Понеділок, 15 Вересня, 2025

НОВИНИ ЦЕРКВИ

Головна НОВИНИ ЦЕРКВИ сторінка 192

Подвійний ювілей у Ватиканському Радіо

Подвійний ювілей у Ватиканському Радіо

У неділю 28 лютого 2016 року український відділ Радіо Ватикану відсвяткував подвійний ювілей – 50-річчя початку щонедільних літургійних відправ в українському обряді на хвилях Ватиканського Радіо, які від останньої неділі 1966 року відправляються кожної неділі та з нагоди більших церковних празників та 50-річчя хору Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Римі.

До того, від заснування українського відділу в Радіо Ватикані в 1939 році, Святі Літургії відправились один-два рази на місяць. Ця дата – це також і ювілей хору Сестер Служебниць у Римі, який був заснований саме тоді з метою забезпечення участі в недільних і святкових Богослуженнях в каплиці Ватиканського Радіо. Татіяна Шуфлин, учасниця а згодом і диригент цього хору згадує: «Добре пригадую ту першу Святу Літургію, яку відслужив Владика Іван Бучко, Апостольський візитатор для українців у Західній Європі, та дуже зворушливу проповідь, яку він виголосив».

Співані Божественні Літургії в українському обряді на хвилях Радіо Ватикану пройшли декілька етапів розвитку. У сорокові роки минулого сторіччя вони транслюватились принагідно, а Ювілейним Святим Роком 1950 відправи почали транслюватись один раз на місяць.

         У зв’язку із Святим Роком 1950 Ватиканська радіостанція значно розбудувалась. Приміщення колишньої астрономічної обсерваторії в «Палацціні Папи Льва ХІІІ» у ватиканських садах перетворено у  радіокаплицю. Під куполом золо­тими літерами записано Христові слова: "Що ви чуєте на вухо, звіщайте з покрівель" (Мт 10,27). Відтоді щонеділі з отієї "покрівлі" щонеділі лунає гомін дзвонів базиліки святого Петра, що розпочинає трансляцію Святих Літургій: в латинському та в східних обрядах.

На Папській колегії святого Йосафата спочив обов'язок щомісяця відправити співану Службу Божу в каплиці Ватиканського Радіо. Служителем був  кожночасний ректор, а проповіді виго­лошували священики за чергою. Першим диригентом хору був тодішній семінарист Іван Музичка.

Коли зросла кількість студентів Василіянської обителі, також і вони почали співати у Ватиканському Радіо, а першим диригентом був брат-василіянин  Володимир Бурко з Бразилії.

Згодом до українських хорів у Римі приєднались семінаристи Малої української семінарії, яку провадили отці Салезіяни.

Коли ж у лютому 1966 року розпочався новий етап літургічних передач, а саме щонедільні Божественні Літургії, виникла потреба постійного хору, який би щонеділі пожертвував вільний час і сили для цього виняткового апостоляту – вельми розлогого і вкрай потрібного.

Перший хор Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії був організований під керівництвом с. Томії Гриневич в обителі Генерального Дому Сестер у Римі. До кінця 1966 року Сестри Служебниці самі щонеділі співали Святі Літургії, виявляючи цим справді геройський дух самопосвяти, зокрема в спекотливі міся­ці італійського літа, а Служба Божа тоді відправлалась пополудні, о 16:15 римського часу.

Про цінність українських Святих Літургій з Радіо Ватикану 10 років тому, коли відзначалась сорокова річниця, Владика Мирослав Марусин, який тоді відслужив Божественну Літургію, наголосив, «що тоді, коли в Україні атеїзм закував священиків і віру в кайдани, коли кожну віру й релігію назвали опіумом народу, коли потоптали Божий і природний закон і заступили його диктатурою пролетаріату, до неба піднявся голос Божественної Служби від самого гробу Святого Апостола Петра, що на Ватиканському пагорбі.

