Субота, 14 Червня, 2025
Головна Блог сторінка 1133

Список померлих Василіян Провінції

 

ХРОНОЛОГІЧНИЙ СПИСОК ПОМЕРЛИХ ОТЦІВ ТА БРАТІВ

ПРОВІНЦІЇ СВ. МИКОЛАЯ

 

 

КУХАР о. Іван Юліан

  • Помер: 05.02.1945
  • Народився: 03.03.1912
  • Місце поховання: Розстріляний

 

 

ТИМКО о. Інокентій Іван

  • Помер: 00.08.1945
  • Народився: 11.09.1906
  • Місце поховання: Розстріляний

 

 

ГОЛІШ о. Антоній Костянтин

  • Помер: 1953
  • Народився: 27.03. 1984
  • Місце поховання: Табір, Кемер. обл.

 

 

ЗАВАДЯК о. Йосиф Василь

  • Помер: 04.12.1958
  • Народився: 23.02.1911
  • Місце поховання: с. Бороняво

 

 

СКИБА о. Теофан Іван

  • Помер: 17.11.1961
  • Народився: 05.05.1883
  • Місце поховання: с. Буштино

 

 

САТМАРІЙ о. Іван Йосиф

  • Помер: 30.09.1963
  • Народився: 19.02.1906
  • Місце поховання: с. Імстичово

 

 

ЛОЗАН о. Полікарп Василь

  • Помер: 15.04.1972
  • Народився: 06.08.1908
  • Місце поховання: м. Берегово

 

 

ДРЕБІТКО о. Діонізій Дмитро

  • Помер: 26.07.1976
  • Народився: 31.10.1911
  • Місце поховання: с. Неліпино

 

 

КУБІЧКА бр. Мар’ян Степан

  • Помер: 31.12.1981
  • Народився: 19.12.1911
  • Місце поховання: с. Малий Березний

 

 

БЕНДАС бр. Йосиф Іван

  • Помер: 10.11.1982
  • Народився: 15.04.1909
  • Місце поховання: с. Голубине

 

 

МАРГІТИЧ о. Христофор Михайло

  • Помер: 21.09.1983
  • Народився: 21. 04.1923
  • Місце поховання: м. Іршава

 

 

БИЛЕЙ бр. Володимир Василь

  • Помер: 00.00.1985
  • Народився: 00.00.1891
  • Місце поховання: с. Жорнава

 

 

ЧУМА о. Олександр Андрій

  • Помер: 00.00.1987
  • Народився: 00.00.1899
  • Місце поховання: с. Верховина Бистра

 

 

САБЕЛКО бр. Йосафат Федір

  • Помер: 19.03.1988
  • Народився: 09.02.1906
  • Місце поховання: с. Лази

 

 

КУБІЧКА бр. Арсеній Андрій

  • Помер: 25.07.1988
  • Народився: 18.09.1914
  • Місце поховання: с. Малий Березний

 

 

СІДЕЙ о. Іван Теодор

  • Помер: 07.11.1989
  • Народився: 14.02.1915
  • Місце поховання: с. Імстичово

 

 

МОНДИК о. Антоній Андрій

  • Помер: 20.11.1989
  • Народився: 19.01.1913
  • Місце поховання: с. Доробратово

 

 

РУСИН бр. Йоаким Іван

  • Помер: 00.00.1991
  • Народився: 00.00.1905
  • Місце поховання: м. Мукачево

 

 

ДЕБЕЛЬ о. Леонтій Микола

  • Помер: 00.00.1992
  • Народився: 00.00.1914
  • Місце поховання: с. Затишне

 

 

ШЕПА о. Миколай Василь

  • Помер: 12.08.1992
  • Народився: 27.12.1914
  • Місце поховання: с. Імстичово

 

 

ТОДАВЧИЧ о. Богдан Григорій

  • Помер: 25.08.1992
  • Народився: 09.11.1923/24
  • Місце поховання: с. Імстичово

 

 

ЩОКА бр. Мар’ян Теодор

  • Помер: 03.10.1995
  • Народився: 09.04.1910
  • Місце поховання: с. Імстичово

 

 

МИГОВИЧ бр. Юліян Юрій

  • Помер: 31.10.1995
  • Народився: 02.02.1911
  • Місце поховання: с. Імстичово

 

 

МАДЯР. о. Павло Петро

  • Помер: 28.11.1996
  • Народився: 21.02.1923
  • Місце поховання: с. Малий Березний

 

 

ВАСЬКО бр. Йосафат Михайло

  • Помер: 17.10.1999
  • Народився: 26.11.1965
  • Місце поховання: с. Імстичево

 

 

СТАНКАНИНЕЦЬ о. Антоній Августин

  • Помер: 24.10.1999
  • Народився: 21.07.1905
  • Місце поховання: с. Малий Березний

 

 

КРАСНОБРОДСЬКИЙ о. Борис Юрій

  • Помер: 03.05.2003
  • Народився: 05.03.1915
  • Місце поховання: с. Малий Березний

 

 

МАЛИНИЧ о. Мелетій Михайло

  • Помер: 01.11.2003
  • Народився: 11.10.1911
  • Місце поховання: с. Малий Березний

 

 

СКРАЛЬ о. Методій Михайло

  • Помер: 25.05.2011
  • Народився: 04.12.1933
  • Місце поховання: с. Малий Березний

 

 

 

 

 

Свячення

 

Кандидатом до свячень є Чернець з довічною професією, який виконав програму приготування священнослужителів, передбачену загальною церковною дисципліною.

 

Чернець для того, щоб прийняти постійний дияконат, повинен виконати відповідну філософсько-богословську програму, сукупна тривалість якої становить три роки; крім того, потрібно дотримуватись традицій власної Церкви свого права про дияконську службу літургії, слова і любові. Якщо згодом такий диякон виявить бажання прийняти пресвітерські свячення, він повинен відповідно і в повному обсязі доповнити богословські студії.

Кандидат, який готується до прийняття пресвітерату, для того, щоб бути допущеним до дияконських свячень, повинен успішно завершити чотирирічну програму філософсько-богословських студій; для прийняття пресвітерських свячень диякон повинен завершити програму приготування священнослужителів.

Період між дияконськими і пресвітерськими свяченнями повинен бути не меншим від трьох місяців, хіба що в окремому випадку Протоігумен вирішить інакше.

