«Не на постріли уповаємо і не зброя наша врятує нас, Господи, але допомоги Твоєї всемогутньої просимо і на силу Твою сподіваючись, повстаємо проти ворогів наших і Ім’я Твоє вірно прикликаючи з умилінням молимося: всемогутній Господи, милостиво вислухай і помилуй».
В празник Зіслання Святого Духа, служиться Вечірня з коліноприклонними молитвами. Особливістю цієї Вечірні є три молитви, які священнослужитель закликає вірних відмовляти навколішки. Таке богослужіння пов’язане з традицією святкувань П’ятидесятниці, під час якої в давній Церкві літургійні молитви не містили в собі покаянного характеру і лише після 50-го дня від Воскресіння, християни починали молитися також покаянні молитви та ставали на коліна.
В празник Зіслання Святого Духа, служиться Вечірня з коліноприклонними молитвами. Особливістю цієї Вечірні є три молитви, які священнослужитель закликає вірних відмовляти навколішки. Таке богослужіння пов’язане з традицією святкувань П’ятидесятниці, під час якої в давній Церкві літургійні молитви не містили в собі покаянного характеру і лише після 50-го дня від Воскресіння, християни починали молитися також покаянні молитви та ставали на коліна.
«Не на постріли уповаємо і не зброя наша врятує нас, Господи, але допомоги Твоєї всемогутньої просимо і на силу Твою сподіваючись, повстаємо проти ворогів наших і Ім’я Твоє вірно прикликаючи з умилінням молимося: всемогутній Господи, милостиво вислухай і помилуй».
У нашій християнській традиції є декілька важливих моментів, на які слід звернути увагу нам, християнам східного обряду. Зокрема хочеться звернути увагу на деякі богослужіння, в яких часто ми беремо участь у свята чи будні, щоб часом відвідування храму не стало для нас якоюсь банальністю, а навпаки, щоб ми відчули себе активними учасниками торжества, в якому зустрічаємось із живим Богом.
Церковний рік (Індикт) у Східній Церкві починається: 1 вересня — за Григоріанським календарем, 14 вересня – за Юліанським. Повний релігійний рік триває від 14 вересня (1 вересня) до 13 вересня (31 серпня).
В празник Зіслання Святого Духа, служиться Вечірня з коліноприклонними молитвами. Особливістю цієї Вечірні є три молитви, які священнослужитель закликає вірних відмовляти навколішки. Таке богослужіння пов’язане з традицією святкувань П’ятидесятниці, під час якої в давній Церкві літургійні молитви не містили в собі покаянного характеру і лише після 50-го дня від Воскресіння, християни починали молитися також покаянні молитви та ставали на коліна.
Монастирське богослужіння, в таких центрах монашества, як Єгипет, Фіваїда, Палестина, Месопотамія, Сирія і Кападокія, було не так літургійним обрядом, як спільними роздумами над Святим Письмом.
«Спочатку літургія не була частиною монашого життя. Навіть звершення Євхаристії не займало в ньому особливого місця. Літургійне життя було справою духовенства, а не монахів. Завданням монаха була безнастанна молитва. Це було його «Діло Боже», його правило, поєднане з постом, чуванням, фізичною працею, покаянням серця і безмовністю» (Ф. Вульф).
Після завершення заамвонної молитви на Божественній Літургії, співу «Будь ім’я Господнє благословенне» та 33-го псалма, священик зі співслужителями виходить на амвон, де розпочинається Чин посвяти України під Покров Пресвятої Богородиці.
У нашій християнській традиції є декілька важливих моментів, на які слід звернути увагу нам, християнам східного обряду. Зокрема хочеться звернути увагу на деякі богослужіння, в яких часто ми беремо участь у свята чи будні, щоб часом відвідування храму не стало для нас якоюсь банальністю, а навпаки, щоб ми відчули себе активними учасниками торжества, в якому зустрічаємось із живим Богом.