Недільне і святочне радіомовлення з Ватикану, – сказав Владика Мирослав, – досягло не тільки наш рідний край, але й далекі поселення в Казахстані, на Сибірі та на півночі – ген до Фінландії та Соловків. Всюди можна було почути богомільний спів і духовну проповідь.
Люди збиралися по хатах малими гуртками, старші й діти. Ставили радіоприймач, запалювали свічки і мовчки, а то й півголосом молились при співі хору: «Спаси нас, Сину Божий, що воскрес із мертвих, співаємо тобі: алилуя». А після закінчення відправи ще далі розмовляли і скріпляли свою віру, потішали себе надією і перебували у спільній братній любові, як одна сім’я, як діти одного спільного Батька – Всевишнього Бога.
Слова Божого ніяка сила не могла закувати в кайдани, воно доходило і до в’язниць, і до карних лагерів в непрохідних місцях Єнісейського та Красноярського краю».

Далі Владика Марусин поділився зворушливим прикладом із свого власного життя:
«У неділю 13 січня 1980 року везли на санях в галицькому селі померлого на поховання. Був сильний мороз і лежав великий сніг та ніяка сила не перешкодила тоді поставити над могилою покійного радіоприймач, щоб вислухати Божественну Службу, яку в цей час служив над гробом Святого Петра священик – син того, власне покійного рідного свого батька».
Був це Владика Мирослав Марусин.

Майже 3000 Святих Літургій в українському обряді – ось підсумок 40-річчя щонедільних відправ Божественних Літургій уВатиканському Радіо, додаючи до цього також і богослуження під час більших церковних празників та з приводу інших важливих подій у житті католицької Церкви.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/02/28/%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%8E%D0%B2%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%B9_%D1%83_%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%BE/1211819

Подвійний ювілей у Ватиканському Радіо

Подвійний ювілей у Ватиканському Радіо

У неділю 28 лютого 2016 року український відділ Радіо Ватикану відсвяткував подвійний ювілей – 50-річчя початку щонедільних літургійних відправ в українському обряді на хвилях Ватиканського Радіо, які від останньої неділі 1966 року відправляються кожної неділі та з нагоди більших церковних празників та 50-річчя хору Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Римі.

До того, від заснування українського відділу в Радіо Ватикані в 1939 році, Святі Літургії відправились один-два рази на місяць. Ця дата – це також і ювілей хору Сестер Служебниць у Римі, який був заснований саме тоді з метою забезпечення участі в недільних і святкових Богослуженнях в каплиці Ватиканського Радіо. Татіяна Шуфлин, учасниця а згодом і диригент цього хору згадує: «Добре пригадую ту першу Святу Літургію, яку відслужив Владика Іван Бучко, Апостольський візитатор для українців у Західній Європі, та дуже зворушливу проповідь, яку він виголосив».

Співані Божественні Літургії в українському обряді на хвилях Радіо Ватикану пройшли декілька етапів розвитку. У сорокові роки минулого сторіччя вони транслюватились принагідно, а Ювілейним Святим Роком 1950 відправи почали транслюватись один раз на місяць.

         У зв’язку із Святим Роком 1950 Ватиканська радіостанція значно розбудувалась. Приміщення колишньої астрономічної обсерваторії в «Палацціні Папи Льва ХІІІ» у ватиканських садах перетворено у  радіокаплицю. Під куполом золо­тими літерами записано Христові слова: "Що ви чуєте на вухо, звіщайте з покрівель" (Мт 10,27). Відтоді щонеділі з отієї "покрівлі" щонеділі лунає гомін дзвонів базиліки святого Петра, що розпочинає трансляцію Святих Літургій: в латинському та в східних обрядах.

На Папській колегії святого Йосафата спочив обов'язок щомісяця відправити співану Службу Божу в каплиці Ватиканського Радіо. Служителем був  кожночасний ректор, а проповіді виго­лошували священики за чергою. Першим диригентом хору був тодішній семінарист Іван Музичка.

Коли зросла кількість студентів Василіянської обителі, також і вони почали співати у Ватиканському Радіо, а першим диригентом був брат-василіянин  Володимир Бурко з Бразилії.

Згодом до українських хорів у Римі приєднались семінаристи Малої української семінарії, яку провадили отці Салезіяни.