 

Кандидат до дияконату або пресвітерату, щоб бути дозволено свяченим, подає Протоігуменові власноручно написане прохання, яким засвідчує, що свідомо і добровільно приймає свячення й обов’язки, пов’язані з цим свяченням, і навічно присвячує себе церковній службі, одночасно просячи про допущення його до прийняття свячення. Подання прохання передбачає також особисту розмову Протоігумена з кандидатом для з’ясування всього необхідного для прийняття свячень згідно з вимогами Статуту.

Крім цього, кандидат до свячень повинен подати Протоігумену ще такі документи:

1. свідоцтво про закінчення студій;

2. лист–посвідчення про добру поведінку і здібність кандидата, виданий Ректором Осідку студій або Керівником студій, або іншим пресвітером, під опікою якого навчався кандидат;

3. лист–посвідчення, якщо вважає це за потрібне, від Настоятеля Інституту богопосвяченого життя або Настоятеля Чернечого осідку, де кандидат деякий час перебував, про якості кандидата і відсутність канонічних перешкод;

4. свідоцтво про дияконські свячення для кандидата до пресвітерату.

 

Також вимагається, щоб кандидат до свячень не мав перешкод, передбачених ККСЦ. За наявності таких перешкод, Протоігумен може диспензувати від них кандидата, в межах своєї компетенції; в іншому випадку проситиме через Протоархимандрита про таку диспензу від Апостольського Престолу.

Нікому не дозволено жодним способом з будь-якої причини примушувати Ченця прийняти свячення або придатного згідно з нормами права відвертати від його прийняття.

Тільки через дуже важливу причину, навіть таємну, Вищий Настоятель може заборонити дияконові прийняти пресвітерські свячення, зі збереженням його права на відклик, згідно з нормами права.

 

Протоігумен за згодою своєї Ради допускає кандидата до дияконських і пресвітерських свячень титулом Чину, даючи відпускні грамоти.

Відпускні грамоти можна дати тільки тому, хто має необхідний вік, гідну поведінку й фізичні та психічні якості, які відповідають прийняттю свячень, хто належно ознайомився з обов’язками священнослужителя і приготувався до їх прийняття і виконання з самопосвятою, та дав докази відповідної зрілості і сталості в чернечому покликанні, виявивши себе здатним до священицької праці за вимогами Статуту.

Відпускні грамоти Протоігумен висилає до єпархіального Єпископа місця, де постійно проживає кандидат, який має прийняти свячення, а іншому Єпископові, якщо єпархіальний Єпископ дав дозвіл або належить до іншої Церкви свого права, або є відсутнім або, нарешті, якщо єпархіальний престол є вакантним і ним керує той, хто не має єпископських свячень, про що повинно бути відомо Єпископові-святителеві в окремих випадках на підставі автентичного документа єпархіальної курії.

 

Чернець приготовляється до прийняття свячень п’ятиденними реколекціями.

Після уділення свячення, на основі автентичного свідоцтва, виданого Єпископом-святителем, Протоігумен вписує дані в книгу свячень, зазначаючи ім’я висвяченого і його святителя, місце і день свячення, та надсилає повідомлення про свячення до парафії, у якій зареєстровано святу Тайну Хрещення висвяченого.

Усі документи про свячення мають зберігатися в архіві Провінційної Управи, а копія свідоцтва про свячення разом із повідомленням пересилається в архів Головної Управи.

 

Священик через свячення отримує владу звершувати Святі Тайни, зокрема уділяти святу Тайну Покаяння, однак для важного уділення цієї Тайни він повинен отримати повноваження її уділяти: це повноваження набувається самим правом на підставі уряду або спеціальним наданням з боку компетентної влади. Для отримання цього повноваження новопресвітер повинен успішно скласти іспит перед трьома священиками Чину, призначеними Протоігуменом.

Протоігумен на підставі свого уряду надає новопресвітеру повноваження, бажано письмово, уділяти святу Тайну Покаяння Ченцям Чину, а також тим, які вдень і вночі живуть в його домі.

Щоб новопресвітер міг правосильно уділяти святу Тайну Покаяння іншим вірним відповідно до норм права, він потребує повноваження, яке спеціальним наданням дає Ієрарх місця, де цей новопресвітер має постійне проживання. Про такі повноваження для цього священика просить Протоігумен на підставі проведеного іспиту.

 

Настоятелі дбайливо піклуються новопресвітерами та призначають їх до виконання таких праць і обов’язків, до яких вони мають дарування і відповідне підготування, і в яких вони могли би вправлятися і дедалі краще вдосконалюватися під проводом досвідченого Ченця-священика.

 

Новопресвітери повинні плекати замилування до священних наук та старатися поглибити їх пізнання та практичне застосування через участь у курсах, конференціях, доповідях, дискусіях, на теми богословські, моральні, літургійні, душпастирські, правничі та інші, що мають відношення до їхньої праці, які організовують Настоятелі по наших домах чи які відбуваються в інших інституціях.

Протягом перших п’ятьох років нововисвячені священики приготовляють цикл місійних проповідей чи повних реколекцій, під проводом досвідченого проповідника.

 

ФОРМУВАННЯ І НАВЧАННЯ БРАТІВ

Ченці, які не приготовляються до священичого служіння, вдосконалюють і поглиблюють не лише духовне життя, але й набуті фахові знання і досвід, що згідні з чернечим станом і необхідні Чинові. По змозі й мірою потреби вони здобувають і доповнюють свою фахову освіту навчанням, дотримуючись норм Статуту, здобуваючи навіть відповідні свідоцтва чи дипломи, щоб їхні таланти й здібності могли осягнути в Чині та в Церкві повне використання у служінні та приносили плоди євангельського свідчення любові у щоденному житті.

Праця братів у Чині є різноманітною, відповідно до Господніх дарувань і здобутих навиків, як от: виховна, катехизаційна, викладацька, письменницька, наукова, видавнича, медійна, механічна, технічна, землеробська, домогосподарська та інша корисна праця для Чину й для поширення Царства Божого у світі.

Чернече формування братів із тимчасовою професією передбачає їхнє богословське навчання також тоді, коли вони вивчають інші дисципліни, здобувають фах або присвятили себе іншим завданням. Богословське навчання відбувається під проводом відповідального священика, якого призначає Протоігумен за згодою своєї Ради, згідно з програмою богословського формування для братів.

Протоігумен за згодою своєї Ради встановлює програму та інші види формаційної діяльності для братів, які випрацьовує відповідальний за їхню формацію. Така програма і діяльність передбачають участь братів у різних курсах й заходах, організованих чи то в домах Чину, чи в інших релігійних інституціях, щоб поглибити їхнє знання в богослов’ї, канонічному праві, духовності, східній Літургії тощо.

