Послання Протоархимандрита о. Ґенезія Віомара, ЧСВВ, на закінчення ювілею 400-ліття Василіянського Чину Святого Йосафата
Високопреподобні Отці і Преподобні Брати у Василіянському Чині!
Слава Ісусу Христу!
Урочистим святкуванням, за юліанським календарем, свята святого священномученика Йосафата на його батьківщині, у м. Володимирі-Волинському в Україні, 25-26 листопада 2017 року, закінчуємо відзначення ювілею 400-ліття нашого Чину. Трохи швидше до цього відбулися прикінцеві святкування ювілею в інших Провінціях Чину у різних країнах світу.
З ювілеєм 400-ліття Василіянського Чину співпали цього року й інші важливі дати: 150-ліття від проголошення святим священномученика Йосафата, архиєпископа Полоцького, та 380-та річниця від дня смерті ініціатора реформи східного монашества, внаслідок якої утворився наш чернечий Чин, Київського митрополита Йосифа Велямина Рутського. Крім того, у Бразилії цей ювілей співпав із 120-тою річницею перебування й місії Василіянського Чину в цій країні.
Всі Провінції Чину, незалежно від того, в якій Церкві свого права діють і від якого століття починають відлік своєї історії, урочисто відзначили цю важливу для всіх нас дату: реорганізування монастирів з’єднаної з Римом Київської митрополії в одну спільноту, яка тепер носить назву Василіянський Чин Святого Йосафата, спільноту, яка об’єднує монастирі й ченців із різних Церков свого права й різних країн і народів, до якої належимо ми всі.
У цьому посланні з нагоди закінчення ювілейного року хочу звернути увагу всіх нас на кілька важливих знаків, у контексті його святкування, знаків радості й надії.