Людська особа прямує до блаженства через свої свідомі вчинки: пристрасті чи почуття, які вона відчуває, можуть підготувати її до блаженства і сприяти йому.

Людська особа прямує до блаженства через свої свідомі вчинки: пристрасті чи почуття, які вона відчуває, можуть підготувати її до блаженства і сприяти йому.

«Ісус Христос зійшов в ад i воскрес із мертвих третього дня»

«Ісус був зійшов у нижчі частини землі (…) Той же, Хто був зійшов на низ, це Той Самий, що вийшов найвище всіх» (Еф. 4,9—10). Апостольський Символ віри сповідує в єдиному члені сходження Ісуса Христа в ад і Його Воскресіння з мертвих третього дня, бо Він учинив так, що в містерії Його Пасхи з глибини смерті виринає життя:

«Христос, Син Твій, Який, вийшовши з аду, освічує людський рід Своїм ясним світлом, і живе, і царствує на віки вічні. Амінь»

(Надвечірʼя Пасхи, 18, гімн пасхальний «Ехsultet»).

Людська особа прямує до блаженства через свої свідомі вчинки: пристрасті чи почуття, які вона відчуває, можуть підготувати її до блаженства і сприяти йому.

Людська особа прямує до блаженства через свої свідомі вчинки: пристрасті чи почуття, які вона відчуває, можуть підготувати її до блаженства і сприяти йому.

Людська особа прямує до блаженства через свої свідомі вчинки: пристрасті чи почуття, які вона відчуває, можуть підготувати її до блаженства і сприяти йому.

«Того, що Боже, ніхто не знає, крім Духа Божого» (1 Кор. 2,11). Та Дух, що Його обʼявляє, дає нам пізнати Христа, Його живе Слово, але не виражає Себе Самого; Той, Хто «говорив через пророків» (Нікейсько-Константинопольськнй Символ віри: DS 150.), дає нам почути Слово Отця. Але Його Самого ми не чуємо. Ми пізнаємо Його лише в дії, у якій Він обʼявляє нам Слово і готує нас прийняти Його у вірі. Дух Правди, Який «відкриває» нам Христа, «не промовляє від себе» (Ів. 16,13). Таке утаєння, властиво Боже, пояснює, чому Його світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає», тимчасом ті, хто вірить у Христа, знають Духа, бо Він з ними перебуває (Ів. 14,17).