Кандидатом до свячень є Чернець з довічною професією, який виконав програму приготування священнослужителів, передбачену загальною церковною дисципліною.

Чернець для того, щоб прийняти постійний дияконат, повинен виконати відповідну філософсько-богословську програму, сукупна тривалість якої становить три роки; крім того, потрібно дотримуватись традицій власної Церкви свого права про дияконську службу літургії, слова і любові. Якщо згодом такий диякон виявить бажання прийняти пресвітерські свячення, він повинен відповідно і в повному обсязі доповнити богословські студії.

Кандидат, який готується до прийняття пресвітерату, для того, щоб бути допущеним до дияконських свячень, повинен успішно завершити чотирирічну програму філософсько-богословських студій; для прийняття пресвітерських свячень диякон повинен завершити програму приготування священнослужителів.

Період між дияконськими і пресвітерськими свяченнями повинен бути не меншим від трьох місяців, хіба що в окремому випадку Протоігумен вирішить інакше.

Кандидат до дияконату або пресвітерату, щоб бути дозволено свяченим, подає Протоігуменові власноручно написане прохання, яким засвідчує, що свідомо і добровільно приймає свячення й обов’язки, пов’язані з цим свяченням, і навічно присвячує себе церковній службі, одночасно просячи про допущення його до прийняття свячення. Подання прохання передбачає також особисту розмову Протоігумена з кандидатом для з’ясування всього необхідного для прийняття свячень згідно з вимогами Статуту.

Крім цього, кандидат до свячень повинен подати Протоігумену ще такі документи:

1. свідоцтво про закінчення студій;

2. лист–посвідчення про добру поведінку і здібність кандидата, виданий Ректором Осідку студій або Керівником студій, або іншим пресвітером, під опікою якого навчався кандидат;

3. лист–посвідчення, якщо вважає це за потрібне, від Настоятеля Інституту богопосвяченого життя або Настоятеля Чернечого осідку, де кандидат деякий час перебував, про якості кандидата і відсутність канонічних перешкод;

4. свідоцтво про дияконські свячення для кандидата до пресвітерату.

Також вимагається, щоб кандидат до свячень не мав перешкод, передбачених ККСЦ. За наявності таких перешкод, Протоігумен може диспензувати від них кандидата, в межах своєї компетенції; в іншому випадку проситиме через Протоархимандрита про таку диспензу від Апостольського Престолу.

Нікому не дозволено жодним способом з будь-якої причини примушувати Ченця прийняти свячення або придатного згідно з нормами права відвертати від його прийняття.

Тільки через дуже важливу причину, навіть таємну, Вищий Настоятель може заборонити дияконові прийняти пресвітерські свячення, зі збереженням його права на відклик, згідно з нормами права.

Протоігумен за згодою своєї Ради допускає кандидата до дияконських і пресвітерських свячень титулом Чину, даючи відпускні грамоти.

Відпускні грамоти можна дати тільки тому, хто має необхідний вік, гідну поведінку й фізичні та психічні якості, які відповідають прийняттю свячень, хто належно ознайомився з обов’язками священнослужителя і приготувався до їх прийняття і виконання з самопосвятою, та дав докази відповідної зрілості і сталості в чернечому покликанні, виявивши себе здатним до священицької праці за вимогами Статуту.

Відпускні грамоти Протоігумен висилає до єпархіального Єпископа місця, де постійно проживає кандидат, який має прийняти свячення, а іншому Єпископові, якщо єпархіальний Єпископ дав дозвіл або належить до іншої Церкви свого права, або є відсутнім або, нарешті, якщо єпархіальний престол є вакантним і ним керує той, хто не має єпископських свячень, про що повинно бути відомо Єпископові-святителеві в окремих випадках на підставі автентичного документа єпархіальної курії.

Чернець приготовляється до прийняття свячень п’ятиденними реколекціями.

Після уділення свячення, на основі автентичного свідоцтва, виданого Єпископом-святителем, Протоігумен вписує дані в книгу свячень, зазначаючи ім’я висвяченого і його святителя, місце і день свячення, та надсилає повідомлення про свячення до парафії, у якій зареєстровано святу Тайну Хрещення висвяченого.