 

Навчання

 

НАВЧАННЯ У ВАСИЛІЯНСЬКОМУ ЧИНІ

 

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

Чин має власне право й обов’язок навчати своїх Ченців, розвиваючи їхні природні дарування, через вивчення священних наук і засвоєння людського знання й досвіду, постійно спонукаючи їх до осягнення святості життя, щоб таким чином вони ставали більш підготовленими до служіння в Церкві й сповнення притаманних Чинові праць, відповідно до потреб місця і часу.

Щоб осягнути мету і реалізацію статутних завдань, Чин має право створювати власні навчальні заклади всякого роду і рівня та керувати ними.

Протоігумен за згодою своєї Ради, беручи до уваги потреби Чину і Церкви, призначає Ченців, які мають потрібні здібності й освіту, до відповідного навчання, вислухавши їх самих, і, якщо це необхідно, також думку компетентного Настоятеля чи екзаменаторів, яких для цього призначить.

Протоігумен, заслухавши думку Ректора чи Керівника студій або іншу відповідальну особу, також визначає місце навчання і проживання Ченців та спосіб покриття їхніх витрат.

Здібних і пильних у навчанні й чесноті Ченців , стійких у покликанні, Протоігумен за згодою своєї Ради, вислухавши думку Ректора чи Керівника студій, призначає до поглиблення студій в окремих сферах, які є потрібні й корисні для Чину. Це зазвичай відбувається після пресвітерських свячень і пасторальної практики.

 

ОСІДОК СТУДІЙ

Кожна Провінція має мати власний Осідок студій , який встановлює Протоархимандрит на прохання Протоігумена за згодою його Ради.

Провінція, яка не має достатньо людських і фінансових ресурсів та необхідних засобів для діяльності власного Осідку студій, скеровує своїх студентів у Осідок студій іншої Провінції чи при Головному осідку в Римі.

В Осідку студій панує такий лад, який сприяє подальшому духовному та інтелектуальному розвиткові Ченців-студентів. З усією пильністю зберігається спільнотне життя і духовні практики, приписані Статутом Чину для всіх Ченців. Про це сумлінно дбають Настоятелі, використовуючи відповідні засоби.

Наші студенти під умілим проводом набувають також літургійну формацію для належного розуміння та участі в усіх священних обрядах.

Осідок студій Чину, в якому відбуваються навчання Ченців, очолює Ректор або Керівник студій.

Ректор і два Радники, призначені з-поміж чернечого персоналу Осідку студій, творять навчальний провід Осідку студій.

До персоналу Осідку студій належать згідно із потребою: Віце-ректор, Радники, Префект студентів, Викладачі, постійний Духівник, Сповідники, Економ, Секретар, яких призначає Протоігумен за згодою своєї Ради, вислухавши думку Ректора чи Керівника студій.

Осідок студій має власний статут, Правильник і програму приготування священнослужителів, які приготовляє Ректор Осідку студій за допомогою персоналу Осідку та затверджує Протоігумен за згодою своєї Ради.

У статуті окреслена насамперед спеціальна мета Осідку студій і компетенція влади, спосіб призначення ректора і персоналу, їхні права і обов’язки, винагорода викладачів і службовців, а також засади, керуючись якими, вони та студенти, брали б участь у дбанні про збереження дисципліни в Осідку студій .

Правильник точніше окреслює основні пункти дисципліни Осідку студій, які стосуються навчання Ченців, щоденного життя та порядку в усьому Осідку, що є підставою для здійснення програми приготування священнослужителів, пристосованої до наших конкретних обставин.

Протоігумен часто відвідує Осідок студій, щоб завжди бути ознайомленим з його життєдіяльністю; також контролює навчання студентів і їхнє приготування до свячень та перевіряє їхню успішність.

Управа Провінції дбає про задовільне матеріальне утримання Осідку студій. Інші Ченці – як члени василіянської родини – зокрема Настоятелі, допомагають Осідку студій відповідно до його потреб і власних можливостей.

 

ПРОГРАМА ПРИГОТУВАННЯ СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛІВ

Ченці, які бажають розпочати філософсько-богословські студії, повинні мати повну середню освіту; якщо перед вступом в новіціят вони не закінчили середньої школи, повинні це зробити після новіціяту, згідно з вимогами конкретної країни.

Приготування Ченців, які призначаються до священнослужінь, крім іншого, проходить згідно з програмою приготування священнослужителів, виданою Синодом Єпископів Церкви свого права чи іншою компетентною владою, в Осідку студій Чину. Якщо неможливо мати власного Осідку студій або здійснювати в ньому викладання предметів, то Ченці Чину повинні навчатись під проводом Керівника студій в іншій семінарії або інституті вищих студій, затвердженому церковною владою.

Програма приготування священнослужителів відповідає нормам Кодексу Канонів Східних Церков і загальним засадам виховання у Церкві, враховує традицію власної Церкви свого права й Чину та охоплює, крім іншого, спеціальні правила щодо особистого, духовного, наукового і пастирського формування студентів, а також щодо викладання окремих предметів і організації курсів та екзаменів.

Студії Ченців, що призначаються до священства, охоплюють філософські і богословські курси, які можна проходити або поступово, або одночасно. Ці студії тривають принаймні повних шість років, щоб час, присвячений філософським предметам, дорівнював повним двом рокам, а час, відведений для богословських студій – повним чотирьом рокам.

https://mosbet.shop/in/

Відповідно до потреб Чину і сучасних вимог до програми навчання додаються інші дисципліни, факультативні чи додаткові, як-от: курси літургійних та сучасних мов, інформатики, засобів суспільної комунікації та інші; кандидати до свячень, зокрема, повинні відбути окремі курси методології місій і реколекцій та пройти необхідний душпастирський вишкіл.

Протягом навчання студенти мусять пройти практику в душпастирському служінні. Для цього Ректор чи Керівник студій протягом навчального року та канікул, дотримуючись норм Статуту, скеровує студентів старших курсів в християнські дитячо-молодіжні табори, недільні чи катехитичні школи. Також доручає їм організовування, проведення або участь у релігійних заходах і харитативних акціях, відвідування військових частин, лікарень, в’язниць, навчально-виховних закладів різних рівнів, наскільки це можливо і необхідно.

Під час практики у Чернечих осідках студенти перебувають під керівництвом досвідченого священика, який подає Ректорові чи Керівнику студій письмову характеристику.

Для вироблення добрих і корисних навичок, здобування знань і практичного досвіду в душпастирському служінні студентів також посилається на відповідні вишколи, конференції або зустрічі.

