Христос Воскрес!
Сьогодні все творіння у всіх своїх вимірах наповняється світлом, тому що Христос, Слово Боже, недоступний, люблячий друг і вчитель, Бог наш і наш Брат, воскрешаючи із мертвих, переміг назавжди владу смерти.
Христос Народився!
Дорогі Брати і Сестри у Христі!
Прихід Божого Сина на землю – це настільки велика подія, що Бог приготовляв її протягом багатьох віків. Обряди і жертви, які були в Старому Завіті, а також прообрази і символи, Бог спрямовував до приходу свого Єдинородного Сина на землю.
ПРОВІНЦІЙНА УПРАВА
Протоігумен, Провінційні Радники, Провінційний Економ і Провінційний Секретар разом становлять Провінційну Управу.
Спільним елементом цих урядів є завдання підтримки взаємин з Головною Управою Чину і з церковними та цивільними інституціями в місцях діяльності Провінції.
*****************
ПРОТОІГУМЕН
Протоігумен є Ієрархом у Провінції і має владу управління над усіма Ченцями і в усьому, що стосується духовного та організаційного управління у Провінції та в Чернечих осідках, які йому підлягають, згідно з церковним правом і Статутом ЧСВВ.
Протоігумен Провінції Святого Миколая
Високопреподобний
Отець Франціск Михайло Онисько ЧСВВ
(від 11.02.2020)
ПРОВІНЦІЙНІ РАДНИКИ
**********
ПРОВІНЦІЙНИЙ ВІКАРІЙ
Адмонітор Протоігумена
Отець Полікарп Михайло Погоріляк ЧСВВ
(від 11.10.2022)
**********
ПРОВІНЦІЙНИЙ РАДНИК
Отець Мелетій Василь Рішко ЧСВВ
(від 11.10.2022)
ПРОВІНЦІЙНИЙ ЕКОНОМ
ПРОВІНЦІЙНИЙ СЕКРЕТАР
Отець Еммануїл Олександр Хмара ЧСВВ
Економ (від 10.03.2020)
Секретар (від 04.08.2022)
ПРОВІНЦІЙНИЙ ОСІДОК
Провінційним осідком є Монастир, у якому розміщена Управа Провінції. Цим Монастирем управляє Протоігумен.
Провінційним осідком Провінції Святого Миколая є Малоберезнянський монастир.
Адреса Провінційного осідку:
Монастир Святого Миколая
с. Малий Березний
вул. Центральна,156
Великоберезнянський р-н.
Закарпатська обл. 89040 – УКРАЇНА
Тел.: +380 (66) 419 18 41
Ел. пошта: osbm.s.n@i.ua
Христос Народився! Славімо Його!
Високопреподобні Отці і Брати!
Дорогі Брати і Сестри у Христі!
В цей Різдвяний час Церква, немов Ангел Господній, зʼявляється нам осяюючи Господньою славою та звіщає цю велику радість: «Сьогодні народився вам Спаситель, Він же – Христос Господь». А на підтвердження цього, Церква дає нам знак: «Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах» (Пор. Лк. 2, 9-12).
З року в рік ми святкуємо цей величний празник, однак залишаємося інколи осторонь від нього.
Ми знаємо, що Христос Народився. Ми приходимо до Божого Храму і до вертепу, де лежить у яслах сповите дитя. Беремо участь у різдвяних богослужіннях та заходах. Однак все це є більше різдвяною виставою, ніж справжнім Христовим Народженням у нашому житті.
Справжнє Різдво Христове, це те, яке відбувається в нас самих. Це не поверхова веселість, а внутрішня поява новонародженого Ісуса в наших душах. Це не різдвяний вертеп, в якому ми граємо певну роль, а живі обійми свого Спасителя. Це не гучна коляда «з хати до хати», а та тиха різдвяна пісня, яку ми, сам-на-сам, співаємо Божому дитяткові, що народилося в нас.