Коли ж у лютому 1966 року розпочався новий етап літургічних передач, а саме щонедільні Божественні Літургії, виникла потреба постійного хору, який би щонеділі пожертвував вільний час і сили для цього виняткового апостоляту – вельми розлогого і вкрай потрібного.

Перший хор Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії був організований під керівництвом с. Томії Гриневич в обителі Генерального Дому Сестер у Римі. До кінця 1966 року Сестри Служебниці самі щонеділі співали Святі Літургії, виявляючи цим справді геройський дух самопосвяти, зокрема в спекотливі міся­ці італійського літа, а Служба Божа тоді відправлалась пополудні, о 16:15 римського часу.

Про цінність українських Святих Літургій з Радіо Ватикану 10 років тому, коли відзначалась сорокова річниця, Владика Мирослав Марусин, який тоді відслужив Божественну Літургію, наголосив, «що тоді, коли в Україні атеїзм закував священиків і віру в кайдани, коли кожну віру й релігію назвали опіумом народу, коли потоптали Божий і природний закон і заступили його диктатурою пролетаріату, до неба піднявся голос Божественної Служби від самого гробу Святого Апостола Петра, що на Ватиканському пагорбі.

Недільне і святочне радіомовлення з Ватикану, – сказав Владика Мирослав, – досягло не тільки наш рідний край, але й далекі поселення в Казахстані, на Сибірі та на півночі – ген до Фінландії та Соловків. Всюди можна було почути богомільний спів і духовну проповідь.
Люди збиралися по хатах малими гуртками, старші й діти. Ставили радіоприймач, запалювали свічки і мовчки, а то й півголосом молились при співі хору: «Спаси нас, Сину Божий, що воскрес із мертвих, співаємо тобі: алилуя». А після закінчення відправи ще далі розмовляли і скріпляли свою віру, потішали себе надією і перебували у спільній братній любові, як одна сім’я, як діти одного спільного Батька – Всевишнього Бога.
Слова Божого ніяка сила не могла закувати в кайдани, воно доходило і до в’язниць, і до карних лагерів в непрохідних місцях Єнісейського та Красноярського краю».

Далі Владика Марусин поділився зворушливим прикладом із свого власного життя:
«У неділю 13 січня 1980 року везли на санях в галицькому селі померлого на поховання. Був сильний мороз і лежав великий сніг та ніяка сила не перешкодила тоді поставити над могилою покійного радіоприймач, щоб вислухати Божественну Службу, яку в цей час служив над гробом Святого Петра священик – син того, власне покійного рідного свого батька».
Був це Владика Мирослав Марусин.

Майже 3000 Святих Літургій в українському обряді – ось підсумок 40-річчя щонедільних відправ Божественних Літургій уВатиканському Радіо, додаючи до цього також і богослуження під час більших церковних празників та з приводу інших важливих подій у житті католицької Церкви.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/02/28/%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%8E%D0%B2%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%B9_%D1%83_%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%BE/1211819

Подвійний ювілей у Ватиканському Радіо

Подвійний ювілей у Ватиканському Радіо

У неділю 28 лютого 2016 року український відділ Радіо Ватикану відсвяткував подвійний ювілей – 50-річчя початку щонедільних літургійних відправ в українському обряді на хвилях Ватиканського Радіо, які від останньої неділі 1966 року відправляються кожної неділі та з нагоди більших церковних празників та 50-річчя хору Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Римі.

До того, від заснування українського відділу в Радіо Ватикані в 1939 році, Святі Літургії відправились один-два рази на місяць. Ця дата – це також і ювілей хору Сестер Служебниць у Римі, який був заснований саме тоді з метою забезпечення участі в недільних і святкових Богослуженнях в каплиці Ватиканського Радіо. Татіяна Шуфлин, учасниця а згодом і диригент цього хору згадує: «Добре пригадую ту першу Святу Літургію, яку відслужив Владика Іван Бучко, Апостольський візитатор для українців у Західній Європі, та дуже зворушливу проповідь, яку він виголосив».

