«Нове вино у нові бурдюки» – такою є тема ХІ Генеральної Капітули Сестер Чину Святого Василія Великого, що посилається на Ватиканський документ про богопосвячене життя «Нове вино у нові бурдюки. Богопосвячене життя і його постійні виклики після Другого Ватиканського собору».
«Нове вино у нові бурдюки» – такою є тема ХІ Генеральної Капітули Сестер Чину Святого Василія Великого, що посилається на Ватиканський документ про богопосвячене життя «Нове вино у нові бурдюки. Богопосвячене життя і його постійні виклики після Другого Ватиканського собору».
«Нове вино у нові бурдюки» – такою є тема ХІ Генеральної Капітули Сестер Чину Святого Василія Великого, що посилається на Ватиканський документ про богопосвячене життя «Нове вино у нові бурдюки. Богопосвячене життя і його постійні виклики після Другого Ватиканського собору».
Під час пресконференції, що відбулася в конференцзалі Радіо Ватикану 8 липня 2019 року, Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, поділився із журналістами підсумками зустрічі з Папою, яка протягом двох днів тривала у Ватикані.
«Це була зустріч, якої виразно бажав сам Святіший Отець: він прагне того, аби Східні Католицькі Церкви розвивалися й розквітали, тож це може стати новою моделлю для співпраці в цьому напрямку між Римською курією та відповідними Церквами», – наголосив Предстоятель УГКЦ.
Під час пресконференції, що відбулася в конференцзалі Радіо Ватикану 8 липня 2019 року, Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, поділився із журналістами підсумками зустрічі з Папою, яка протягом двох днів тривала у Ватикані.
«Це була зустріч, якої виразно бажав сам Святіший Отець: він прагне того, аби Східні Католицькі Церкви розвивалися й розквітали, тож це може стати новою моделлю для співпраці в цьому напрямку між Римською курією та відповідними Церквами», – наголосив Предстоятель УГКЦ.
Під час пресконференції, що відбулася в конференцзалі Радіо Ватикану 8 липня 2019 року, Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, поділився із журналістами підсумками зустрічі з Папою, яка протягом двох днів тривала у Ватикані.
«Це була зустріч, якої виразно бажав сам Святіший Отець: він прагне того, аби Східні Католицькі Церкви розвивалися й розквітали, тож це може стати новою моделлю для співпраці в цьому напрямку між Римською курією та відповідними Церквами», – наголосив Предстоятель УГКЦ.
Під час пресконференції, що відбулася в конференцзалі Радіо Ватикану 8 липня 2019 року, Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, поділився із журналістами підсумками зустрічі з Папою, яка протягом двох днів тривала у Ватикані.
«Це була зустріч, якої виразно бажав сам Святіший Отець: він прагне того, аби Східні Католицькі Церкви розвивалися й розквітали, тож це може стати новою моделлю для співпраці в цьому напрямку між Римською курією та відповідними Церквами», – наголосив Предстоятель УГКЦ.
Мукачівська єпархія століттями була Руською Церквою; вірними її були передусім русини-руснаки або й просто руські люди – народ, який у ХІХ–ХХ ст. поступово прийняв самоназву українців. Мукачівська єпархія перебувала в постійному контакті з Київською, а відтак Львівською митрополією. «Хрещеним батьком» її єднання з Апостольським престолом у Римі був Київський митрополит Йосиф Велямин Рутський – помічник і дорадник єпископів Петронія та Івана Григоровича. Опору у своїх змаганнях єпископ Василь Тарасович по смерті згаданого митрополита знаходив у перемиського владики Атанасія Крупецького. Частину мукачівських єпископів святили Київські і Львівські митрополити. Було й таке, що святили одного за іншим без перерви: Лев Кишка – Геннадія Бізанція 9. ХІІ. 1716 р.; Атанасій Шептицький – Симеона Ольшавського 3. ХІІ. 1735 р.; він же – Георгія Блажовського 17. ХІІ. 1738 р. та ін.
Мукачівська єпархія століттями була Руською Церквою; вірними її були передусім русини-руснаки або й просто руські люди – народ, який у ХІХ–ХХ ст. поступово прийняв самоназву українців. Мукачівська єпархія перебувала в постійному контакті з Київською, а відтак Львівською митрополією. «Хрещеним батьком» її єднання з Апостольським престолом у Римі був Київський митрополит Йосиф Велямин Рутський – помічник і дорадник єпископів Петронія та Івана Григоровича. Опору у своїх змаганнях єпископ Василь Тарасович по смерті згаданого митрополита знаходив у перемиського владики Атанасія Крупецького. Частину мукачівських єпископів святили Київські і Львівські митрополити. Було й таке, що святили одного за іншим без перерви: Лев Кишка – Геннадія Бізанція 9. ХІІ. 1716 р.; Атанасій Шептицький – Симеона Ольшавського 3. ХІІ. 1735 р.; він же – Георгія Блажовського 17. ХІІ. 1738 р. та ін.
Мукачівська єпархія століттями була Руською Церквою; вірними її були передусім русини-руснаки або й просто руські люди – народ, який у ХІХ–ХХ ст. поступово прийняв самоназву українців. Мукачівська єпархія перебувала в постійному контакті з Київською, а відтак Львівською митрополією. «Хрещеним батьком» її єднання з Апостольським престолом у Римі був Київський митрополит Йосиф Велямин Рутський – помічник і дорадник єпископів Петронія та Івана Григоровича. Опору у своїх змаганнях єпископ Василь Тарасович по смерті згаданого митрополита знаходив у перемиського владики Атанасія Крупецького. Частину мукачівських єпископів святили Київські і Львівські митрополити. Було й таке, що святили одного за іншим без перерви: Лев Кишка – Геннадія Бізанція 9. ХІІ. 1716 р.; Атанасій Шептицький – Симеона Ольшавського 3. ХІІ. 1735 р.; він же – Георгія Блажовського 17. ХІІ. 1738 р. та ін.
