Великоднє послання протоархимандрита Василіянського Чину. 2012 р. Б.
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
Високопреосвященні і Преосвященні Владики,
Високопреподобні і Всечесніші Отці, Преподобні Брати і Сестри,
Дорогі вірні у Христі!
ПРОВІНЦІЯ СВ. МИКОЛАЯ
Головна ПРОВІНЦІЯ СВ. МИКОЛАЯ
Великоднє звернення Протоігумена Провінції Св.Миколая 2013 р. Б.
ВЕЛИКОДНЄ ЗВЕРНЕННЯ
ПРОТОІГУМЕНА ПРОВІНЦІЇ СВ. МИКОЛАЯ
ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ СВ. ЙОСАФАТА В УКРАЇНІ
ВИСОКОПРЕПОДОБНОГО ОТЦЯ ПАВЛА РАЙЧИНЦЯ ЧСВВ
Протоігумен Провінції
Протоігумен Провінції Святого Миколая отець Франціск Онисько ЧСВВ
Отець Франціск Михайло Онисько ЧСВВ народився 17 жовтня 1980 року, у с. Боржавське (Виноградівський район, Закарпатська область – Україна), в сім’ї Юрія і Ганни. Має також трьох молодших братів: Миколу, Івана і Юрія. Того ж місяця і року отримав св. Тайну Хрещення і Миропомазання у с. Онок, Виноградівського р-н.
Оскільки батьки неодноразово змінювали місце проживання і праці, то неповну середню освіту Михайло здобував у різних школах:
1986-1992 рр. – м. Лисичанськ, м. Северодонецьк (Луганська обл.)
1992-95 рр. – с. Великі Ком’яти, с. Боржавське (Закарпатська обл.)
На покликання до богопосвяченого життя юнака, значною мірою вплинув приклад владики Івана Маргітича, якому він майже щодня прислуговував під час Божественної Літургії у с. Боржавському протягом 1994-1995 рр.
У 1995 р., за рекомендацією вл. І. Маргітича, вступив до Ліцею Отців Василіян у м. Жовкві (Львівська обл.), де здобув повну середню освіту, а також глибше запізнався з василіянською духовністю і монашим способом життя.
3 липня 1997 р. – вступив на новіціят Отців Василіян у Малому Березному (Закарпатська обл.), під проводом Магістра о. Віктора Батога ЧСВВ. (Початковий етап кандидатури провів під проводом о. Бориса Краснобродського ЧСВВ та о. Мелетія Малинича ЧСВВ).
7 червня 1998 р. – у свято Зіслання Св. Духа, був облечений в монаший одяг та прийняв ім’я Франціск (покровитель св. Франціск Ассізький – 17 жовтня).
28 липня 1999 р. – склав Першу тимчасову професію у м. Мукачеві на свято Успіння Пресвятої Богородиці.
1999-2000 рр. – проходив підготовчий курс до вищих студій у Василіянському інституті в м. Золочеві (Львівська обл.).
2000-2004 рр. – філософсько-богословські студії в м. Варшаві (Польща), на Папському теологічному відділі (Секція св. Івана Хрестителя).
2004-2006 – богословські студії у Львівській вищій духовній семінарії Св. Йосифа РКЦ (смт. Брюховичі).
Студії завершив отриманням диплому в червні 2006 р. у Папській Теологічній Академії в Кракові (Польща), здавши екзамен «Ex universa theologia» та захистивши дипломну працю з філософії духовості на тему «Концепція присутності відчуттів у волі та їхня роль у містичному з’єднанні з Богом згідно творів св. Томи Аквінського» (Koncepcja obecności uczuć w woli oraz ich rola w mistycznym zjednoczeniu z Bogiem według św. Tomasza z Akwinu).
29.05.2005 р. – склав Довічну професію у Василіянському Чині Св. Йосафата, в Малоберезнянському монастирі Отців Василіян.
25.02.2006 р. – у м. Ужгороді, в єпископській каплиці, отримав дияконські свячення з рук Преосвященного Кир Мілана Шашіка – тодішнього Апостольського адміністратора Мукачівської греко-католицької єпархії.
25.06.2006 р. – в м. Львові, у Василіянському Монастирі Св. Онуфрія, отримав пресвітерські свячення з рук Преосвященного Кир Павла Хомницького ЧСВВ – Єпарха Стемфордського.
Влітку 2006 р. був призначений на монаше і душпастирське служіння до Малоберезнянського монастиря, в якому виконував різні парафіяльні обов’язки, зокрема проводив катехизації перед прийняттям Святих Тайн: Хрещення та Подружжя й готував щомісячні хресні дороги з повчаннями по Чернечій горі.
У 2008 р. розпочав навчання на філософському факультеті у Папському григоріянському університеті в Римі.
Грудень 2008 – січень 2009 – допомагав в душпастирському служінні у Боронявському монастирі.
2-4 лютого 2009 р., брав участь у першій Капітулі відновленої (від 25.10.2008) Провінції Св. Миколая в Україні, виконуючи завдання асистента секретаря.