Усі документи про свячення мають зберігатися в архіві Провінційної Управи, а копія свідоцтва про свячення разом із повідомленням пересилається в архів Головної Управи.

Священик через свячення отримує владу звершувати Святі Тайни, зокрема уділяти святу Тайну Покаяння, однак для важного уділення цієї Тайни він повинен отримати повноваження її уділяти: це повноваження набувається самим правом на підставі уряду або спеціальним наданням з боку компетентної влади. Для отримання цього повноваження новопресвітер повинен успішно скласти іспит перед трьома священиками Чину, призначеними Протоігуменом.

Протоігумен на підставі свого уряду надає новопресвітеру повноваження, бажано письмово, уділяти святу Тайну Покаяння Ченцям Чину, а також тим, які вдень і вночі живуть в його домі.

Щоб новопресвітер міг правосильно уділяти святу Тайну Покаяння іншим вірним відповідно до норм права, він потребує повноваження, яке спеціальним наданням дає Ієрарх місця, де цей новопресвітер має постійне проживання. Про такі повноваження для цього священика просить Протоігумен на підставі проведеного іспиту.

Настоятелі дбайливо піклуються новопресвітерами та призначають їх до виконання таких праць і обов’язків, до яких вони мають дарування і відповідне підготування, і в яких вони могли би вправлятися і дедалі краще вдосконалюватися під проводом досвідченого Ченця-священика.

Новопресвітери повинні плекати замилування до священних наук та старатися поглибити їх пізнання та практичне застосування через участь у курсах, конференціях, доповідях, дискусіях, на теми богословські, моральні, літургійні, душпастирські, правничі та інші, що мають відношення до їхньої праці, які організовують Настоятелі по наших домах чи які відбуваються в інших інституціях.

Протягом перших п’ятьох років нововисвячені священики приготовляють цикл місійних проповідей чи повних реколекцій, під проводом досвідченого проповідника.

ФОРМУВАННЯ І НАВЧАННЯ БРАТІВ

Ченці, які не приготовляються до священичого служіння, вдосконалюють і поглиблюють не лише духовне життя, але й набуті фахові знання і досвід, що згідні з чернечим станом і необхідні Чинові. По змозі й мірою потреби вони здобувають і доповнюють свою фахову освіту навчанням, дотримуючись норм Статуту, здобуваючи навіть відповідні свідоцтва чи дипломи, щоб їхні таланти й здібності могли осягнути в Чині та в Церкві повне використання у служінні та приносили плоди євангельського свідчення любові у щоденному житті.

Праця братів у Чині є різноманітною, відповідно до Господніх дарувань і здобутих навиків, як от: виховна, катехизаційна, викладацька, письменницька, наукова, видавнича, медійна, механічна, технічна, землеробська, домогосподарська та інша корисна праця для Чину й для поширення Царства Божого у світі.

Чернече формування братів із тимчасовою професією передбачає їхнє богословське навчання також тоді, коли вони вивчають інші дисципліни, здобувають фах або присвятили себе іншим завданням. Богословське навчання відбувається під проводом відповідального священика, якого призначає Протоігумен за згодою своєї Ради, згідно з програмою богословського формування для братів.

Протоігумен за згодою своєї Ради встановлює програму та інші види формаційної діяльності для братів, які випрацьовує відповідальний за їхню формацію. Така програма і діяльність передбачають участь братів у різних курсах й заходах, організованих чи то в домах Чину, чи в інших релігійних інституціях, щоб поглибити їхнє знання в богослов’ї, канонічному праві, духовності, східній Літургії тощо.

НАВЧАННЯ У ВАСИЛІЯНСЬКОМУ ЧИНІ

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

Чин має власне право й обов’язок навчати своїх Ченців, розвиваючи їхні природні дарування, через вивчення священних наук і засвоєння людського знання й досвіду, постійно спонукаючи їх до осягнення святості життя, щоб таким чином вони ставали більш підготовленими до служіння в Церкві й сповнення притаманних Чинові праць, відповідно до потреб місця і часу.

Щоб осягнути мету і реалізацію статутних завдань, Чин має право створювати власні навчальні заклади всякого роду і рівня та керувати ними.