Співані Божественні Літургії в українському обряді на хвилях Радіо Ватикану пройшли декілька етапів розвитку. У сорокові роки минулого сторіччя вони транслюватились принагідно, а Ювілейним Святим Роком 1950 відправи почали транслюватись один раз на місяць.

         У зв’язку із Святим Роком 1950 Ватиканська радіостанція значно розбудувалась. Приміщення колишньої астрономічної обсерваторії в «Палацціні Папи Льва ХІІІ» у ватиканських садах перетворено у  радіокаплицю. Під куполом золо­тими літерами записано Христові слова: "Що ви чуєте на вухо, звіщайте з покрівель" (Мт 10,27). Відтоді щонеділі з отієї "покрівлі" щонеділі лунає гомін дзвонів базиліки святого Петра, що розпочинає трансляцію Святих Літургій: в латинському та в східних обрядах.

На Папській колегії святого Йосафата спочив обов'язок щомісяця відправити співану Службу Божу в каплиці Ватиканського Радіо. Служителем був  кожночасний ректор, а проповіді виго­лошували священики за чергою. Першим диригентом хору був тодішній семінарист Іван Музичка.

Коли зросла кількість студентів Василіянської обителі, також і вони почали співати у Ватиканському Радіо, а першим диригентом був брат-василіянин  Володимир Бурко з Бразилії.

Згодом до українських хорів у Римі приєднались семінаристи Малої української семінарії, яку провадили отці Салезіяни.

Коли ж у лютому 1966 року розпочався новий етап літургічних передач, а саме щонедільні Божественні Літургії, виникла потреба постійного хору, який би щонеділі пожертвував вільний час і сили для цього виняткового апостоляту – вельми розлогого і вкрай потрібного.

Перший хор Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії був організований під керівництвом с. Томії Гриневич в обителі Генерального Дому Сестер у Римі. До кінця 1966 року Сестри Служебниці самі щонеділі співали Святі Літургії, виявляючи цим справді геройський дух самопосвяти, зокрема в спекотливі міся­ці італійського літа, а Служба Божа тоді відправлалась пополудні, о 16:15 римського часу.

Про цінність українських Святих Літургій з Радіо Ватикану 10 років тому, коли відзначалась сорокова річниця, Владика Мирослав Марусин, який тоді відслужив Божественну Літургію, наголосив, «що тоді, коли в Україні атеїзм закував священиків і віру в кайдани, коли кожну віру й релігію назвали опіумом народу, коли потоптали Божий і природний закон і заступили його диктатурою пролетаріату, до неба піднявся голос Божественної Служби від самого гробу Святого Апостола Петра, що на Ватиканському пагорбі.

Недільне і святочне радіомовлення з Ватикану, – сказав Владика Мирослав, – досягло не тільки наш рідний край, але й далекі поселення в Казахстані, на Сибірі та на півночі – ген до Фінландії та Соловків. Всюди можна було почути богомільний спів і духовну проповідь.
Люди збиралися по хатах малими гуртками, старші й діти. Ставили радіоприймач, запалювали свічки і мовчки, а то й півголосом молились при співі хору: «Спаси нас, Сину Божий, що воскрес із мертвих, співаємо тобі: алилуя». А після закінчення відправи ще далі розмовляли і скріпляли свою віру, потішали себе надією і перебували у спільній братній любові, як одна сім’я, як діти одного спільного Батька – Всевишнього Бога.
Слова Божого ніяка сила не могла закувати в кайдани, воно доходило і до в’язниць, і до карних лагерів в непрохідних місцях Єнісейського та Красноярського краю».

Далі Владика Марусин поділився зворушливим прикладом із свого власного життя:
«У неділю 13 січня 1980 року везли на санях в галицькому селі померлого на поховання. Був сильний мороз і лежав великий сніг та ніяка сила не перешкодила тоді поставити над могилою покійного радіоприймач, щоб вислухати Божественну Службу, яку в цей час служив над гробом Святого Петра священик – син того, власне покійного рідного свого батька».
Був це Владика Мирослав Марусин.