 

Довічна професія

 

Довічною чернечою професією, яка включає три довічні обіти послуху, чистоти і убожества та ґрунтується на Святій Тайні Хрещення і є її здійсненням і поглибленням, Чернець цілковито й назавжди посвячується Богові.

 

Вимоги і допуск до довічної професії

За шість місяців до закінчення терміну тимчасових обітів, Чернець, який бажає остаточно прийняти чернечий стан, подає своєму безпосередньому Настоятелеві прохання про допущення до довічної професії, а також заповнену анкету, автобіографію та копію свідоцтва про Хрещення та Миропомазання.

Настоятель Монастиря, в якому Чернець перебував останній рік, проводить голосування на Монастирській Капітулі, результати якого, разом із інформаціями та своєю думкою передає Протоігуменові. Інформації з оцінкою і рішенням щодо допущення Ченця до довічної професії подають чотири Ченці з довічними обітами, за винятком постійного Сповідника і Духівника, або два, коли Провінція має менше як 20 Ченців.

На підставі отриманої документації і попередньої розмови з Ченцем, Протоігумен представляє Протоархимандритові власну думку, результат голосування Ради та інші документи, а також акт зречення майна Ченця, який бажає скласти довічну професію.

До довічної професії правосильно допускає Протоархимандрит за згодою своєї Ради.

З виправданої причини, беручи до уваги сумніви щодо духовного поступу і здатності Ченця до життя в Чині, Протоархимандрит, за згодою своєї Ради, може, за приписами Статуту, відкласти складення довічної професії або не допустити Ченця до її складення.

Продовження тимчасової професії після шостого року, внаслідок відкладення довічної професії, потребує дозволу Апостольського Престолу.

При відкладенні довічної професії потрібно повторити всю процедуру допущення до складення довічних обітів.

 

Для правосильності довічної професії вимагається:

1. не менше трьох років тимчасової професії у Чині;

2. правосильність тимчасової професії;

3. не менше 23 років життя;

4. допущення до професії згідно з правилом 88, § 1 Статуту ЧСВВ;

5. складення професії перед Протоархимандритом або його делегатом;

6. прочитання формули довічної професії під час обряду цієї професії;

7. складення і прийняття довічної професії без примусу, тяжкого страху чи підступу.

 

Протягом останніх дванадцяти місяців тимчасової професії Чернець повинен перебувати в Чернечому осідку, де проживає не менше трьох Ченців з довічною професією. Для звільнення його від цього обов’язку Протоігуменові потрібно отримати затвердження Протоархимандрита за згодою його Ради.

Протягом 60-ти днів перед довічною професією, Чернець повинен зректися усього майна, яке в той час посідає, і віддати його на користь того, кому забажає, під умовою майбутньої професії; зречення, вчинене раніше, силою права є недійсним.

Акт зречення має бути складений відповідно до норм цивільного законодавства держави, громадянином якої є Чернець, та підписаний особисто Ченцем, двома свідками і Настоятелем.

Чернець приготовляється до довічної професії п’ятиденними реколекціями.

 

Складення довічної професії

Після належного духовного і канонічного підготування Чернець складає довічну професію Господу Богу перед тим, хто має повноваження її приймати, в присутності чернечої спільноти і вірних, дотримуючись відповідного літургійного обряду.

 

Формула довічної професії:

«Я, Н.Н., Чину Святого Василія Великого, урочисто складаю Господу Богу, в Пресвятій Тройці Єдиному, перед Тобою, Преподобним Отцем, Н.Н., Протоархимандритом (або: перед Тобою, Преподобним Отцем, Н.Н., делегатом отця Протоархимандрита), Божим Представником, довічні обіти ПОСЛУХУ, ЧИСТОТИ й УБОЖЕСТВА у цьому Чині і в ньому обіцяю постійно залишатись аж до смерті. Крім цього, обіцяю Римському Архієреєві, Христовому Намісникові, постійну вірність і підлеглість, і що жодним способом не буду намагатись осягнути будь-який уряд у Чині або в Церкві . У цьому мені, Боже, допоможи і ця свята Євангелія. Все розумію і приймаю згідно зі Статутом нашого Чину, затвердженим Апостольським Престолом».

 

Після складення довічної професії слід укласти відповідний документ, копію якого разом із повідомленням про складення професії, Протоігумен перешле Протоархимандритові; а Настоятель внесе ім’я Ченця, який склав довічну професію, ім’я того, хто її прийняв, дату складення професії в книгу тих, що склали професію.

Протоігумен, згідно з приписами канонічного права, надсилає повідомлення до парафії, в якій була зареєстрована свята Тайна Хрещення Ченця, для того, щоб зазначити складення довічної професії, з усіма канонічними наслідками, які з цього випливають.

Чернець повинен якомога швидше завірити і вчинити дійсним акт зречення майна у компетентних установах, з усіма цивільними наслідками, та передати його копію до архіву Провінційної Управи.

Документи, що стосуються складення довічної професії, повинні зберігатися в архівах Головної і Провінційної Управ.

 

Наслідки довічної професії

Зі складенням довічної професії Чернець остаточно приймає чернечий стан, втрачаючи приналежність до власної єпархії, повноправно входить до складу Чину, набуваючи в ньому активний і пасивний голос.

Після складення довічних обітів у нашому Чині Чернець латинського обряду, через привілей, переходить до східного обряду Церкви свого права, у якій знаходиться Провінція, до якої він належить.

Будь-яке дочасне майно, яке Чернець отримує після довічної професії як власність, за винятком спадщини і власності, про яку йдеться у прав. 278, § 2 Статуту ЧСВВ, силою самого права стає надбанням Чернечого осідку, до якого він приписаний, а спадщина стає надбанням Провінції, до якої Чернець приписаний. Передача такого майна повинна відбутись чимскоріше, відповідно до місцевого цивільного законодавства.

Довічна професія робить неправосильними акти, що суперечать обітам, якщо ці акти можуть стати недійсними.

 

Тимчасова професія

 

Період тимчасової професії є етапом поступового розвитку особистості Ченця і його духовного та інтелектуального дозрівання, що формує Ченця в дусі Євангелія і вчення святого Василія згідно з вимогами наших правил; укріплює його в чеснотах покори, послуху, чистоти, убожества і братньої любові; зближує його з Богом через молитву, що провадить до святості, та готує його до завдань, які йому доручить Чин.

 

ВИМОГИ І СКЛАДЕННЯ ПЕРШИХ ОБІТІВ

 

До складення першої професії правосильно допускає Протоігумен за згодою своєї Ради на пропозицію Вчителя новиків, вислухавши думку Настоятеля Осідку з його Радою.