Протоігумен за згодою своєї Ради, беручи до уваги потреби Чину і Церкви, призначає Ченців, які мають потрібні здібності й освіту, до відповідного навчання, вислухавши їх самих, і, якщо це необхідно, також думку компетентного Настоятеля чи екзаменаторів, яких для цього призначить.

Протоігумен, заслухавши думку Ректора чи Керівника студій або іншу відповідальну особу, також визначає місце навчання і проживання Ченців та спосіб покриття їхніх витрат.

Здібних і пильних у навчанні й чесноті Ченців , стійких у покликанні, Протоігумен за згодою своєї Ради, вислухавши думку Ректора чи Керівника студій, призначає до поглиблення студій в окремих сферах, які є потрібні й корисні для Чину. Це зазвичай відбувається після пресвітерських свячень і пасторальної практики.

ОСІДОК СТУДІЙ

Кожна Провінція має мати власний Осідок студій , який встановлює Протоархимандрит на прохання Протоігумена за згодою його Ради.

Провінція, яка не має достатньо людських і фінансових ресурсів та необхідних засобів для діяльності власного Осідку студій, скеровує своїх студентів у Осідок студій іншої Провінції чи при Головному осідку в Римі.

В Осідку студій панує такий лад, який сприяє подальшому духовному та інтелектуальному розвиткові Ченців-студентів. З усією пильністю зберігається спільнотне життя і духовні практики, приписані Статутом Чину для всіх Ченців. Про це сумлінно дбають Настоятелі, використовуючи відповідні засоби.

Наші студенти під умілим проводом набувають також літургійну формацію для належного розуміння та участі в усіх священних обрядах.

Осідок студій Чину, в якому відбуваються навчання Ченців, очолює Ректор або Керівник студій.

Ректор і два Радники, призначені з-поміж чернечого персоналу Осідку студій, творять навчальний провід Осідку студій.

До персоналу Осідку студій належать згідно із потребою: Віце-ректор, Радники, Префект студентів, Викладачі, постійний Духівник, Сповідники, Економ, Секретар, яких призначає Протоігумен за згодою своєї Ради, вислухавши думку Ректора чи Керівника студій.

Осідок студій має власний статут, Правильник і програму приготування священнослужителів, які приготовляє Ректор Осідку студій за допомогою персоналу Осідку та затверджує Протоігумен за згодою своєї Ради.

У статуті окреслена насамперед спеціальна мета Осідку студій і компетенція влади, спосіб призначення ректора і персоналу, їхні права і обов’язки, винагорода викладачів і службовців, а також засади, керуючись якими, вони та студенти, брали б участь у дбанні про збереження дисципліни в Осідку студій .

Правильник точніше окреслює основні пункти дисципліни Осідку студій, які стосуються навчання Ченців, щоденного життя та порядку в усьому Осідку, що є підставою для здійснення програми приготування священнослужителів, пристосованої до наших конкретних обставин.

Протоігумен часто відвідує Осідок студій, щоб завжди бути ознайомленим з його життєдіяльністю; також контролює навчання студентів і їхнє приготування до свячень та перевіряє їхню успішність.

Управа Провінції дбає про задовільне матеріальне утримання Осідку студій. Інші Ченці – як члени василіянської родини – зокрема Настоятелі, допомагають Осідку студій відповідно до його потреб і власних можливостей.

ПРОГРАМА ПРИГОТУВАННЯ СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛІВ

Ченці, які бажають розпочати філософсько-богословські студії, повинні мати повну середню освіту; якщо перед вступом в новіціят вони не закінчили середньої школи, повинні це зробити після новіціяту, згідно з вимогами конкретної країни.

Приготування Ченців, які призначаються до священнослужінь, крім іншого, проходить згідно з програмою приготування священнослужителів, виданою Синодом Єпископів Церкви свого права чи іншою компетентною владою, в Осідку студій Чину. Якщо неможливо мати власного Осідку студій або здійснювати в ньому викладання предметів, то Ченці Чину повинні навчатись під проводом Керівника студій в іншій семінарії або інституті вищих студій, затвердженому церковною владою.