Майже 3000 Святих Літургій в українському обряді – ось підсумок 40-річчя щонедільних відправ Божественних Літургій уВатиканському Радіо, додаючи до цього також і богослуження під час більших церковних празників та з приводу інших важливих подій у житті католицької Церкви.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/02/28/%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%8E%D0%B2%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%B9_%D1%83_%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%BE/1211819

Останнє благословення Папи Венедикта XVI…

Останнє благословення Папи Венедикта XVI...

«Я простий паломник, який розпочинає останній етап свого паломництва на цій землі. Але я хотів би ще раз своїм серцем, своєю любов’ю, своїми молитвами, своїми роздумами, всіма своїми внутрішніми силами трудитись на користь спільного добра і добра Церкви, добра людства. І відчуваю підтримку вашої прихильності. Прямуймо вперед разом з Господом Богом для добра Церкви та світу», – це були останні слова правлячого Папи Венедикта XVI, які він три роки тому, в останній день лютого, виголосив з зовнішнього балкону літньої резиденції Вселенських Архиєреїв у Кастель Ґандольфо.

Опісля він уділив своє останнє Апостольське благословення багатотисячному зборові вірних, які заповнили площу перед Апостольським палацом та довколишні вулиці, перериваючи слова Венедикта ХVІ оплесками та скандуванням: «Нехай живе Папа!», «Бенедетто, Бенедетто!» Під невщухаючу овацію і серед загального зворушення присутніх Святіший Отець зник у глибині палацу.

Через кілька годин, а саме о 20-й годині місцевого часу, закриття воріт Папської резиденції та зняття з неї Швейцарської Папської Гвардії, звістило світові про те, що від цієї хвилини звільнився Римський Папський Апостольський Престол. Вступило в дію зречення Венедикта XVI, який відтоді має титул вислуженого Папи. Від 19 квітня 2005 року, – дня його вибору – він керував Вселенською Церквою 7 років, 10 місяців і 9 днів.

У Церкві розпочався схвильований період молитви та очікування обрання 265-го Наступника святого Петра, закінчення якого ознаменувала поява білого диму в комині над Сикстинською каплицею. Через деякий час світ довідався, що наступником Венедикта XVI був обраний свідок його прощальних слів, сказаних під час останньої зустрічі з Колегією Кардиналів, що відбулася в останній день понтифікату: «І між вами, в Колегії Кардиналів, – сказав Венедикт XVI, – є також майбутній Папа, якому вже сьогодні обіцяю свою безумовну пошану та послух».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/02/28/%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%94_%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B8_%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%82%D0%B0_xvi/1211732

Останнє благословення Папи Венедикта XVI…

Останнє благословення Папи Венедикта XVI...

«Я простий паломник, який розпочинає останній етап свого паломництва на цій землі. Але я хотів би ще раз своїм серцем, своєю любов’ю, своїми молитвами, своїми роздумами, всіма своїми внутрішніми силами трудитись на користь спільного добра і добра Церкви, добра людства. І відчуваю підтримку вашої прихильності. Прямуймо вперед разом з Господом Богом для добра Церкви та світу», – це були останні слова правлячого Папи Венедикта XVI, які він три роки тому, в останній день лютого, виголосив з зовнішнього балкону літньої резиденції Вселенських Архиєреїв у Кастель Ґандольфо.

Опісля він уділив своє останнє Апостольське благословення багатотисячному зборові вірних, які заповнили площу перед Апостольським палацом та довколишні вулиці, перериваючи слова Венедикта ХVІ оплесками та скандуванням: «Нехай живе Папа!», «Бенедетто, Бенедетто!» Під невщухаючу овацію і серед загального зворушення присутніх Святіший Отець зник у глибині палацу.

Через кілька годин, а саме о 20-й годині місцевого часу, закриття воріт Папської резиденції та зняття з неї Швейцарської Папської Гвардії, звістило світові про те, що від цієї хвилини звільнився Римський Папський Апостольський Престол. Вступило в дію зречення Венедикта XVI, який відтоді має титул вислуженого Папи. Від 19 квітня 2005 року, – дня його вибору – він керував Вселенською Церквою 7 років, 10 місяців і 9 днів.