Празник Різдва Христового ми звикли святкувати лише згідно церковних та народних традицій. Однак набагато важливіше те святкування, яке відбувається в таємниці: тільки між нами і Ісусом, що народжується в нас, немов у вертепі.
Нехай цьогорічний празник Різдва Христового, не буде для нас лише «церковним» святом чи соціальним явищем, але нехай стане «моїм особистим» святом.
Нехай Христове народження не буде лише тією подією, яка записана в Євангелії, але нехай буде також подією «мого» життя. Адже народившись між нами, як людина, Божий Син прагне народитися в кожному із нас.
В Євангелії написано, що Марія поклала новонароджене дитя в ясла, бо не було їм місця в заїзді (Пор. Лк. 2, 7).
Цими яслами є кожна людина. І поки Ісус не народиться в кожному із нас, в кожних яслах, «не буде йому місця в заїзді».
Просімо сьогодні Богородицю, щоб поклала своє новонароджене Дитя-Ісуса і до наших духовних ясел та вертепів, які можливо опущені та забуті.
І молімося, щоб в кожному в нас сьогодні зазвучала та таємнича коляда, яку вона співала своєму Синові на Його Різдво.
З найщирішими різдвяними побажаннями,
о. Павло Райчинець ЧСВВ
Протоігумен Провінції Св. Миколая
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!
Високопреподобні Отці і Брати!
Дорогі брати і сестри у Христі!
У цей різдвяний час ми, як і кожного року, приклоняємося перед таїнством Різдва Христового.
В навчанні Церкви, в особливий спосіб, звертається увагу на те, що Різдво, це не просто подія з життя Ісуса Христа. Різдво Христове – це таїнство, у якому ми покликані брати живу участь (Пор. ККЦ, 512-521).
Христос прожив Своє життя не для Себе, а для нас, від Свого Втілення задля нас і нашого спасіння, аж до смерті за наші гріхи і Воскресіння. Усе, що пережив Христос, Він учинив для того, щоб ми могли це пережити в ньому і щоб Він це переживав у нас. Своїм Втіленням, Син Божий з’єднався з кожною людиною. Тому, свято Різдва пригадує нам, що ми покликані чимраз більше ставати одним цілим з Ісусом. Своїм народженням, він дав нам можливість брати участь у всьому тому, що сам пережив задля нас у людському тілі. Ставши взірцем нашого земного життя, Він постійно закликає нас продовжувати і доповняти у своєму житті ті стани і таїнства, які сам пережив (Пор. ККЦ, 519-521).
З цього виникає, що святкування празника Різдва Христового, це не звичайне згадування історичної події релігійного змісту. Свято Різдва, це божественна сфера, у яку ми покликані заглибитись і утаємничитись. Ми покликані доповнити у своєму житті таїнство Різдва − наново народитися для Христа.
У віфлеємському вертепі, який є символом цілковитого поєднання Бога і людини, відбувся обмін: Бог, прийнявши тіло і душу, ставши Людиною, обдарував кожну людину своїм Божеством (Пор. ККЦ, 526).
Щиросердечно вітаю усіх Вас з цією величною подією і бажаю в повноті почерпнути Божої Благодаті з таїнства Різдва Христового.
Нехай Господь, який зволив прийняти людську природу, дасть нам пізнати і переосмислити, для чого ми народилися у цьому світі і яким повинно бути наше християнське життя, а свято Різдва Христового, наче віфлеємська зірка, нехай освітлює нас, вказуючи, куди нам прямувати, щоб осягнути остаточну ціль − наше вічне щастя з Богом.
З найщирішими різдвяними побажаннями,
о. Павло Райчинець ЧСВВ
Протоігумен
06.01.2012 р. Б.
Малий Березний
Христос Народився! Славімо Його!
Високопреподобні Отці і Брати!
Дорогі Брати і Сестри у Христі!
В цей Різдвяний час Церква, немов Ангел Господній, зʼявляється нам осяюючи Господньою славою та звіщає цю велику радість: «Сьогодні народився вам Спаситель, Він же – Христос Господь». А на підтвердження цього, Церква дає нам знак: «Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах» (Пор. Лк. 2, 9-12).
