Великоднє послання Urbi et Orbi Папи Франциска (27 березня 2016)
У неділю, 27 березня 2016 р., після Святої Меси на площі Святого Петра у Ватикані, Папа Франциск звернувся до Риму та світу з наступним великоднім посланням:
«Хваліте Господа, бо добрий, бо милість його вічна» (Пс 135,1)
Дорогі брати й сестри, благодатної вам Пасхи!
Ісус Христос, втілення Божого милосердя, з любові вмер на хресті і з любові воскрес. Тому сьогодні проголошуємо: Ісус є Господь!
Його воскресіння повністю здійснює пророцтво Псалма: Боже милосердя є вічним, Його любов – назавжди, вона ніколи не вмирає. Ми можемо повністю Йому довіряти, й дякуємо Йому за те, що Він задля нас зійшов аж до глибин безодні.
Перед обличчям духовних і моральних безодень людства, перед обличчям порожнеч, які відкриваються у серцях та викликають ненависть і смерть, лише безмежне милосердя може дати спасіння. Лише Бог Своєю любов’ю може заповнити ці порожнечі, ці провалля, даючи нам змогу не провалитися в них, але й далі разом прямувати до Землі свободи й життя.
Радісне звіщення Пасхи: Ісуса, розп’ятого, нема тут, Він воскрес (пор Мт 28,5-6), дає нам втішаючу впевненість у тому, що безодню смерті подолано, і, разом з цим, вже переможені жалоба, стогони й печаль (пор Одкр 21,4). Господь, Який вистраждав покинення Своїми учнями, тягар несправедливого засуду та сором ганебної смерті, тепер вчиняє нас учасниками Свого безсмертного життя й дарує нам Свій погляд ніжності й співчуття до голодних та спраглих, чужинців та в’язнів, відсунутих за борт суспільного життя, відкинених, немов сміття, жертв визискування та насильства. Світ є сповнений людьми, які страждають тілом і духом, в той час, як щоденні новини переповнені повідомленнями про жорстокі злочини, які нерідко кояться в домашніх стінах, про широкомасштабні збройні конфлікти, які піддають невимовним випробуванням цілі народи.
Нехай же воскреслий Христос вкаже стежки надії дорогій Сирії, країні, яку шматує тривалий конфлікт, з його сумною чередою руйнувань, смертей, зневаги до гуманітарного права та руйнування громадського співжиття. Ввіряємо могутності воскреслого Господа триваючі переговори, щоби добра воля та співпраця всіх змогли зібрати плоди миру й розпочати будівництво братерського суспільства, в якому шанують права та гідність кожного громадянина. Нехай же послання життя, що пролунало з уст Ангела при відваленому гробному камені, переможе закам’янілість сердець та посприяє плідній зустрічі між народами й культурами в інших регіонах Середземномор’я та Близького Сходу, зокрема, в Іраку, Ємені та Лівії.
Нехай же образ нової людини, що сяє в Христовому обличчі, посприяє співжиттю між ізраїльтянами й палестинцями у Святій Землі, як також – терпеливій готовності та щоденному заанґажуванню трудитись на користь закладання підвалин справедливого й тривалого миру шляхом безпосередніх та щирих переговорів. Нехай же Господь життя супроводжує також зусилля, що мають на меті досягти остаточного подолання війни в Україні, надихаючи й підтримуючи також ініціативи гуманітарної допомоги, між якими – звільнення в’язнів.
Господь Ісус, наш Мир (Еф 2,14), Який, воскресаючи, переміг гріх та смерть, нехай під час цього свята Пасхи пробудить у наших серцях почуття близькості до жертв тероризму, сліпої та жорстокої форми насильства, що не перестає проливати невинну кров у різних частинах світу, як це сталось під час нещодавніх терактів у Бельгії, Туреччині, Нігерії, Чаді, Камеруні, Кот-Д’Івуарі та Іраку; нехай приведе до позитивних результатів спонуки надії та перспективи миру в Африці, зокрема, маю на увазі Бурунді, Мозамбік, Демократичну Республіку Конґо та Південний Судан, позначені політичним і соціальним напруженням.
Бог переміг егоїзм та смерть зброєю любові; Його Син Ісус – це двері милосердя, навстіж відчинені для всіх. Нехай же Його пасхальне послання дедалі більше освітлює венесуельський народ у важкій ситуації, яку він переживає, та тих, у чиїх руках лежить доля країни, щоб було можливим трудитись з огляду на спільне добро, шукаючи простору для діалогу й співпраці між усіма. Нехай повсюди докладаються старання на користь культури зустрічі, справедливості та взаємної пошани, адже лише вони можуть гарантувати духовний та матеріальний добробут громадян.
Воскреслий Христос – звіщення життя для всього людства, відлунює крізь століття та заохочує нас не забувати про людей, що вирушили в дорогу, шукаючи кращого майбутнього – дедалі численніші шереги мігрантів та біженців, між якими чимало дітей, – що втікають від війни, від голоду, від бідності та соціальної несправедливості. Ці наші брати й сестри на своєму шляху дуже часто зустрічають смерть або ж відкинення з боку тих, які б могли запропонувати їм прийом і допомогу. Нехай же недалекий Всесвітній Гуманітарній Саміт не забуде поставити у центрі уваги людину з її гідністю та опрацювати політики, здатні захистити і допомогти жертвам конфліктів та інших надзвичайних ситуацій, зокрема, найслабшим і тим, кого переслідують з етнічних чи релігійних причин.
У цей славний день «веселиться земля, огорнена великим сяйвом» (пор Пасхальне звіщення), але вона також знищена та зневажена визискуванням, жадібним до наживи, яке порушує рівновагу природи. Особливо маю на думці терени, заторкнуті кліматичними змінами, які нерідко викликають посуху або сильні повені, наслідком яких є продовольчі кризи в різних частинах планети.
Разом з нашими братами й сестрами, переслідуваними за віру та за їхню вірність Христовому імені, перед обличчям зла, яке, здається, переважає в житті багатьох людей, вслухаймося в утішаюче Господнє слово: «Не бійтеся! Я переміг світ» (Ів 16,33). Сьогодні – світлий день цієї перемоги, тому що Христос переміг смерть та Своїм воскресінням осяяв життя й безсмертя (пор 2 Тим 1,10). «Він перевів нас від рабства до свободи, від смутку до радості, від жалоби до ликування, від темряви до світла, від неволі до відкуплення. Тому взиваймо перед Ним: Алилуя!» (св. Мелітон Сардійський, Пасхальна проповідь).
До всіх, хто в наших суспільствах втратив всяку надію та радість життя, до пригнічених похилих віком осіб, які в самотності відчувають упадок сил, до молоді, якій, здається, немає майбутнього, до всіх ще раз звертаюся словами Воскреслого: «От, нове творю все… Я спраглому дам даром від джерела води життя» (Одкр 21,5-6). Нехай же це підбадьорливе Ісусове послання допоможе кожному з нас зі ще більшою мужністю, з більшою надією, вирушити на прокладання шляхів примирення з Богом та ближніми. Ми дуже цього потребуємо.