У Церкві розпочався схвильований період молитви та очікування обрання 265-го Наступника святого Петра, закінчення якого ознаменувала поява білого диму в комині над Сикстинською каплицею. Через деякий час світ довідався, що наступником Венедикта XVI був обраний свідок його прощальних слів, сказаних під час останньої зустрічі з Колегією Кардиналів, що відбулася в останній день понтифікату: «І між вами, в Колегії Кардиналів, – сказав Венедикт XVI, – є також майбутній Папа, якому вже сьогодні обіцяю свою безумовну пошану та послух».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/02/28/%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%94_%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B8_%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%82%D0%B0_xvi/1211732

Останнє благословення Папи Венедикта XVI…

Останнє благословення Папи Венедикта XVI...

«Я простий паломник, який розпочинає останній етап свого паломництва на цій землі. Але я хотів би ще раз своїм серцем, своєю любов’ю, своїми молитвами, своїми роздумами, всіма своїми внутрішніми силами трудитись на користь спільного добра і добра Церкви, добра людства. І відчуваю підтримку вашої прихильності. Прямуймо вперед разом з Господом Богом для добра Церкви та світу», – це були останні слова правлячого Папи Венедикта XVI, які він три роки тому, в останній день лютого, виголосив з зовнішнього балкону літньої резиденції Вселенських Архиєреїв у Кастель Ґандольфо.

Опісля він уділив своє останнє Апостольське благословення багатотисячному зборові вірних, які заповнили площу перед Апостольським палацом та довколишні вулиці, перериваючи слова Венедикта ХVІ оплесками та скандуванням: «Нехай живе Папа!», «Бенедетто, Бенедетто!» Під невщухаючу овацію і серед загального зворушення присутніх Святіший Отець зник у глибині палацу.

Через кілька годин, а саме о 20-й годині місцевого часу, закриття воріт Папської резиденції та зняття з неї Швейцарської Папської Гвардії, звістило світові про те, що від цієї хвилини звільнився Римський Папський Апостольський Престол. Вступило в дію зречення Венедикта XVI, який відтоді має титул вислуженого Папи. Від 19 квітня 2005 року, – дня його вибору – він керував Вселенською Церквою 7 років, 10 місяців і 9 днів.

У Церкві розпочався схвильований період молитви та очікування обрання 265-го Наступника святого Петра, закінчення якого ознаменувала поява білого диму в комині над Сикстинською каплицею. Через деякий час світ довідався, що наступником Венедикта XVI був обраний свідок його прощальних слів, сказаних під час останньої зустрічі з Колегією Кардиналів, що відбулася в останній день понтифікату: «І між вами, в Колегії Кардиналів, – сказав Венедикт XVI, – є також майбутній Папа, якому вже сьогодні обіцяю свою безумовну пошану та послух».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/02/28/%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%94_%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B8_%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%82%D0%B0_xvi/1211732

Останнє благословення Папи Венедикта XVI…

Останнє благословення Папи Венедикта XVI...

«Я простий паломник, який розпочинає останній етап свого паломництва на цій землі. Але я хотів би ще раз своїм серцем, своєю любов’ю, своїми молитвами, своїми роздумами, всіма своїми внутрішніми силами трудитись на користь спільного добра і добра Церкви, добра людства. І відчуваю підтримку вашої прихильності. Прямуймо вперед разом з Господом Богом для добра Церкви та світу», – це були останні слова правлячого Папи Венедикта XVI, які він три роки тому, в останній день лютого, виголосив з зовнішнього балкону літньої резиденції Вселенських Архиєреїв у Кастель Ґандольфо.

Опісля він уділив своє останнє Апостольське благословення багатотисячному зборові вірних, які заповнили площу перед Апостольським палацом та довколишні вулиці, перериваючи слова Венедикта ХVІ оплесками та скандуванням: «Нехай живе Папа!», «Бенедетто, Бенедетто!» Під невщухаючу овацію і серед загального зворушення присутніх Святіший Отець зник у глибині палацу.