З року в рік ми святкуємо цей величний празник, однак залишаємося інколи осторонь від нього.
Ми знаємо, що Христос Народився. Ми приходимо до Божого Храму і до вертепу, де лежить у яслах сповите дитя. Беремо участь у різдвяних богослужіннях та заходах. Однак все це є більше різдвяною виставою, ніж справжнім Христовим Народженням у нашому житті.
Справжнє Різдво Христове, це те, яке відбувається в нас самих. Це не поверхова веселість, а внутрішня поява новонародженого Ісуса в наших душах. Це не різдвяний вертеп, в якому ми граємо певну роль, а живі обійми свого Спасителя. Це не гучна коляда «з хати до хати», а та тиха різдвяна пісня, яку ми, сам-на-сам, співаємо Божому дитяткові, що народилося в нас.
Празник Різдва Христового ми звикли святкувати лише згідно церковних та народних традицій. Однак набагато важливіше те святкування, яке відбувається в таємниці: тільки між нами і Ісусом, що народжується в нас, немов у вертепі.
Нехай цьогорічний празник Різдва Христового, не буде для нас лише «церковним» святом чи соціальним явищем, але нехай стане «моїм особистим» святом.
Нехай Христове народження не буде лише тією подією, яка записана в Євангелії, але нехай буде також подією «мого» життя. Адже народившись між нами, як людина, Божий Син прагне народитися в кожному із нас.
В Євангелії написано, що Марія поклала новонароджене дитя в ясла, бо не було їм місця в заїзді (Пор. Лк. 2, 7).
Цими яслами є кожна людина. І поки Ісус не народиться в кожному із нас, в кожних яслах, «не буде йому місця в заїзді».
Просімо сьогодні Богородицю, щоб поклала своє новонароджене Дитя-Ісуса і до наших духовних ясел та вертепів, які можливо опущені та забуті.
І молімося, щоб в кожному в нас сьогодні зазвучала та таємнича коляда, яку вона співала своєму Синові на Його Різдво.
З найщирішими різдвяними побажаннями,
о. Павло Райчинець ЧСВВ
Протоігумен Провінції Св. Миколая
В Кодексі Канонів Східних Церков є зазначено, що парох, виконуючи у парафії обов’язок навчання, повинен проповідувати всім вірним Слово Боже, щоб вони, проникнуті вірою, надією і любов’ю, росли в Христі і християнська спільнота давала те свідоцтво любові, яке доручав Господь.
Через катехитичне навчання, парох повинен вести вірних до повного пізнання таїнства спасіння.
Для цього він повинен шукати допомоги насамперед у членів чернечих інститутів або товариств, і також вдаватись до співпраці з мирянами (Кан. 289, § 1).
Ченці Провінції Святого Миколая, у своїй діяльності посвячують себе проповідуванню євангельської науки у своїх монастирських храмах, як також у парафіях Мукачівської єпархії відповідно до потреб і звернень.
Покровителем місійної діяльності в Провінції є Блаженний священномученик Павло Гойдич ЧСВВ, який у 1924 році, разом з о. Степаном Решетило ЧСВВ та о. Полікарпом Буликом ЧСВВ, започаткували на Закарпатті місійний рух, що призупинило масовий розподіл Церкви в краї.
КООРДИНАТОР МІСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОВІНЦІЇ
Високопреподобний Отець Тарас Іванина ЧСВВ
Контактна інформація:
Впр. о. Тарас Іванина ЧСВВ
Тел. моб.: (+38) 067-685-83-81
Монастир Благовіщення Пресвятої Богородиці
с. Бороняво
вул. Монастирська, 36
Хустський р-н.
Закарпатська обл.
Христос Воскрес!
Сьогодні все творіння у всіх своїх вимірах наповняється світлом, тому що Христос, Слово Боже, недоступний, люблячий друг і вчитель, Бог наш і наш Брат, воскрешаючи із мертвих, переміг назавжди владу смерти.