Для допущення до першої професії мають бути подані прохання про допущення, акт передачі управління власним майном та результати оцінювання.

Для правосильності першої професії потрібно, щоб:

1. новикові виповнилось вісімнадцять років;

2. новіціят був правосильно завершений;

3. новик був допущений до складення обітів;

4. новик зачитав формулу професії під час обряду складення тимчасової професії;

5. обіти прийняв Протоігумен або його законний делегат;

6. професія була складена та прийнята без примусу, тяжкого страху або підступу.

Новик приготовляється до першої професії реколекціями, що триватимуть три повних дні.

Перші тимчасові обіти складаються під час Божественної Літургії згідно із відповідним обрядом, до основних частин якого належать: прочитання формули професії; вручення пояса або за звичаєм – ременя, Статуту і запаленої свічки; Святе Причастя Ченця, який склав обіти.

 

Формула першої тимчасової професії:

«Я, Н.Н., складаю Господу Богу, в Пресвятій Тройці Єдиному, обіти ПОСЛУХУ, ЧИСТОТИ й УБОЖЕСТВА і обіцяю перебувати протягом одного року в цьому Чині Святого Василія Великого. Все розумію і приймаю згідно зі Статутом цього Чину, затвердженим Апостольським Престолом».

 

Після складення професії, документ, який містить проголошену формулу, дату і місце, підписують Чернець, який склав обіти, Чернець, перед яким були складені обіти, і два свідки – Ченці з довічною професією. Цей документ зберігається в архіві Провінційної Управи.

Вчитель новиків також дбає, щоби Чернець зробив власноручний запис у книгу текстів перших тимчасових обітів.

 

ЧЕНЦІ З ТИМЧАСОВОЮ ПРОФЕСІЄЮ

 

З моменту складення першої тимчасової професії Чернець втрачає всі уряди, церковні чи цивільні, які досі займав. Під час тривання тимчасової професії він не може формально займати такі уряди як у Чині, так і поза ним; як також не може здійснювати будь-яку керівну діяльність чи нагляд за майновими справами.

Протягом усього періоду тимчасової професії Чернець залишається приписаним до своєї єпархії, але є зобов’язаний правилами Чину і підпорядковується владі своїх Настоятелів. Також він зобов’язується до целібату і не може приймати жодних свячень.

Чернець з тимчасовими обітами не має ні активного, ні пасивного голосу, але користується всіма духовними ласками, привілеями, відпустами й моліннями, признаними в нашому Чині для Ченців з довічною професією.

Під час тривання тимчасової професії Ченці проходять навчальний курс або займаються діяльністю, яку визначить компетентна влада, в той час, як Ченцям зі свяченнями будуть доручені завдання апостоляту Чину; проте такі завдання не повинні перешкоджати їх чернечому формуванню.

Кілька разів у році Чернець з тимчасовою професією, особливо перед відновою обітів, зустрічається з Настоятелем, щоб обговорити стан свого духовного життя, труднощі й зріст у чеснотах.

 

ТРИВАЛІСТЬ І ВІДНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЇ

 

Тимчасова професія триває зазвичай п’ять років, і її потрібно відновлювати щороку.

Тривалість тимчасової професії може бути продовжена до шести років, з дотриманням звичайної процедури, передбаченої для відновлення тимчасової професії.

Чернець, який бажає відновити обіти, принаймні за два місяці до закінчення строку тимчасової професії, подає безпосередньому Настоятелеві письмове прохання про допущення до відновлення.

До відновлення тимчасової професії правосильно допускає Протоігумен за згодою своєї Ради, на прохання Ченця, беручи до уваги думку компетентного Настоятеля за порадою його Ради або думку Намісника Резиденції чи в іншому випадку – відповідального за нього священика. Їхня думка, крім пропозиції щодо віднови, містить також характеристику Ченця.

Щоб відновлення тимчасової професії було правосильним, воно має відбутись того самого дня і місяця, коли були складені попередні обіти.

До кожного відновлення тимчасової професії Чернець приготовляється одноденною духовною відновою, про що подбає Настоятель Чернечого осідку.

Відновлення тимчасової професії відбувається згідно з відповідним обрядом, який повинен включати: прочитання формули тимчасової професії та Святе Причастя Ченця, який відновив обіти, якщо відновлення відбулося під час Божественної Літургії .

 

Формула відновлення тимчасової професії:

«Я, Н. Н., Чину Святого Василія Великого, складаю Господу Богу, в Пресвятій Тройці Єдиному, обіти ПОСЛУХУ, ЧИСТОТИ й УБОЖЕСТВА в цьому Чині і в ньому обіцяю перебувати протягом одного року. Все розумію і приймаю згідно зі Статутом нашого Чину, затвердженим Апостольським Престолом».

UAB įmonės arba mažosios bendrijos steigimas uab123.lt

 

Чернець із тимчасовими обітами, який з поважних причин в сумлінні відчуває себе неспроможним вірно дотримуватись обітів, може вільно покинути Чин, коли йому закінчиться термін обітів , подаючи при цьому відповідну письмову заяву.

Протоігумен з виправданої причини, дотримуючись процедури розгляду справи, може не допустити Ченця з тимчасовою професією до відновлення обітів.

 

Новіціят

 

Метою новіціяту з боку новика є пізнати спосіб життя у Чині й засвоїти основи василіянської аскези, перш ніж вступити на шлях чернечої професії , а з боку Чину – підготувати новика до василіянського чернечого життя.

 

Осідок новіціяту

Кожна Провінція повинна мати Осідок новіціяту, який засновує Протоархимандрит за згодою своєї Ради.

Новіціятська спільнота проживає в окремому, відділеному від чернечих помешкань, місці. Під проводом Вчителя новиків вона творить окрему братню спільноту з такими умовами, які стимулюють її духовний зріст.

Якщо кількість кандидатів і новиків або інша слушна причина цього вимагатиме, Протоігумен, на пропозицію Вчителя новиків чи вислухавши його думку, за згодою своєї Ради, призначить йому Помічника (Соція), Ченця-священика, який повинен мати якості та здібності, потрібні для Вчителя новиків.

Соцій залежить від Вчителя новиків у всьому, що стосується керівництва новіціятом і навчання, заступає його, якщо той відсутній, та виконує обов’язки, які йому доручає Вчитель новиків.

Протоігумен, вислухавши думку Вчителя новиків, за згодою своєї Ради, призначає Духівника, Ченця-священика, що має належні для цього якості. Духівник допомагає Вчителеві у вихованні кандидатів і новиків та йому підпорядкований.