Програма приготування священнослужителів відповідає нормам Кодексу Канонів Східних Церков і загальним засадам виховання у Церкві, враховує традицію власної Церкви свого права й Чину та охоплює, крім іншого, спеціальні правила щодо особистого, духовного, наукового і пастирського формування студентів, а також щодо викладання окремих предметів і організації курсів та екзаменів.

Студії Ченців, що призначаються до священства, охоплюють філософські і богословські курси, які можна проходити або поступово, або одночасно. Ці студії тривають принаймні повних шість років, щоб час, присвячений філософським предметам, дорівнював повним двом рокам, а час, відведений для богословських студій – повним чотирьом рокам.

https://mosbet.shop/in/

Відповідно до потреб Чину і сучасних вимог до програми навчання додаються інші дисципліни, факультативні чи додаткові, як-от: курси літургійних та сучасних мов, інформатики, засобів суспільної комунікації та інші; кандидати до свячень, зокрема, повинні відбути окремі курси методології місій і реколекцій та пройти необхідний душпастирський вишкіл.

Протягом навчання студенти мусять пройти практику в душпастирському служінні. Для цього Ректор чи Керівник студій протягом навчального року та канікул, дотримуючись норм Статуту, скеровує студентів старших курсів в християнські дитячо-молодіжні табори, недільні чи катехитичні школи. Також доручає їм організовування, проведення або участь у релігійних заходах і харитативних акціях, відвідування військових частин, лікарень, в’язниць, навчально-виховних закладів різних рівнів, наскільки це можливо і необхідно.

Під час практики у Чернечих осідках студенти перебувають під керівництвом досвідченого священика, який подає Ректорові чи Керівнику студій письмову характеристику.

Для вироблення добрих і корисних навичок, здобування знань і практичного досвіду в душпастирському служінні студентів також посилається на відповідні вишколи, конференції або зустрічі.

Довічною чернечою професією, яка включає три довічні обіти послуху, чистоти і убожества та ґрунтується на Святій Тайні Хрещення і є її здійсненням і поглибленням, Чернець цілковито й назавжди посвячується Богові.

Вимоги і допуск до довічної професії

За шість місяців до закінчення терміну тимчасових обітів, Чернець, який бажає остаточно прийняти чернечий стан, подає своєму безпосередньому Настоятелеві прохання про допущення до довічної професії, а також заповнену анкету, автобіографію та копію свідоцтва про Хрещення та Миропомазання.

Настоятель Монастиря, в якому Чернець перебував останній рік, проводить голосування на Монастирській Капітулі, результати якого, разом із інформаціями та своєю думкою передає Протоігуменові. Інформації з оцінкою і рішенням щодо допущення Ченця до довічної професії подають чотири Ченці з довічними обітами, за винятком постійного Сповідника і Духівника, або два, коли Провінція має менше як 20 Ченців.

На підставі отриманої документації і попередньої розмови з Ченцем, Протоігумен представляє Протоархимандритові власну думку, результат голосування Ради та інші документи, а також акт зречення майна Ченця, який бажає скласти довічну професію.

До довічної професії правосильно допускає Протоархимандрит за згодою своєї Ради.

З виправданої причини, беручи до уваги сумніви щодо духовного поступу і здатності Ченця до життя в Чині, Протоархимандрит, за згодою своєї Ради, може, за приписами Статуту, відкласти складення довічної професії або не допустити Ченця до її складення.

Продовження тимчасової професії після шостого року, внаслідок відкладення довічної професії, потребує дозволу Апостольського Престолу.

При відкладенні довічної професії потрібно повторити всю процедуру допущення до складення довічних обітів.

Для правосильності довічної професії вимагається:

1. не менше трьох років тимчасової професії у Чині;

2. правосильність тимчасової професії;

3. не менше 23 років життя;

4. допущення до професії згідно з правилом 88, § 1 Статуту ЧСВВ;

5. складення професії перед Протоархимандритом або його делегатом;

6. прочитання формули довічної професії під час обряду цієї професії;

7. складення і прийняття довічної професії без примусу, тяжкого страху чи підступу.

Протягом останніх дванадцяти місяців тимчасової професії Чернець повинен перебувати в Чернечому осідку, де проживає не менше трьох Ченців з довічною професією. Для звільнення його від цього обов’язку Протоігуменові потрібно отримати затвердження Протоархимандрита за згодою його Ради.