Через кілька годин, а саме о 20-й годині місцевого часу, закриття воріт Папської резиденції та зняття з неї Швейцарської Папської Гвардії, звістило світові про те, що від цієї хвилини звільнився Римський Папський Апостольський Престол. Вступило в дію зречення Венедикта XVI, який відтоді має титул вислуженого Папи. Від 19 квітня 2005 року, – дня його вибору – він керував Вселенською Церквою 7 років, 10 місяців і 9 днів.

У Церкві розпочався схвильований період молитви та очікування обрання 265-го Наступника святого Петра, закінчення якого ознаменувала поява білого диму в комині над Сикстинською каплицею. Через деякий час світ довідався, що наступником Венедикта XVI був обраний свідок його прощальних слів, сказаних під час останньої зустрічі з Колегією Кардиналів, що відбулася в останній день понтифікату: «І між вами, в Колегії Кардиналів, – сказав Венедикт XVI, – є також майбутній Папа, якому вже сьогодні обіцяю свою безумовну пошану та послух».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/02/28/%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%94_%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B8_%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%82%D0%B0_xvi/1211732

Останнє благословення Папи Венедикта XVI…

Останнє благословення Папи Венедикта XVI...

«Я простий паломник, який розпочинає останній етап свого паломництва на цій землі. Але я хотів би ще раз своїм серцем, своєю любов’ю, своїми молитвами, своїми роздумами, всіма своїми внутрішніми силами трудитись на користь спільного добра і добра Церкви, добра людства. І відчуваю підтримку вашої прихильності. Прямуймо вперед разом з Господом Богом для добра Церкви та світу», – це були останні слова правлячого Папи Венедикта XVI, які він три роки тому, в останній день лютого, виголосив з зовнішнього балкону літньої резиденції Вселенських Архиєреїв у Кастель Ґандольфо.

Опісля він уділив своє останнє Апостольське благословення багатотисячному зборові вірних, які заповнили площу перед Апостольським палацом та довколишні вулиці, перериваючи слова Венедикта ХVІ оплесками та скандуванням: «Нехай живе Папа!», «Бенедетто, Бенедетто!» Під невщухаючу овацію і серед загального зворушення присутніх Святіший Отець зник у глибині палацу.

Через кілька годин, а саме о 20-й годині місцевого часу, закриття воріт Папської резиденції та зняття з неї Швейцарської Папської Гвардії, звістило світові про те, що від цієї хвилини звільнився Римський Папський Апостольський Престол. Вступило в дію зречення Венедикта XVI, який відтоді має титул вислуженого Папи. Від 19 квітня 2005 року, – дня його вибору – він керував Вселенською Церквою 7 років, 10 місяців і 9 днів.

У Церкві розпочався схвильований період молитви та очікування обрання 265-го Наступника святого Петра, закінчення якого ознаменувала поява білого диму в комині над Сикстинською каплицею. Через деякий час світ довідався, що наступником Венедикта XVI був обраний свідок його прощальних слів, сказаних під час останньої зустрічі з Колегією Кардиналів, що відбулася в останній день понтифікату: «І між вами, в Колегії Кардиналів, – сказав Венедикт XVI, – є також майбутній Папа, якому вже сьогодні обіцяю свою безумовну пошану та послух».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/02/28/%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%94_%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B8_%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%82%D0%B0_xvi/1211732

Останнє благословення Папи Венедикта XVI…

Останнє благословення Папи Венедикта XVI...

«Я простий паломник, який розпочинає останній етап свого паломництва на цій землі. Але я хотів би ще раз своїм серцем, своєю любов’ю, своїми молитвами, своїми роздумами, всіма своїми внутрішніми силами трудитись на користь спільного добра і добра Церкви, добра людства. І відчуваю підтримку вашої прихильності. Прямуймо вперед разом з Господом Богом для добра Церкви та світу», – це були останні слова правлячого Папи Венедикта XVI, які він три роки тому, в останній день лютого, виголосив з зовнішнього балкону літньої резиденції Вселенських Архиєреїв у Кастель Ґандольфо.

