1. Головним обов’язком кожного священика є якнайкраще знати все те, що тут написано, і мати знання як відносно семи Святих Тайн, так і щодо всіх обставин, тут описаних.

Багато християн вважають споглядання і діяльність антонімічними поняттями. Виникає запитання: який із цих підходів є правильнішим, відповіднішим і ближчим до Євангелія?

Багато християн вважають споглядання і діяльність антонімічними поняттями. Виникає запитання: який із цих підходів є правильнішим, відповіднішим і ближчим до Євангелія?

Багато християн вважають споглядання і діяльність антонімічними поняттями. Виникає запитання: який із цих підходів є правильнішим, відповіднішим і ближчим до Євангелія?

Багато християн вважають споглядання і діяльність антонімічними поняттями. Виникає запитання: який із цих підходів є правильнішим, відповіднішим і ближчим до Євангелія?

Вислови Святого Василія Великого, про молитву, богомислення і псалмодію.

Споглядання Бога, згідно з повчання Святого Василія Великого, – це постійне памʼятання про Бога, Його добродійства, любов, всемогутність і мудрість. Християнин, пізнаючи властивості Бога, зачаровується і захоплюється Його незвичайністю. Він не бачить суті самого Бога, бо це неможливо для людини, а відкриває Його неймовірну красу у творіннях та в Ньому самому. Це захоплення породжує прагнення спілкуватися з Богом.

Християнин, який любить Бога, відчуває Його доброту і присутність, починає усвідомлювати, яке важливе місце він займає в Божих замислах. Святий Василій, посилаючись на Книгу Буття, підкреслює, що людину було покликано до життя «за образом і подобою» Божою завдяки великій любові.

Визнання власних гріхів необхідне для духовного розвитку. Християнин, прагнучи очиститися від усякого зла, повинен якнайчастіше ділитися своїми слабкостями з тими, які розуміють духовне життя. Святий Василій Великий пише: «Не першому ж зустрічному люди повідомляють про свої хвороби, а лише досвідченим лікарям. Так само про гріхи потрібно розповідати тим, хто має здібності їх оздоровлювати».

Життя ченця, згідно науки Св. Василія Великого – це постійна молитва, адже вона є діяльним виявом нашої любові до Бога. Тому памʼять про Бога повинна наповнювати все життя ченця і перетворити його у безперервну молитву, як навчає Апостол: Моліться без перерви! (1 Сол. 5:17).