповідниками складних доктрин, але вістунами Христа, Який помер і воскрес за нас».

Папа також звернув увагу на необхідність доброго священика «перебувати у контакті та близькості» зі своїм єпископом та закликав семінаристів «розвивати красу дружби та мистецтво стосунків» щоб творити «священиче братерство».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/01/25/%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D1%96_%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8/1203648

Святіший Отець Франциск, Глава Католицької Церкви, єпископ Муніб Юнан і Преподобний Мартін Юнґе, Президент і Генеральний Секретар Всесвітньої Лютеранської Федерації, очолять екуменічне відзначення 500-річчя Реформації, яке 31 жавтня відбудеться у шведському місті Лунді у співпраці з Церквою Швеції та католицькою Стокгольмською дієцезією. Про це читаємо у спільній заяві ВЛФ та Папської Ради сприяння єдності християн, яку оприлюднено у понеділок, 25 січня 2016 року.

Метою спільного екуменічного відзначення, як читаємо у прес-релізі, є підкреслити поступ в діалозі між католиками і лютеранами та взаємні дари, які з нього випливають. Відзначення включатимуть спільне богослуження, приготоване на основі нещодавно виданого літургійного католицько-лютеранського посібника «Спільна молитва».

«Всесвітня Лютеранська Федерація приступає до спогадування подій Реформації в дусі екуменічної відповідальності», – заявляє її Генеральний Секретар Мартін Юнґе, додаючи: «Я глибоко переконаний, що діючи на користь примирення між лютеранами і католиками, ми діємо на користь справедливості, миру та примирення у світі, розтерзаному конфліктами і насильством».

Кардинал Курт Кох, Президент Папської Ради сприяння єдності християн, додає, що «спільно зосереджуючись на питаннях про Бога та христоцентричному підході, лютерани і католики матимуть можливість провести екуменічне відзначення спогадування Реформації не просто в дусі прагматизму, але з глибоким сенсом віри у розп’ятого і воскреслого Христа».

«З радістю і надією Церква Швеції приймає Всесвітню Лютеранську Федерацію та Католицьку Церкву, які проведуть спільне спогадування Реформації», – заявила Антьє Акелен, Глава Церкви Швеції, однієї з найбільших лютеранських Церков, додаючи: «Ми спільно молитимемося з усією екуменічною родиною Швеції за те, щоб ці відзначення причинилися до єдності між християнами нашої країни та всього світу».

«Екуменічна ситуація в нашій частині світу – унікальна і цікава. Сподіваюся, що ця зустріч допоможе нам дивитися у майбутнє таким чином, щоби бути свідками Ісуса Христа та Його Євангелія в нашому секуляризованому світі», – заявив Андерс Абореліус, католицький єпископ Стокгольму.

Захід, запланований у Лунді, відбуватиметься в рамках впровадження у життя спільного документу «Від конфлікту до сопричастя», який побачив світ 2013 року та є першою спробою двох сторін спільно, на міжнародному рівні, описати історію Реформації та її наміри. На початку цього року Всесвітня Лютеранська Федерація та Папська Рада сприяння єдності християн, розіслали членам федерації та католицьким єпископським конференціям літургійний посібник «Спільна молитва».

Варто зазначити, що на 2017 рік, коли припадатиме 500-річчя Реформації, припадає також 50-річчя міжнародного лютерано-католицького діалогу, одним з головних здобутків якого є «Спільна декларація щодо вчення про виправдання», підписана Всесвітньою Лютеранською Федерацією та Католицькою Церквою 1999 року, і до якої 2006 року приєдналася Всесвітня Рада Методистів. Цей документ поклав край сторічним диспутам між католиками і лютеранами щодо фундаментальних істин доктрини про виправдання, що була у центрі Реформації.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/01/25/%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D1%96_%D0%BB%D1%8E%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%82%D1%8C_%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8E_%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97/1203623

Святіший Отець Франциск, Глава Католицької Церкви, єпископ Муніб Юнан і Преподобний Мартін Юнґе, Президент і Генеральний Секретар Всесвітньої Лютеранської Федерації, очолять екуменічне відзначення 500-річчя Реформації, яке 31 жавтня відбудеться у шведському місті Лунді у співпраці з Церквою Швеції та католицькою Стокгольмською дієцезією. Про це читаємо у спільній заяві ВЛФ та Папської Ради сприяння єдності християн, яку оприлюднено у понеділок, 25 січня 2016 року.

Метою спільного екуменічного відзначення, як читаємо у прес-релізі, є підкреслити поступ в діалозі між католиками і лютеранами та взаємні дари, які з нього випливають. Відзначення включатимуть спільне богослуження, приготоване на основі нещодавно виданого літургійного католицько-лютеранського посібника «Спільна молитва».

«Всесвітня Лютеранська Федерація приступає до спогадування подій Реформації в дусі екуменічної відповідальності», – заявляє її Генеральний Секретар Мартін Юнґе, додаючи: «Я глибоко переконаний, що діючи на користь примирення між лютеранами і католиками, ми діємо на користь справедливості, миру та примирення у світі, розтерзаному конфліктами і насильством».

Кардинал Курт Кох, Президент Папської Ради сприяння єдності християн, додає, що «спільно зосереджуючись на питаннях про Бога та христоцентричному підході, лютерани і католики матимуть можливість провести екуменічне відзначення спогадування Реформації не просто в дусі прагматизму, але з глибоким сенсом віри у розп’ятого і воскреслого Христа».

«З радістю і надією Церква Швеції приймає Всесвітню Лютеранську Федерацію та Католицьку Церкву, які проведуть спільне спогадування Реформації», – заявила Антьє Акелен, Глава Церкви Швеції, однієї з найбільших лютеранських Церков, додаючи: «Ми спільно молитимемося з усією екуменічною родиною Швеції за те, щоб ці відзначення причинилися до єдності між християнами нашої країни та всього світу».

«Екуменічна ситуація в нашій частині світу – унікальна і цікава. Сподіваюся, що ця зустріч допоможе нам дивитися у майбутнє таким чином, щоби бути свідками Ісуса Христа та Його Євангелія в нашому секуляризованому світі», – заявив Андерс Абореліус, католицький єпископ Стокгольму.

Захід, запланований у Лунді, відбуватиметься в рамках впровадження у життя спільного документу «Від конфлікту до сопричастя», який побачив світ 2013 року та є першою спробою двох сторін спільно, на міжнародному рівні, описати історію Реформації та її наміри. На початку цього року Всесвітня Лютеранська Федерація та Папська Рада сприяння єдності християн, розіслали членам федерації та католицьким єпископським конференціям літургійний посібник «Спільна молитва».

Варто зазначити, що на 2017 рік, коли припадатиме 500-річчя Реформації, припадає також 50-річчя міжнародного лютерано-католицького діалогу, одним з головних здобутків якого є «Спільна декларація щодо вчення про виправдання», підписана Всесвітньою Лютеранською Федерацією та Католицькою Церквою 1999 року, і до якої 2006 року приєдналася Всесвітня Рада Методистів. Цей документ поклав край сторічним диспутам між католиками і лютеранами щодо фундаментальних істин доктрини про виправдання, що була у центрі Реформації.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/01/25/%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D1%96_%D0%BB%D1%8E%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%82%D1%8C_%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8E_%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97/1203623