Опісля він уділив своє останнє Апостольське благословення багатотисячному зборові вірних, які заповнили площу перед Апостольським палацом та довколишні вулиці, перериваючи слова Венедикта ХVІ оплесками та скандуванням: «Нехай живе Папа!», «Бенедетто, Бенедетто!» Під невщухаючу овацію і серед загального зворушення присутніх Святіший Отець зник у глибині палацу.

Через кілька годин, а саме о 20-й годині місцевого часу, закриття воріт Папської резиденції та зняття з неї Швейцарської Папської Гвардії, звістило світові про те, що від цієї хвилини звільнився Римський Папський Апостольський Престол. Вступило в дію зречення Венедикта XVI, який відтоді має титул вислуженого Папи. Від 19 квітня 2005 року, – дня його вибору – він керував Вселенською Церквою 7 років, 10 місяців і 9 днів.

У Церкві розпочався схвильований період молитви та очікування обрання 265-го Наступника святого Петра, закінчення якого ознаменувала поява білого диму в комині над Сикстинською каплицею. Через деякий час світ довідався, що наступником Венедикта XVI був обраний свідок його прощальних слів, сказаних під час останньої зустрічі з Колегією Кардиналів, що відбулася в останній день понтифікату: «І між вами, в Колегії Кардиналів, – сказав Венедикт XVI, – є також майбутній Папа, якому вже сьогодні обіцяю свою безумовну пошану та послух».

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/02/28/%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%94_%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B8_%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%82%D0%B0_xvi/1211732

Бог терпляче чекає на наше навернення. На молитві «Ангел Господній» з Папою Франциском

Бог терпляче чекає на наше навернення. На молитві «Ангел Господній» з Папою Франциском

«На жаль, кожного дня ЗМІ приносять нам погані новини про вбивства, нещасні випадки, стихійні лиха», – цими словами  перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю 28 лютого 2016 р., Святіший Отець почав пояснення уривку з Євангелії третьої неділі Великого Посту, в якому говориться про два трагічні факти, які в той час викликали велику сенсацію: криваві вбивства, здійснені римськими солдатами у храмі й падіння Силоамської вежі, що призвело до вісімнадцяти жертв (Лк 13, 1-5).

Ісус знав забобонність Своїх слухачів, які помилково пояснювали ці події, вважаючи, що така раптова й насильницька смерть є знаком, що Бог покарав паломників у храмі та випадкових перехожих за гріхи, а себе самих вважали праведними. Ісус, однак, відкидає таку точку зору й закликає слухачів до зрозуміння того, що всі ми грішні, а такі  трагічні події повинні бути для нас закликом до покаяння, і тому сказав тим, що його питали: «Як не покаєтеся, усі загинете так само».

Святіший Отець наголосив, що і сьогодні, почувши про деякі нещастя та трагічні події, може виникнути спокуса скинути провину на жертви, а навіть і на Самого Бога. Але Євангеліє запрошує нас замислитись над тим, який образ Бога ми собі створили? Чи справді переконані, що Бог я саме таким? А може це тільки наша проекція, «бог» зроблений на «наш образ і подобу»?

Ісус же, навпаки, закликає нас до навернення серця, щоб радикально змінити напрямок нашого життєвого шляху, відмовитися від компромісу зі злом, від лицемірством, щоб рішуче ступити на шлях Євангелія.

«На жаль, кожен із нас дуже схожий на дерево, яке протягом багатьох років давало безліч доказів своєї безплідності. – сказав Папа. – Але, на наше щастя, Ісус подібний до того садівника, який з безмежною терпеливістю ставиться до безплідної смоковиці, і добивається для неї відстрочки ще на рік».

Завершуючи своє повчання, Святіший Отець закликав вірних скористатись Роком Милосердя, який нам даний як можливість для покаяння і спасіння.

Джерело:  http://uk.radiovaticana.va/news/2016/02/29/%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B2%D1%96_%C2%AB%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9%C2%BB_%D0%B7_%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%8E_%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BC/1212066

Popular Posts

My Favorites