Протягом 60-ти днів перед довічною професією, Чернець повинен зректися усього майна, яке в той час посідає, і віддати його на користь того, кому забажає, під умовою майбутньої професії; зречення, вчинене раніше, силою права є недійсним.

Акт зречення має бути складений відповідно до норм цивільного законодавства держави, громадянином якої є Чернець, та підписаний особисто Ченцем, двома свідками і Настоятелем.

Чернець приготовляється до довічної професії п’ятиденними реколекціями.

Складення довічної професії

Після належного духовного і канонічного підготування Чернець складає довічну професію Господу Богу перед тим, хто має повноваження її приймати, в присутності чернечої спільноти і вірних, дотримуючись відповідного літургійного обряду.

Формула довічної професії:

«Я, Н.Н., Чину Святого Василія Великого, урочисто складаю Господу Богу, в Пресвятій Тройці Єдиному, перед Тобою, Преподобним Отцем, Н.Н., Протоархимандритом (або: перед Тобою, Преподобним Отцем, Н.Н., делегатом отця Протоархимандрита), Божим Представником, довічні обіти ПОСЛУХУ, ЧИСТОТИ й УБОЖЕСТВА у цьому Чині і в ньому обіцяю постійно залишатись аж до смерті. Крім цього, обіцяю Римському Архієреєві, Христовому Намісникові, постійну вірність і підлеглість, і що жодним способом не буду намагатись осягнути будь-який уряд у Чині або в Церкві . У цьому мені, Боже, допоможи і ця свята Євангелія. Все розумію і приймаю згідно зі Статутом нашого Чину, затвердженим Апостольським Престолом».

Після складення довічної професії слід укласти відповідний документ, копію якого разом із повідомленням про складення професії, Протоігумен перешле Протоархимандритові; а Настоятель внесе ім’я Ченця, який склав довічну професію, ім’я того, хто її прийняв, дату складення професії в книгу тих, що склали професію.

Протоігумен, згідно з приписами канонічного права, надсилає повідомлення до парафії, в якій була зареєстрована свята Тайна Хрещення Ченця, для того, щоб зазначити складення довічної професії, з усіма канонічними наслідками, які з цього випливають.

Чернець повинен якомога швидше завірити і вчинити дійсним акт зречення майна у компетентних установах, з усіма цивільними наслідками, та передати його копію до архіву Провінційної Управи.

Документи, що стосуються складення довічної професії, повинні зберігатися в архівах Головної і Провінційної Управ.

Наслідки довічної професії

Зі складенням довічної професії Чернець остаточно приймає чернечий стан, втрачаючи приналежність до власної єпархії, повноправно входить до складу Чину, набуваючи в ньому активний і пасивний голос.

Після складення довічних обітів у нашому Чині Чернець латинського обряду, через привілей, переходить до східного обряду Церкви свого права, у якій знаходиться Провінція, до якої він належить.

Будь-яке дочасне майно, яке Чернець отримує після довічної професії як власність, за винятком спадщини і власності, про яку йдеться у прав. 278, § 2 Статуту ЧСВВ, силою самого права стає надбанням Чернечого осідку, до якого він приписаний, а спадщина стає надбанням Провінції, до якої Чернець приписаний. Передача такого майна повинна відбутись чимскоріше, відповідно до місцевого цивільного законодавства.

Довічна професія робить неправосильними акти, що суперечать обітам, якщо ці акти можуть стати недійсними.

Період тимчасової професії є етапом поступового розвитку особистості Ченця і його духовного та інтелектуального дозрівання, що формує Ченця в дусі Євангелія і вчення святого Василія згідно з вимогами наших правил; укріплює його в чеснотах покори, послуху, чистоти, убожества і братньої любові; зближує його з Богом через молитву, що провадить до святості, та готує його до завдань, які йому доручить Чин.

ВИМОГИ І СКЛАДЕННЯ ПЕРШИХ ОБІТІВ

До складення першої професії правосильно допускає Протоігумен за згодою своєї Ради на пропозицію Вчителя новиків, вислухавши думку Настоятеля Осідку з його Радою.