Протоігумен за згодою своєї Ради, попередньо порадившись із Вчителем новиків, призначає до новіціятського Осідку постійних Сповідників, щоб новики могли часто приймати святу Тайну Покаяння. Новики, однак, можуть сповідатися у будь-якого священика, наділеного владою уділяти святу Тайну Покаяння, дотримуючись чернечої дисципліни.

 

Прийняття до новіціяту і перешкоди

Не можуть бути правосильно прийняті в новіціят:

1. ті, яким ще не виповнилося 17 років;

2. некатолики;

3. ті, що підпали канонічній карі, за винятком покут, які полягають у молитвах, прощах, постах, милостинях, реколекціях тощо;

4. ті, яким загрожує тяжка кара за злочин, у скоєнні якого вони законно були звинувачені.

5. ті, що вступають під впливом примусу, тяжкого страху чи підступу або ті, яких Настоятель приймає під впливом таких обставин;

6. ті, що перебувають у канонічному або цивільному подружжі;

7. єпархіальні або титулярні Єпископи, навіть якщо вони щойно призначені;

8. ті, що зв’язані вузлом чернечої професії або іншим священним вузлом в інституті посвяченого життя, хіба що йдеться про законний перехід.

До новіціяту правосильно, але недозволено, приймаються, хіба що Апостольський Престол надав би належні диспензи:

1. священнослужителі, приписані до єпархії, без поради їх власного єпархіального Єпископа або якщо він заперечує;

2. ті, що мають несплачені борги;

3. ті, що втягнені в ситуації, через які можуть бути створені проблеми для Чину, або навіть Чин може бути втягнений у судовий процес;

4. батьки, чия праця необхідна для годування і виховання дітей, або діти, які повинні допомагати батькові або матері, дідові або бабусі, що знаходяться у великій нужді, хіба що Чин подбає інакше у цій справі;

5. кандидати до свячень, які мають канонічні перешкоди.

 

Недозволено приймається в новіціят, хіба що Протоархимандрит за згодою своєї Ради на пропозицію Протоігумена за згодою його Ради звільнить від такої перешкоди:

1. того, хто перебував у відомому позашлюбному співжитті;

2. тяжкохворого або з особливими потребами;

3. того, хто закінчив 50-й рік життя;

4. того, хто був у нашому Чині зв’язаний будь-якою професією; такий мусить повністю повторити вступний курс, новіціят і шлях професії, немовби ніколи не присвячував себе чернечому життю у Василіянському Чині.

З усією повагою до кандидатів, на підставі розпоряджень Церкви, не можуть бути допущені до новіціяту ті, які підтримують фальшиві доктрини щодо обітів, практикують або представляють тенденції чи аномалії, які не можна погодити з повною свободою посвяти себе Богові через складення обітів послуху, чистоти та убожества .

 

Новики

Новіціят розпочинається облечинами в чернечий одяг згідно з окремим обрядом під час Божественної Літургії або приватно у каплиці в присутності Настоятеля або Вчителя новиків і спільноти . Під час цього обряду кандидат зачитує заяву про початок новіцяту, приймає постриг, одягає габіт, ремінь, каптур та отримує вервицю (чотки) і хрест.

Заяву про початок новіціяту завіряє Настоятель або Вчитель новиків і два свідки – Ченці з довічною професією.

Кандидат, згідно з традицією, під час облечин може прийняти собі чернече ім’я.

Від початку новіціяту припиняється приналежність новика до будь-яких рухів та об’єднань релігійного або світського характеру.

Новики можуть спілкуватися з Ченцями з-поза новіціяту в церковних, літургійних і спільних духовних заняттях та інших заходах, організованих Вчителем новиків. Натомість щодо мирян новики зберігатимуть більше відокремлення; відвідини, розмови й листування з ними є під наглядом і проводом Вчителя новиків .

 

Формування новиків

Під час новіціяту докладаються безнастанні старання, щоб під проводом Вчителя формувався дух новика. Цьому сприяють вивчення Статуту і «Повчання святого Отця нашого Василія Великого», побожні роздуми і тривала молитва для засвоєння того, що допомагає зростати у практикуванні обітів і чеснот, а також відповідні вправи для викорінення вад, приборкання пристрастей, набуття чеснот, щоб досконаліше посвячуватися Богові в чернечому стані.

Новикам не доручаються праці поза Чернечим осідком, вони не займаються посилено літературою, наукою або мистецтвом, які були б на перешкоді їхнього новіціятського формування.

Вчитель новиків загально контролює, як новики вживають засоби суспільної комунікації. Приписи цього контролю вміщені у Правильнику новіціяту.

Формування і навчання новиків проходить згідно із Загальним планом василіянського формування та програмою, підготовленою Вчителем новиків або провідником і затвердженою Протоігуменом за згодою його Ради.

Формування новиків є обов’язком лише Вчителя новиків, і тільки йому належить керівництво новіціяту, так що нікому не дозволяється втручатись до цього під будь-яким приводом, за винятком Протоігумена та Протоархимандрита, і тих, які законно уповноважені проводити канонічні візитації. Однак стосовно чернечої дисципліни всього Чернечого осідку, Вчитель, як і новики, підлягають владі Настоятеля.

Формування новиків є також турботою усіх Ченців, які беруть участь у цьому процесі мірою своїх можливостей, прикладом власного життя і молитвою.

До щоденних побожних практик новіціяту належать: Божественна Літургія, спільне Церковне Правило, розважання, принаймні півгодини духовного читання, іспит совісті та інші побожні практики, прийняті в Чині та в Провінції, які вписані у Провінційний Правильник.

Заняття, конференції і все, що передбачене програмою формування, проводяться систематично у визначені дні, щоб протягом новіціяту можна було здійснити всю програму.

У дусі навчання святого Василія програма новіціяту охоплює також і фізичну працю, й домашні роботи, щоб новики вправлялись у чеснотах та в служінні братам, а також задля підтримки здоров’я – заняття фізичної культури і дозвілля.

Новіціятська спільнота має свій Правильник, що окреслює основні пункти дисципліни новіціятського Осідку й того, що стосується щоденного спільнотного життя, літургійних і духовних практик в Осідку; вимог і методів виховання і навчання; управління власним майном тощо.

Під час новіціяту новики присвячують принаймні десять днів на реколекції під проводом провідника, визначеного Вчителем новиків.

 

Тривалість новіціяту

Щоб новіціят був правосильний, потрібно, щоб він тривав повний рік без перерви. Відсутність у новіціяті, менша, ніж три місяці, без перерви або з перервами, не впливає на правосильність новіціяту, але час, якого не вистачає, якщо перевищує п’ятнадцять днів, повинен бути доповнений, хоч би був присвячений душпастирським вправам для навчання нoвиків .