11.02.2009 р. – був призначений Провінційним секретарем відновленої Провінції Св. Миколая і присвятив себе цьому служінню протягом 10 років.
В першій каденції (2009-2012 рр.) був відповідальний за створення Секретаріяту і Архіву нововідновленої Провінції та налагодження діяльності цих структур. А також протягом двох каденцій був особистим секретарем Протоігумена.
Під час другої каденції (2012-2016 рр.) був відповідальний за створення офіційного веб-сайту Провінції і його подальшого функціонування. В ці роки також започаткував і розвинув мультимедійну базу даних Провінції й став головним відповідальним за Засоби масової інформації Провінції.
Третю каденцію (2016-2019 рр.) присвятив відновленню історичного архіву Провінції. З цією метою у 2018 р. здійснив поїздку до США, де збирав та досліджував архівні матеріали відомого історика Закарпаття – о. Атанасія Пекаря ЧСВВ, який залишив свої здобутки у Глен-Кові, в Монастирі Св. Йосафата. В історичний архів Провінції увійшли також інші матеріали, які поступово збиралися Провінційним секретарем у Римських, Василіянських та в Державних архівах й інші надбання Провінції від 2009 року.
Протягом останньої каденції, у співпраці з іншими установами, організовував та проводив на рівні Провінції наукові семінари, симпозіуми та урочисті академії, присвячені історичним подіям та постатям Василіянської Чину в Карпатській Україні. Як також брав активну участь у висвітленні такого роду заходів в інших Провінціях Чину.
У 2016 р. був призначений Провінційним Економом. В ці обов’язки входило забезпечення функціонування Провінції на економічному рівні, спілкування з закордонними доброчинними організаціями, здійснення різного роду проектів на рівні Провінції, ведення провінційної бухгалтерії та звітів.
На Провінційній капітулі 2020 р. Б., яка проводиться з 10 по 14 лютого у Малоберезнянському монастирі Отців Василіян, 11 лютого був обраний Протоігуменом Провінції Св. Миколая на наступне чотириріччя. Цей вибір Капітули потвердив Всесв. отець Протоахимандрит Ґенезій Віомар ЧСВВ за згодою своєї Ради.
Великоднє звернення Протоігумена Провінції Святого Миколая – 2015 р.
Високопреподобні Отці і Брати!
Дорогі Брати і Сестри у Христі!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
В Євангелії розповідається, що один з учнів Ісуса, поховав Його після смерті на хресті, у своїй гробниці, яку висік в скелі (Пор. Мт. 27, 60). Саме в цій гробниці, яка мала бути для того учня місцем його особистого поховання, Ісус воскрес із мертвих.
В житті кожного з нас є така своя «гробниця», в якій нам неодноразово доводиться бути морально і духовно похованими. Це місце, де ми опиняємося від будь-якого життєвого краху, від невдач і розчарувань, зневіри, непевності та страху.
Для декого така гробниця стає постійним домом. Людина опиняється там передчасно із-за внутрішнього вмирання, яке, з невеликими перервами, триває аж до фізичної смерті.
Вглиблюючись цього року у таїнство Воскресіння Христового, звернімо увагу на приклад того учня – Йосифа з Ариматеї, який поховав Ісуса у своїй гробниці.
«Поховаймо» і ми у своїх «гробницях» Ісуса, щоб Він там воскрес.
У вчинку Йосифа з Ариматеї, який зняв тіло Ісуса з хреста, обвив його плащаницею та поклав у своїй новій гробниці, показане завдання кожного християнина. У своїй немічній людській природі, ми повинні «поховати» Ісуса, який помер за кожного з нас. Христос був розпʼятий і помер для того, щоб бути похованим в нас і там воскреснути з мертвих.
Тому подивімося уважно, де в нашому житті Христос страждає і де Він розпʼятий. Відшукаймо те місце в нашому житті, де Ісус помер на хресті. У кожного з нас є така Голгофа і завданням кожного є зняти Ісуса з хреста, обвити Його у плащаницю і поховати у своїй гробниці, хоч можливо вона стала нашим домом.
Цей вчинок є християнською таємницею. Для кожної людини він означає різні дії і кожен сам повинен зрозуміти, що саме від нього чекає Бог. Це можуть бути вчинки, як по відношенню до ближніх, так і по відношенню до самого себе. Але головне завдання в них подібне:
«Поховати Ісуса у своїй гробниці» – це вчинок, який означає «зробити те, що потребує від нас Бог у цьому світі, незважаючи на те, що наша людська природа грішна і смертна».
«Поховати Ісуса в собі» – це може означати «відмовитись від своєї смерті, в різних її проявах» і віддати її Богові.
«Поховати Ісуса у своїй смертній природі» – може означати «перестати боятися зруйнування і почати творити в собі щось добре і досконале».
Вчинок Йосифа з Ариматеї можна також пояснити словами Святого Григорія Богослова: «Поховаймо себе разом з Христом, щоб з Ним воскреснути; зійдімо із Ним, щоб із Ним піднестися; піднімімося з Ним, щоб прославитись у Ньому».
