(заключний документ першої сесії собору монашества УГКЦ «Преображення у Господі»: Ідентичність монашества в покликанні і служінні УГКЦ. Розділ І)
Пресвята Тройця як сопричастя трьох Божих Осіб в єдності любови є найвищим зразком християнського та монашого життя і найкращим взірцем посвяти й виховання особистої, спільнотної та церковної ідентичности. Монаша ідентичність – це тайна, укрита в лоні Пресвятої Тройці. Щоб її пізнати, треба з покорою та вірою наблизитися до тайни нашого Бога і з погляду Святого Духа відкривати Божий задум щодо нас – як Бог дивиться на нас.
Вершина духовного життя – споглядання Божественної Тройці. Це споглядання є одночасно сопричастям у Божому житті, входженням у глиб Його тайни. Що глибше входимо, то більше насичуємося. Проте, сповнюючись, Бога не вичерпуємо. Триособове життя Боже глибше за наші – хай і переповнені Богом – серця. У цьому – наше вічне життя, внутрішнє життя Пресвятої Тройці. Ми знаємо, що воно инакше, ніж наше, несотворене. Воно – життя в сопричасті Осіб. Споглядаючи цю тайну, ми змушені замість мови понять використовувати мову парадоксів й антиномій.