Для допущення до першої професії мають бути подані прохання про допущення, акт передачі управління власним майном та результати оцінювання.

Для правосильності першої професії потрібно, щоб:

1. новикові виповнилось вісімнадцять років;

2. новіціят був правосильно завершений;

3. новик був допущений до складення обітів;

4. новик зачитав формулу професії під час обряду складення тимчасової професії;

5. обіти прийняв Протоігумен або його законний делегат;

6. професія була складена та прийнята без примусу, тяжкого страху або підступу.

Новик приготовляється до першої професії реколекціями, що триватимуть три повних дні.

Перші тимчасові обіти складаються під час Божественної Літургії згідно із відповідним обрядом, до основних частин якого належать: прочитання формули професії; вручення пояса або за звичаєм – ременя, Статуту і запаленої свічки; Святе Причастя Ченця, який склав обіти.

Формула першої тимчасової професії:

«Я, Н.Н., складаю Господу Богу, в Пресвятій Тройці Єдиному, обіти ПОСЛУХУ, ЧИСТОТИ й УБОЖЕСТВА і обіцяю перебувати протягом одного року в цьому Чині Святого Василія Великого. Все розумію і приймаю згідно зі Статутом цього Чину, затвердженим Апостольським Престолом».

Після складення професії, документ, який містить проголошену формулу, дату і місце, підписують Чернець, який склав обіти, Чернець, перед яким були складені обіти, і два свідки – Ченці з довічною професією. Цей документ зберігається в архіві Провінційної Управи.

Вчитель новиків також дбає, щоби Чернець зробив власноручний запис у книгу текстів перших тимчасових обітів.

ЧЕНЦІ З ТИМЧАСОВОЮ ПРОФЕСІЄЮ

З моменту складення першої тимчасової професії Чернець втрачає всі уряди, церковні чи цивільні, які досі займав. Під час тривання тимчасової професії він не може формально займати такі уряди як у Чині, так і поза ним; як також не може здійснювати будь-яку керівну діяльність чи нагляд за майновими справами.

Протягом усього періоду тимчасової професії Чернець залишається приписаним до своєї єпархії, але є зобов’язаний правилами Чину і підпорядковується владі своїх Настоятелів. Також він зобов’язується до целібату і не може приймати жодних свячень.

Чернець з тимчасовими обітами не має ні активного, ні пасивного голосу, але користується всіма духовними ласками, привілеями, відпустами й моліннями, признаними в нашому Чині для Ченців з довічною професією.

Під час тривання тимчасової професії Ченці проходять навчальний курс або займаються діяльністю, яку визначить компетентна влада, в той час, як Ченцям зі свяченнями будуть доручені завдання апостоляту Чину; проте такі завдання не повинні перешкоджати їх чернечому формуванню.

Кілька разів у році Чернець з тимчасовою професією, особливо перед відновою обітів, зустрічається з Настоятелем, щоб обговорити стан свого духовного життя, труднощі й зріст у чеснотах.

ТРИВАЛІСТЬ І ВІДНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЇ

Тимчасова професія триває зазвичай п’ять років, і її потрібно відновлювати щороку.

Тривалість тимчасової професії може бути продовжена до шести років, з дотриманням звичайної процедури, передбаченої для відновлення тимчасової професії.

Чернець, який бажає відновити обіти, принаймні за два місяці до закінчення строку тимчасової професії, подає безпосередньому Настоятелеві письмове прохання про допущення до відновлення.

До відновлення тимчасової професії правосильно допускає Протоігумен за згодою своєї Ради, на прохання Ченця, беручи до уваги думку компетентного Настоятеля за порадою його Ради або думку Намісника Резиденції чи в іншому випадку – відповідального за нього священика. Їхня думка, крім пропозиції щодо віднови, містить також характеристику Ченця.

Щоб відновлення тимчасової професії було правосильним, воно має відбутись того самого дня і місяця, коли були складені попередні обіти.

До кожного відновлення тимчасової професії Чернець приготовляється одноденною духовною відновою, про що подбає Настоятель Чернечого осідку.

