Поняття серця, займає центральне місце у містиці, релігії та поезії усіх народів. У східній духовності слово «серце» ми зустрічаємо напрочуд часто і мова тут йде про оберігання серця, про увагу до серця, про чистоту серця, про думки, бажання та рішення серця, про молитву серця, про божественну присутність у серці тощо.
Усі Писання, каже апостол Яків, є немов дзеркалом, в якому віруючий повинен спокійно поглянути на себе, без поспіху, аби по-справжньому пізнати «який він» (див. Як. 1, 23-25). Одним з таких дзеркал є «Євангельські блаженства» (Мт. 5, 3-11), за допомогою якого ми можемо зробити євангельський іспит свого сумління.
«Наш Спаситель на Тайній Вечері, тієї ночі, коли Його було видано, встановив Євхаристійну Жертву Свого Тіла і Крові, щоб увічнити жертву Хреста впродовж віків, аж до Свого приходу, і щоб довірити Церкві, Своїй улюбленій Нареченій, спомин про Свою смерть і Воскресіння: таїнство благочестя, знак єдності, звʼязок любові, Пасхальна трапеза, у якій Христа приймають як поживу, душа сповнюється благодаттю і нам дається завдаток майбутньої слави».
(IІ Ватиканський Собор, Конст. «Sасrоsаnсtum Соnсіlium», 47.)
«Наш Спаситель на Тайній Вечері, тієї ночі, коли Його було видано, встановив Євхаристійну Жертву Свого Тіла і Крові, щоб увічнити жертву Хреста впродовж віків, аж до Свого приходу, і щоб довірити Церкві, Своїй улюбленій Нареченій, спомин про Свою смерть і Воскресіння: таїнство благочестя, знак єдності, звʼязок любові, Пасхальна трапеза, у якій Христа приймають як поживу, душа сповнюється благодаттю і нам дається завдаток майбутньої слави».
(IІ Ватиканський Собор, Конст. «Sасrоsаnсtum Соnсіlium», 47.)
Роздуми о. Степана Решетила ЧСВВ (†1951), великого місіонера і обновителя релігійного життя на Срібній Землі, про почитання Пресвятого Серця Христового.
Поняття серця, займає центральне місце у містиці, релігії та поезії усіх народів. У східній духовності слово «серце» ми зустрічаємо напрочуд часто і мова тут йде про оберігання серця, про увагу до серця, про чистоту серця, про думки, бажання та рішення серця, про молитву серця, про божественну присутність у серці тощо.
Поняття серця, займає центральне місце у містиці, релігії та поезії усіх народів. У східній духовності слово «серце» ми зустрічаємо напрочуд часто і мова тут йде про оберігання серця, про увагу до серця, про чистоту серця, про думки, бажання та рішення серця, про молитву серця, про божественну присутність у серці тощо.
Найдавніше зображення Зіслання Святого Духа – на основі фрагменту Діянь апостолів (2, 1-13) – датоване VI століттям; це – мініатюра кодексу Рабули з 586 року. У верхній частині цієї мініатюри бачимо Вознесіння Христа; характер іконографії цієї події на найдавніших зображеннях тісно повʼязаний із Воскресінням Христа. Властиво сама сцена Зіслання Святого Духа зображена у нижній частині мініатюри. Тут у центрі стоїть Богородиця у молитовній позі оранти, це – символ Церкви, що молиться. Обабіч Богородиці зображено двох ангелів, а біля них – апостолів зі здійнятими руками.
Усі Писання, каже апостол Яків, є немов дзеркалом, в якому віруючий повинен спокійно поглянути на себе, без поспіху, аби по-справжньому пізнати «який він» (див. Як. 1, 23-25). Одним з таких дзеркал є «Євангельські блаженства» (Мт. 5, 3-11), за допомогою якого ми можемо зробити євангельський іспит свого сумління.
Найдавніше зображення Зіслання Святого Духа – на основі фрагменту Діянь апостолів (2, 1-13) – датоване VI століттям; це – мініатюра кодексу Рабули з 586 року. У верхній частині цієї мініатюри бачимо Вознесіння Христа; характер іконографії цієї події на найдавніших зображеннях тісно повʼязаний із Воскресінням Христа. Властиво сама сцена Зіслання Святого Духа зображена у нижній частині мініатюри. Тут у центрі стоїть Богородиця у молитовній позі оранти, це – символ Церкви, що молиться. Обабіч Богородиці зображено двох ангелів, а біля них – апостолів зі здійнятими руками.