Коли є сумніви щодо готовності новика до складання тимчасової професії або він сам просить письмово про продовження новіціяту, Протоігумен, за згодою своєї Ради, вислухавши Вчителя новиків і Настоятеля Осідку з його Радою, може продовжити йому період новіціяту, але не більше, як на один рік .

Новик може вільно покинути новіціят у будь-який момент, подаючи письмову заяву про своє рішення Вчителеві новиків. У разі, якщо новик самовільно і без повідомлення покинув Осідок новіціяту, Вчитель новиків, склавши про це акт, виключає його з новіціяту і повідомляє про це Протоігумена.

Зі слушної причини, на пропозицію Вчителя новиків, Протоігумен, вислухавши думку Настоятеля Монастиря, може виключити новика з новіціяту .

Новик, який бажає скласти професію у Василіянському Чині, пише прохання про його допущення до першої чернечої професії.

Вчитель новиків та Настоятель Осідку зі своєю Радою оцінюють новика, зокрема чи він виявляє постійність у покликанні, чи робить поступ у чеснотах, чи придатний до василіянського чернечого життя і чи достатньо знає Статут. Результати оцінювання передають Протоігумену.

 

Вступний курс

 

ВСТУПНИЙ КУРС ДО ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧЕРНЕЧОГО ЖИТТЯ

 

Вступний курс до василіянського чернечого життя дає кандидатові можливість ознайомитись з особливостями чернечого життя у Чині, а Чинові дозволяє оцінити покликання кандидата, з’ясувавши, зокрема, чи він морально, психічно, фізично й інтелектуально надається до василіянського чернечого життя.

 

На вступний курс до василіянського чернечого життя може бути прийнятий католик будь-якого обряду, який бажає служити Богові способом, притаманним Василіянському Чинові, керується чесним наміром і здатний вести чернече життя.

Кандидат повинен мати повних 16 років і не повинен мати правових перешкод, які стосуються новіціяту.

 

Кандидат має пред’явити такі документи:

1. свідоцтво про народження, Хрещення і Миропомазання;

2. автобіографію;

3. характеристику, що свідчить про добру поведінку, видану його парохом;

4. останній шкільний атестат або диплом з набутою кваліфікацією;

5. медичну довідку про стан фізичного і психічного здоров’я;

6. довідку про громадянський стан;

7. свідоцтво про свячення, якщо йдеться про священнослужителя;

8. письмову характеристику від єпархіального Єпископа, якщо йдеться про єпархіального священнослужителя, від Ректора семінарії чи Настоятеля, якщо йдеться про кандидата, який раніше навчався у семінарії або вже був у якомусь чернечому Інституті .

 

Усі документи, які стосуються кандидатів та новиків, зберігаються в архіві Провінційної Управи, а їхні копії – в архіві новіціяту.

Протоігумен, на підставі пред’явлених документів і вислухавши думку принаймні одного із своїх Радників, приймає кандидатів. Їх може прийняти також Вчитель новиків, після того, як вислухає думку Настоятеля Чернечого осідку або одного із його Радників, після чого повідомить Протоігумена про це прийняття.

Той, хто вступає до Чину, подає на ім’я Протоігумена письмове прохання про прийняття на вступний курс до василіянського чернечого життя.

Кандидат пише також окрему заяву, у якій засвідчить, що не буде вимагати ніякої винагороди за будь-яку працю протягом вступного курсу.

 

Вступний курс відбувається в Осідку новіціяту під проводом Вчителя новиків, який організовує літургійно-молитовне життя кандидатів, їх навчально-виховний процес, працю й відпочинок згідно з нормами Статуту.

Під час вступного курсу кандидат повинен пройти медичне обстеження, про що подбає Вчитель новиків.

Вступний курс триває повний і безперервний рік.

Якщо є важливі причини, Протоігумен, вислухавши думку Вчителя новиків або провідника, порадившись зі своєю Радою, може скоротити тривалість вступного курсу, але щоб він тривав принаймні дев’ять місяців.

Протоігумен, з пропозиції Вчителя новиків і порадившись зі своєю Радою, може продовжити тривалість вступного курсу, але не більше, як ще на один рік.

Кандидат може вільно покинути вступний курс у будь-який момент, подаючи письмову заяву про своє рішення Вчителеві новиків. У разі, якщо кандидат самовільно і без повідомлення покинув Осідок новіціяту, Вчитель новиків, склавши про це акт, виключає його із вступного курсу.

Вчитель новиків може зі слушної причини відпустити кандидата із вступного курсу, письмово повідомивши про це Протоігумена, вказавши причини такого відпущення.

 

Перед завершенням вступного курсу кандидат, який бажає вступити до новіціяту, пише на ім’я Протоігумена прохання про прийняття його в новіціят.

Вчитель новиків разом із двома екзаменаторами, призначеними Протоігуменом, проводять оцінювання кандидатa. Якщо результат буде позитивним, то вони пропонують допустити його до новіціяту .

Протоігумен допускає кандидата до новіціяту, порадившись зі своєю Радою та вислухавши думку Вчителя новиків і екзаменаторів.

Кандидат готується до прийняття в новіціят триденними роздумами і молитвами.

 

Ігровий процес у Plinko захоплює своєю простотою та динамічністю. Кожен спін приносить нові можливості для виграшу завдяки унікальній механіці гри.

Різдвяне послання Протоігумена 2011 року

 

07.01.2011 р. Б.

Малий Березний

Високопреподобні Отці, Преподобні Брати,

Христос Народився!

У своїй Архиєрейській молитві, Ісус Христос висловив таке прохання до свого Небесного Отця: „… щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані” (Ів. 17, 21). Ці слова спонукають до висновку, що між людиною і Богом може існувати такий зв’язок, який існує між Христом і Отцем, а вони, разом із Святим Духом, настільки об’єднані, що будучи трьома Особами, творять Одного Бога.

До такого висновку схиляють ще інші слова Ісуса Христа: „Я виноградина, ви – гілки, − сказав він. − Хто перебуває в мені, а я в ньому – той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете” (Ів. 15, 5).

Отож, для нас, єдність з Ісусом Христом, чи не найважливіша справа. Без цієї єдності, − як виникає з вищезгаданих слів, − людське життя втрачає сенс. І хоч це виглядає невірогідним, все ж таки, будучи різними особами, людина і Христос, в духовному розумінні цього явища, можуть бути чимось „одним цілим”.