Відновлення тимчасової професії відбувається згідно з відповідним обрядом, який повинен включати: прочитання формули тимчасової професії та Святе Причастя Ченця, який відновив обіти, якщо відновлення відбулося під час Божественної Літургії .

Формула відновлення тимчасової професії:

«Я, Н. Н., Чину Святого Василія Великого, складаю Господу Богу, в Пресвятій Тройці Єдиному, обіти ПОСЛУХУ, ЧИСТОТИ й УБОЖЕСТВА в цьому Чині і в ньому обіцяю перебувати протягом одного року. Все розумію і приймаю згідно зі Статутом нашого Чину, затвердженим Апостольським Престолом».

UAB įmonės arba mažosios bendrijos steigimas uab123.lt

Чернець із тимчасовими обітами, який з поважних причин в сумлінні відчуває себе неспроможним вірно дотримуватись обітів, може вільно покинути Чин, коли йому закінчиться термін обітів , подаючи при цьому відповідну письмову заяву.

Протоігумен з виправданої причини, дотримуючись процедури розгляду справи, може не допустити Ченця з тимчасовою професією до відновлення обітів.

Усім Отцям Василіянського Чину Св. Йосафата

Слава Ісусу Христу!

Високопреподобні й дорогі Отці!

«Гідність священика випливає з його влади над дійсним Христовим Тілом і над містичним Його Тілом» – пише св. Йоан Золотоустий. На закінчення „Року Священика” хочу Вас усіх привітати у Христі і поділитися радістю священичого покликання і посланництва. Хочу скласти Вам найседечніші побажання щастя і добра, зокрема справжньої радості у Господі, що нас покликав до священства. «Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся! Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома» (Фл 4,4-5). Нехай ці слова св. Апостола Павла повністю й постійно здійснюються у Вашому особистому, спільнотному та душпастирському житті. Оскільки ми беремо участи у Христовому Священстві, то молитовно бажаю Вам потрібних ласк, щоб щораз то більше уподібнюватися до самого Христа Господа. Христове Священство є джерелом, взором і натхненням кожного священика – царського для всіх християн та ієрархічного для всіх рукоположених.

Цього року кожний з нас мав чимало нагод роздумувати на тему священства і священика. Нехай ці гарні роздуми та різні святкування залишаться назавжди у Вашій пам’яті та в серці, породжуючи найкраще цінення нашого покликання й посланництва. Зокрема пам’ятаймо, що брати участь у Христовому Священстві означає продовжувати Його священицьке служіння, стаючи посередниками між Богом і людьми.

Із закінченням „Року Священика” я також хочу виявити мою солідарність і співчуття до Вас і разом до всіх католицьких священиків. Ми всі є свідками того, що сучасний світ – віддалений від Бога та Божих Заповідей – намагається всіма засобами використовувати скандали зі сторони окремих священиків проти священства, як такого – неначе б то треба засудити всіх Апостолів за те, що зробив Юда – зрадник. Були численні спроби втягнути між винуватцями єпископів, кардиналів і навіть самого Святішого Отця Папу Римського. Ми всі зрозуміли, що це справжня війна не проти зловживань або в захист тих, хто став жертвою від осіб, які мають огидні психічні відхилення. Це спроба зруйнувати Католицьку Церкву – найбільшу моральну силу в сучасному суспільстві. Тому я солідарно ставлюсь до Вас і до всієї Церкви. Труднощами і переслідуваннями не треба знеохочуватись. Так, як в минулому, також і сучасна криза – з Божою допомогою – принесе позитивні наслідки. Золото вогнем очищується. Нехай сучасні труднощі стануть нагодою для того, щоб насправді переосмислити наше священиче покликання зокрема під богословським, духовним, душпастирським та євангельським оглядом. Стараймося невтомно цінити наше покликання і заохочувати молодих до священичого і чернечого стану.

Нехай Господь, Добрий Пастир, заступництвом Пресвятої Богородиці, щедро благословить Вас усіх, скріпляючи у виконуванні Христового священства: приносити жертву за людські гріхи, навчати закону Господнього, освячувати людські душі та провадити їх до Царства небесного.

Ваш у Христі,

о. Василій Ковбич ЧСВВ

Протоархимандрит

Рим, 10 червня 2010 р.Б.