Нехай Ісус Христос, воскресне в кожному з нас і нехай перемінить місця наших страждань і смерті, на місце Життя Вічного!
З найщирішими великодніми вітаннями та побажаннями,
о. Павло Райчинець ЧСВВ
Протоігумен Провінції Св. Миколая в Україні
Різдвяне вітання Протоархимандрита Василіянського Чину Святого Йосафата о. Ґенезія Віомара – 2016-2017
«Боже Дитя, яке приходить у світ й об’являє нове життя та приносить істинне світло всім людям, Господь наш Ісус Христос, нехай розвіює темряву наших труднощів, дає здатність бачити добро в усьому і благородне серце, яке вміє розрізняти й відкидати зайве та все те, що відволікає нас від особистої зустрічі з Ним».
Різдвяне привітання Протоархимандрита Василіянського Чину Святого Йосафата
«О, безодне доброти і любові Бога до людини! Але ми, не зважаючи на цю безмежну любов, відхиляємось від Його служби. Чому Бог є між людьми? Запитують люди, замість прославляти його доброту.
Різдвяне звернення Протоігумена Провінції Св. Миколая – 2016
Христос Народився! Славімо Його!
Високопреподобні Отці і Брати!
Дорогі Брати і Сестри у Христі!
В цей Різдвяний час Церква, немов Ангел Господній, зʼявляється нам осяюючи Господньою славою та звіщає цю велику радість: «Сьогодні народився вам Спаситель, Він же – Христос Господь». А на підтвердження цього, Церква дає нам знак: «Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах» (Пор. Лк. 2, 9-12).
З року в рік ми святкуємо цей величний празник, однак залишаємося інколи осторонь від нього.
Ми знаємо, що Христос Народився. Ми приходимо до Божого Храму і до вертепу, де лежить у яслах сповите дитя. Беремо участь у різдвяних богослужіннях та заходах. Однак все це є більше різдвяною виставою, ніж справжнім Христовим Народженням у нашому житті.
Справжнє Різдво Христове, це те, яке відбувається в нас самих. Це не поверхова веселість, а внутрішня поява новонародженого Ісуса в наших душах. Це не різдвяний вертеп, в якому ми граємо певну роль, а живі обійми свого Спасителя. Це не гучна коляда «з хати до хати», а та тиха різдвяна пісня, яку ми, сам-на-сам, співаємо Божому дитяткові, що народилося в нас.
Празник Різдва Христового ми звикли святкувати лише згідно церковних та народних традицій. Однак набагато важливіше те святкування, яке відбувається в таємниці: тільки між нами і Ісусом, що народжується в нас, немов у вертепі.
Нехай цьогорічний празник Різдва Христового, не буде для нас лише «церковним» святом чи соціальним явищем, але нехай стане «моїм особистим» святом.
Нехай Христове народження не буде лише тією подією, яка записана в Євангелії, але нехай буде також подією «мого» життя. Адже народившись між нами, як людина, Божий Син прагне народитися в кожному із нас.
В Євангелії написано, що Марія поклала новонароджене дитя в ясла, бо не було їм місця в заїзді (Пор. Лк. 2, 7).
Цими яслами є кожна людина. І поки Ісус не народиться в кожному із нас, в кожних яслах, «не буде йому місця в заїзді».
Просімо сьогодні Богородицю, щоб поклала своє новонароджене Дитя-Ісуса і до наших духовних ясел та вертепів, які можливо опущені та забуті.
І молімося, щоб в кожному в нас сьогодні зазвучала та таємнича коляда, яку вона співала своєму Синові на Його Різдво.
З найщирішими різдвяними побажаннями,
о. Павло Райчинець ЧСВВ
Протоігумен Провінції Св. Миколая
Вітання Протоархимандрита Василіянського Чину Святого Йосафата з нагоди Воскресіння Господнього
Христос Воскрес!
Сьогодні все творіння у всіх своїх вимірах наповняється світлом, тому що Христос, Слово Боже, недоступний, люблячий друг і вчитель, Бог наш і наш Брат, воскрешаючи із мертвих, переміг назавжди владу смерти.
Різдвяне вітання Протоархимандрита Василіянського Чину Святого Йосафата о. Ґенезія Віомара – 2016-2017
«Боже Дитя, яке приходить у світ й об’являє нове життя та приносить істинне світло всім людям, Господь наш Ісус Христос, нехай розвіює темряву наших труднощів, дає здатність бачити добро в усьому і благородне серце, яке вміє розрізняти й відкидати зайве та все те, що відволікає нас від особистої зустрічі з Ним».
Вітання Протоархимандрита Василіянського Чину Святого Йосафата з нагоди Воскресіння Господнього
Христос Воскрес!
Сьогодні все творіння у всіх своїх вимірах наповняється світлом, тому що Христос, Слово Боже, недоступний, люблячий друг і вчитель, Бог наш і наш Брат, воскрешаючи із мертвих, переміг назавжди владу смерти.