Якщо проаналізувати прихід у цей світ Ісуса Христа, його діяльність, як також специфічність його Божества, то можна зауважити, що його завданням було, наче б то, утворити саме це: „одне ціле” між Богом і людиною.

Народившись у земному світі як людина, Христос – Друга Особа Пресвятої Трійці, насамперед, поєднав у собі дві природи: Божу і людську. Він став правдивою людиною, залишаючись правдивим Богом.

Однак, крім того, що Христос сам став Богочоловіком, можна спостерегти, що у цьому Богочоловіцтві, він намагався і намагається об’єднати всіх людей, кожного зокрема. Щоб кожен став складовою частиною його Містичного Тіла, не втрачаючи при цьому своєї особистості та ідентичності, подібно як не затерлася Божественна природа Божого Сина, коли він став людиною.

З нагоди свята Різдва Христового, висловлюю побажання, щоб у цьому святковому часі, відчуття присутності Ісуса Христа сповнило Вас так, як апостола Павла, що сказав: „Живу вже не я, а живе Христос у мені” (Гал. 2, 20).

З найщирішими різдвяними побажаннями,

о. Павло Райчинець ЧСВВ

Протоігумен

Пасхальне послання Протоігумена 2011 року

24.04.2011 р. Б.

Малий Березний

Високопреподобні Отці, Преподобні Брати!

Христос Воскрес!

Звертаючись до Вас з нагоди свята Воскресіння Христового, хочеться пригадати слова апостола Павла, які він написав у своєму листі до Римлян: „Христос, воскреснувши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над ним більше не панує. Вмираючи бо, він умер для гріха раз назавжди, а живучи, живе для Бога. Так само й ви, вважайте себе за мертвих для гріха, а живими для Бога, в Христі Ісусі” (Рм. 6, 9-11).

З цих слів виникає, що наше особисте воскресіння, з одного боку – наступить після нашої смерті, а з іншого боку – воно, в певній мірі, вже наступило. Христос приніс нам не лише воскресіння з мертвих, але й воскресіння від гріха. Однак, воскресіння від гріха – це постійний життєвий процес, який ми повинні здійснювати чи не щодня. „Нехай не панує гріх у вашім смертнім тілі, − продовжує своє звернення Апостол Павло, − і не віддавайтеся гріхові, як знаряддя неправедності, але віддайте себе Богові, як ожилих з мертвих і як зброю праведності” (Рм. 6, 12-13).

Кожна людина воскресне з мертвих, але не кожна воскресне до вічного життя. Про це сказав сам Христос: „Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, − ба, вже й тепер він, − коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши – оживуть. (…) і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, воскреснуть на суд” (Ів. 5, 25-29).

Тут видно, що саме від нашого воскресіння з гріха залежить, якою буде наша вічність. До остаточного воскресіння ми йдемо дорогою вмирання по відношенні до себе, до своєї гордині і самолюбства, які є коренем кожного гріха. Адже не можливо воскреснути до життя вічного, не вмерши перед тим для гріха. Тому, дорога до особистого воскресіння – це самопожертва по відношенні до наших ближніх.

„Я – воскресіння і життя, − сказав Христос. − Хто в мене вірує, той, навіть і вмерши – житиме!” (Ів. 11, 25). Тому, не біймося вмирати для гріха й по відношенню до себе, адже лише це є правдивий шлях до нашого воскресіння.

З найщирішими великодніми вітаннями,

о. Павло Райчинець ЧСВВ

Протоігумен

Лист Протоархимандрита з нагоди Року Священика

 

Усім Отцям Василіянського Чину Св. Йосафата

 

Слава Ісусу Христу!

Високопреподобні й дорогі Отці!

«Гідність священика випливає з його влади над дійсним Христовим Тілом і над містичним Його Тілом» – пише св. Йоан Золотоустий. На закінчення „Року Священика” хочу Вас усіх привітати у Христі і поділитися радістю священичого покликання і посланництва. Хочу скласти Вам найседечніші побажання щастя і добра, зокрема справжньої радості у Господі, що нас покликав до священства. «Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся! Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома» (Фл 4,4-5). Нехай ці слова св. Апостола Павла повністю й постійно здійснюються у Вашому особистому, спільнотному та душпастирському житті. Оскільки ми беремо участи у Христовому Священстві, то молитовно бажаю Вам потрібних ласк, щоб щораз то більше уподібнюватися до самого Христа Господа. Христове Священство є джерелом, взором і натхненням кожного священика – царського для всіх християн та ієрархічного для всіх рукоположених.

Цього року кожний з нас мав чимало нагод роздумувати на тему священства і священика. Нехай ці гарні роздуми та різні святкування залишаться назавжди у Вашій пам’яті та в серці, породжуючи найкраще цінення нашого покликання й посланництва. Зокрема пам’ятаймо, що брати участь у Христовому Священстві означає продовжувати Його священицьке служіння, стаючи посередниками між Богом і людьми.

Із закінченням „Року Священика” я також хочу виявити мою солідарність і співчуття до Вас і разом до всіх католицьких священиків. Ми всі є свідками того, що сучасний світ – віддалений від Бога та Божих Заповідей – намагається всіма засобами використовувати скандали зі сторони окремих священиків проти священства, як такого – неначе б то треба засудити всіх Апостолів за те, що зробив Юда – зрадник. Були численні спроби втягнути між винуватцями єпископів, кардиналів і навіть самого Святішого Отця Папу Римського. Ми всі зрозуміли, що це справжня війна не проти зловживань або в захист тих, хто став жертвою від осіб, які мають огидні психічні відхилення. Це спроба зруйнувати Католицьку Церкву – найбільшу моральну силу в сучасному суспільстві. Тому я солідарно ставлюсь до Вас і до всієї Церкви. Труднощами і переслідуваннями не треба знеохочуватись. Так, як в минулому, також і сучасна криза – з Божою допомогою – принесе позитивні наслідки. Золото вогнем очищується. Нехай сучасні труднощі стануть нагодою для того, щоб насправді переосмислити наше священиче покликання зокрема під богословським, духовним, душпастирським та євангельським оглядом. Стараймося невтомно цінити наше покликання і заохочувати молодих до священичого і чернечого стану.

Нехай Господь, Добрий Пастир, заступництвом Пресвятої Богородиці, щедро благословить Вас усіх, скріпляючи у виконуванні Христового священства: приносити жертву за людські гріхи, навчати закону Господнього, освячувати людські душі та провадити їх до Царства небесного.

Ваш у Христі,

о. Василій Ковбич ЧСВВ

Протоархимандрит

Рим, 10 червня 2010 р.Б.

 

Popular Posts

My Favorites