(заключний документ першої сесії собору монашества УГКЦ «Преображення у Господі»)

Пошук власної ідентичности – перше і надзвичайно важливе завдання сьогоднішнього монашества УГКЦ. Питання про зміст монашого життя, його євангельський дух та мету такого покликання до християнської досконалости гостро ставить нам також сучасна культура. Відповідь на нього значною мірою зумовлюватиме подальшу місію і роль монашества у церковному житті. Серед різноманітних харизм монаших спільнот треба знайти і вказати спільну для всіх суть богопосвяченого життя й покликання. Ця суть і є основою ідентичности.

(заключний документ першої сесії собору монашества УГКЦ «Преображення у Господі»: Ідентичність монашества в покликанні і служінні УГКЦ. Розділ ІI)

Необхідно, щоб монах узгодив своє життя з ім’ям, яке носить, щоб він став монахом внутрішньо і зовнішньо, щоб не було у ньому нічого, крім нього самого і того, хто замешкує у самій його глибині, тобто Христа, який не може дозволити, аби в душі монаха був ще хтось інший /Філоксен з Маббугу/.

(заключний документ першої сесії собору монашества УГКЦ «Преображення у Господі»: Ідентичність монашества в покликанні і служінні УГКЦ. Розділ ІI)

Необхідно, щоб монах узгодив своє життя з ім’ям, яке носить, щоб він став монахом внутрішньо і зовнішньо, щоб не було у ньому нічого, крім нього самого і того, хто замешкує у самій його глибині, тобто Христа, який не може дозволити, аби в душі монаха був ще хтось інший /Філоксен з Маббугу/.

(заключний документ першої сесії собору монашества УГКЦ «Преображення у Господі»: Ідентичність монашества в покликанні і служінні УГКЦ. Розділ ІI)

Необхідно, щоб монах узгодив своє життя з ім’ям, яке носить, щоб він став монахом внутрішньо і зовнішньо, щоб не було у ньому нічого, крім нього самого і того, хто замешкує у самій його глибині, тобто Христа, який не може дозволити, аби в душі монаха був ще хтось інший /Філоксен з Маббугу/.

(заключний документ першої сесії собору монашества УГКЦ «Преображення у Господі»: Ідентичність монашества в покликанні і служінні УГКЦ. Розділ ІII)

Між богослужбовим характером монашого покликання і богослуженням Церкви є безпосередній зв’язок. Він полягає в спільній меті – і в монашестві, і в богослужінні Бог є на першому місці, а людина перебуває «в тіні крил Господніх». 

• На фото: Василіянський храм у м. Бучачі

(заключний документ першої сесії собору монашества УГКЦ «Преображення у Господі»: Ідентичність монашества в покликанні і служінні УГКЦ. Розділ І)

Пресвята Тройця як сопричастя трьох Божих Осіб в єдності любови є найвищим зразком християнського та монашого життя і найкращим взірцем посвяти й виховання особистої, спільнотної та церковної ідентичности. Монаша ідентичність – це тайна, укрита в лоні Пресвятої Тройці. Щоб її пізнати, треба з покорою та вірою наблизитися до тайни нашого Бога і з погляду Святого Духа відкривати Божий задум щодо нас – як Бог дивиться на нас.

Вершина духовного життя – споглядання Божественної Тройці. Це споглядання є одночасно сопричастям у Божому житті, входженням у глиб Його тайни. Що глибше входимо, то більше насичуємося. Проте, сповнюючись, Бога не вичерпуємо. Триособове життя Боже глибше за наші – хай і переповнені Богом – серця. У цьому – наше вічне життя, внутрішнє життя Пресвятої Тройці. Ми знаємо, що воно инакше, ніж наше, несотворене. Воно – життя в сопричасті Осіб. Споглядаючи цю тайну, ми змушені замість мови понять використовувати мову парадоксів й антиномій.

(заключний документ першої сесії собору монашества УГКЦ «Преображення у Господі»: Ідентичність монашества в покликанні і служінні УГКЦ. Розділ IV)

«Євангельські ради є відблиском життя Пресвятої Тройці, виявом початку вічного життя в Бозі, яке розпочинається вже тут, у Церкві, що паломничає до небесної батьківщини. Якщо ми не переживатимемо того, що відправляємо, то наша літургія може стати лише беззмістовним вираженням того, чим ми не є…»

(заключний документ першої сесії собору монашества УГКЦ «Преображення у Господі»: Ідентичність монашества в покликанні і служінні УГКЦ. Розділ ІII)

Між богослужбовим характером монашого покликання і богослуженням Церкви є безпосередній зв’язок. Він полягає в спільній меті – і в монашестві, і в богослужінні Бог є на першому місці, а людина перебуває «в тіні крил Господніх». 

• На фото: Василіянський храм у м. Бучачі

(заключний документ першої сесії собору монашества УГКЦ «Преображення у Господі»: Ідентичність монашества в покликанні і служінні УГКЦ. Розділ І)

Пресвята Тройця як сопричастя трьох Божих Осіб в єдності любови є найвищим зразком християнського та монашого життя і найкращим взірцем посвяти й виховання особистої, спільнотної та церковної ідентичности. Монаша ідентичність – це тайна, укрита в лоні Пресвятої Тройці. Щоб її пізнати, треба з покорою та вірою наблизитися до тайни нашого Бога і з погляду Святого Духа відкривати Божий задум щодо нас – як Бог дивиться на нас.

Вершина духовного життя – споглядання Божественної Тройці. Це споглядання є одночасно сопричастям у Божому житті, входженням у глиб Його тайни. Що глибше входимо, то більше насичуємося. Проте, сповнюючись, Бога не вичерпуємо. Триособове життя Боже глибше за наші – хай і переповнені Богом – серця. У цьому – наше вічне життя, внутрішнє життя Пресвятої Тройці. Ми знаємо, що воно инакше, ніж наше, несотворене. Воно – життя в сопричасті Осіб. Споглядаючи цю тайну, ми змушені замість мови понять використовувати мову парадоксів й антиномій.