«Кожне Різдво, також і цьогорічне, може стати першим справжнім Різдвом у нашому житті», – наголосив у своїй другій адвентовій проповіді о. Раньєро Канталамесса, Проповідник Папського Дому, яку він виголосив для Папи та Римської Курії у п’ятницю, 22 грудня 2017 року. За його словами, для кожної людини джерелом життя є те, що Христос народився саме для неї.
«Кожне Різдво, також і цьогорічне, може стати першим справжнім Різдвом у нашому житті», – наголосив у своїй другій адвентовій проповіді о. Раньєро Канталамесса, Проповідник Папського Дому, яку він виголосив для Папи та Римської Курії у п’ятницю, 22 грудня 2017 року. За його словами, для кожної людини джерелом життя є те, що Христос народився саме для неї.
Уже юдейсько-равинське богословʼя на підставі деяких натяків у Старому Завіті розвивало тему співстраждання Бога. Тоді, коли Ізраїль мусив страждати, особисто страждав і Бог. «Бог зі сокрушеним серцем ставить Себе на тойсамий рівень», – говорить равинська мудрість.
Уже юдейсько-равинське богословʼя на підставі деяких натяків у Старому Завіті розвивало тему співстраждання Бога. Тоді, коли Ізраїль мусив страждати, особисто страждав і Бог. «Бог зі сокрушеним серцем ставить Себе на тойсамий рівень», – говорить равинська мудрість.
Уже юдейсько-равинське богословʼя на підставі деяких натяків у Старому Завіті розвивало тему співстраждання Бога. Тоді, коли Ізраїль мусив страждати, особисто страждав і Бог. «Бог зі сокрушеним серцем ставить Себе на тойсамий рівень», – говорить равинська мудрість.
Уже юдейсько-равинське богословʼя на підставі деяких натяків у Старому Завіті розвивало тему співстраждання Бога. Тоді, коли Ізраїль мусив страждати, особисто страждав і Бог. «Бог зі сокрушеним серцем ставить Себе на тойсамий рівень», – говорить равинська мудрість.
«Що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи що-будь похвальне, – про те думайте!» (Флп. 4, 8).
Чеснота – постійна і тверда схильність робити добро. Вона дозволяє людині не лише робити добрі вчинки, а й також давати від себе те, що є найкраще. Усіма своїми чуттєвими і духовними силами чеснотлива людина прямує до добра; вона живе ним і обирає його у своїх конкретних учинках:
«Уподібнитися Богові – ось мета чеснотливого життя» (Св. Григорій Нісський, Проповіді на Заповіді Блаженств, 1.).
Піст потрібно починати не пригнобленими, але веселими, як це годиться святим. На боягуза не вкладаємо вінця й ніхто малодушний не здобуває лаврів перемоги. Не сумуй, коли тебе лікують! Це глупота – не тішитися здоровʼям душі та показувати, що нам більше ходить про розкоші тіла, ніж про добро душі! Тішся, що лікар подав тобі успішний лік, який усуває гріх.
Усі Писання, каже апостол Яків, є немов дзеркалом, в якому віруючий повинен спокійно поглянути на себе, без поспіху, аби по-справжньому пізнати «який він» (див. Як. 1, 23-25). Одним з таких дзеркал є «Євангельські блаженства» (Мт. 5, 3-11), за допомогою якого ми можемо зробити євангельський іспит свого сумління.
Усі Писання, каже апостол Яків, є немов дзеркалом, в якому віруючий повинен спокійно поглянути на себе, без поспіху, аби по-справжньому пізнати «який він» (див. Як. 1, 23-25). Одним з таких дзеркал є «Євангельські блаженства» (Мт. 5, 3-11), за допомогою якого ми можемо зробити євангельський іспит свого сумління.
