Для більшості церковних людей свято Богоявління асоціюється з особливим обрядом освячення води, з окропленням нею присутніх, а відтак і їхніх домівок. Який зміст цього церковного обряду і як його мають трактувати для себе сучасні християни?
Для більшості церковних людей свято Богоявління асоціюється з особливим обрядом освячення води, з окропленням нею присутніх, а відтак і їхніх домівок. Який зміст цього церковного обряду і як його мають трактувати для себе сучасні християни?
Для більшості церковних людей свято Богоявління асоціюється з особливим обрядом освячення води, з окропленням нею присутніх, а відтак і їхніх домівок. Який зміст цього церковного обряду і як його мають трактувати для себе сучасні християни?
«…Богослуження без Церкви є самозапереченням. Якщо всі [священики і вірні] працюють лише для того, щоб самим стати субʼєктом богослуження, існує небезпека, що із богослуження зникає і спільний субʼєкт – Церква і Той, хто діє у богослуженні. Бо дуже часто забувається, що богослуження має бути ділом Господнім (OpusDei), в якому першодіючим є Бог, і лише через Його дію ми можемо долучитись, а наші дії можуть стати спасаючими для інших. Якщо якесь молитовне зібрання святкує лише себе, тоді воно святкує цілком нерозумно. Бо воно не є причиною богослуження. Тому можна часто спостерігати, що загальна активність призводить раптом до нудного богослуження. У богослуженні не може щось відбуватись, якщо відсутнім є Той, на кого чекає увесь світ» (Венедикт XVI).
«…Богослуження без Церкви є самозапереченням. Якщо всі [священики і вірні] працюють лише для того, щоб самим стати субʼєктом богослуження, існує небезпека, що із богослуження зникає і спільний субʼєкт – Церква і Той, хто діє у богослуженні. Бо дуже часто забувається, що богослуження має бути ділом Господнім (OpusDei), в якому першодіючим є Бог, і лише через Його дію ми можемо долучитись, а наші дії можуть стати спасаючими для інших. Якщо якесь молитовне зібрання святкує лише себе, тоді воно святкує цілком нерозумно. Бо воно не є причиною богослуження. Тому можна часто спостерігати, що загальна активність призводить раптом до нудного богослуження. У богослуженні не може щось відбуватись, якщо відсутнім є Той, на кого чекає увесь світ» (Венедикт XVI).
«…Богослуження без Церкви є самозапереченням. Якщо всі [священики і вірні] працюють лише для того, щоб самим стати субʼєктом богослуження, існує небезпека, що із богослуження зникає і спільний субʼєкт – Церква і Той, хто діє у богослуженні. Бо дуже часто забувається, що богослуження має бути ділом Господнім (OpusDei), в якому першодіючим є Бог, і лише через Його дію ми можемо долучитись, а наші дії можуть стати спасаючими для інших. Якщо якесь молитовне зібрання святкує лише себе, тоді воно святкує цілком нерозумно. Бо воно не є причиною богослуження. Тому можна часто спостерігати, що загальна активність призводить раптом до нудного богослуження. У богослуженні не може щось відбуватись, якщо відсутнім є Той, на кого чекає увесь світ» (Венедикт XVI).
«…Богослуження без Церкви є самозапереченням. Якщо всі [священики і вірні] працюють лише для того, щоб самим стати субʼєктом богослуження, існує небезпека, що із богослуження зникає і спільний субʼєкт – Церква і Той, хто діє у богослуженні. Бо дуже часто забувається, що богослуження має бути ділом Господнім (OpusDei), в якому першодіючим є Бог, і лише через Його дію ми можемо долучитись, а наші дії можуть стати спасаючими для інших. Якщо якесь молитовне зібрання святкує лише себе, тоді воно святкує цілком нерозумно. Бо воно не є причиною богослуження. Тому можна часто спостерігати, що загальна активність призводить раптом до нудного богослуження. У богослуженні не може щось відбуватись, якщо відсутнім є Той, на кого чекає увесь світ» (Венедикт XVI).
«…Богослуження без Церкви є самозапереченням. Якщо всі [священики і вірні] працюють лише для того, щоб самим стати субʼєктом богослуження, існує небезпека, що із богослуження зникає і спільний субʼєкт – Церква і Той, хто діє у богослуженні. Бо дуже часто забувається, що богослуження має бути ділом Господнім (OpusDei), в якому першодіючим є Бог, і лише через Його дію ми можемо долучитись, а наші дії можуть стати спасаючими для інших. Якщо якесь молитовне зібрання святкує лише себе, тоді воно святкує цілком нерозумно. Бо воно не є причиною богослуження. Тому можна часто спостерігати, що загальна активність призводить раптом до нудного богослуження. У богослуженні не може щось відбуватись, якщо відсутнім є Той, на кого чекає увесь світ» (Венедикт XVI).
«…Богослуження без Церкви є самозапереченням. Якщо всі [священики і вірні] працюють лише для того, щоб самим стати субʼєктом богослуження, існує небезпека, що із богослуження зникає і спільний субʼєкт – Церква і Той, хто діє у богослуженні. Бо дуже часто забувається, що богослуження має бути ділом Господнім (OpusDei), в якому першодіючим є Бог, і лише через Його дію ми можемо долучитись, а наші дії можуть стати спасаючими для інших. Якщо якесь молитовне зібрання святкує лише себе, тоді воно святкує цілком нерозумно. Бо воно не є причиною богослуження. Тому можна часто спостерігати, що загальна активність призводить раптом до нудного богослуження. У богослуженні не може щось відбуватись, якщо відсутнім є Той, на кого чекає увесь світ» (Венедикт XVI).
В Українській Греко-Католицькій Церкві, рішенням Синоду Єпископів УГКЦ, у відповідь на заклик Святішого Отця Франциска, Папи Римського, започатковано Надзвичайний ювілейний рік Божого милосердя. Він триватиме від 8 грудня 2015 року до 26 листопада 2016 року Божого. У визначених храмах по всій Україні буде проведено Молебний чин відкривання дверей, текст якого публікуємо.
