«Ми сім’я преславної України»: Постать о. Анатолія Кралицького із Закарпаття у світлі його і нашої сучасностей

- Володимир Мороз, науковий співробітник Інституту Історії Церкви УКУ
Мукачівська єпархія століттями була Руською Церквою; вірними її були передусім русини-руснаки або й просто руські люди – народ, який у ХІХ–ХХ ст. поступово прийняв самоназву українців. Мукачівська єпархія перебувала в постійному контакті з Київською, а відтак Львівською митрополією. «Хрещеним батьком» її єднання з Апостольським престолом у Римі був Київський митрополит Йосиф Велямин Рутський – помічник і дорадник єпископів Петронія та Івана Григоровича. Опору у своїх змаганнях єпископ Василь Тарасович по смерті згаданого митрополита знаходив у перемиського владики Атанасія Крупецького. Частину мукачівських єпископів святили Київські і Львівські митрополити. Було й таке, що святили одного за іншим без перерви: Лев Кишка – Геннадія Бізанція 9. ХІІ. 1716 р.; Атанасій Шептицький – Симеона Ольшавського 3. ХІІ. 1735 р.; він же – Георгія Блажовського 17. ХІІ. 1738 р. та ін.









