Послання Голови Патріаршої комісії у справах монашества УГКЦ з нагоди Року богопосвяченого життя в Католицькій Церкві та паломництва ікони «Входу в храм Пресвятої Богородиці – Покровительки українського чернецтва»

Високопреподобні та преподобні отці настоятелі!

Високопреподобні та преподобні сестри настоятельки!

Преподобні брати й сестри у чернецтві!

Дорогі у Христі браття і сестри!

Святіший Отець Папа Римський Франциск запропонував, щоб 2015 рік у Католицькій Церкві був Роком богопосвяченого життя, оскільки того року випадає 50-річчя Другого Ватиканського Собору, а точніше, золотий ювілей його документу «Perfectae caritatis»: Декрету про оновлення чернечого життя із застосуванням його до сучасних умов. Аналізуючи своє служіння за минулі Богом подаровані роки, позначені присутністю Святого Духа, який допомагає переживати так успіхи, як рівно ж слабкості та невдачі, прагнемо з надією прийняти майбутнє. Сьогодні переживаємо нелегкі часи, а криза, яка зачепила світове суспільство, не оминула також і богопосвячене життя. Але ми, як глибоко віруючі Богу посвячені особи, бажаємо сприймати кожну кризу чи невдачу не як передпокій смерті, але як сприятливу нагоду до оновлення нашого чернечого життя і щораз глибшого зростання в надії, що богопосвячене життя ніколи не зможе завмерти у лоні святої Христової Церкви.

В Українській Греко-Католицькій Церкві чернече життя славиться давньою традицією і, розвиваючись, набирає все більш нових та різноманітних форм, приносячи щедрі плоди у Христовому винограднику. Богопосвячені особи від початків виконували й надалі виконують відповідну місію – бути «сіллю землі і світлом для світу» (пор. Мт. 5, 13–14), а їхні спільноти стають «закваскою» для Церкви Христової, осередками постійної молитви і невтомної праці для слави Божої та добра і спасіння всіх людей.

Перебуваючи у лоні Вселенської Церкви і прислухаючись до звернень Святішого Отця, хочемо і ми цьогорічним святом Введення у храм Пресвятої Богородиці розпочати святкування Року богопосвяченого життя у нашій Українській Греко-Католицькій Церкві. Пресвята Богородиця входить у храм Господній. Хоча роками молоденька, зате зріла духом, як сказано у третій пісні канону: «Трилітня тілом, – багатолітня духом, ширша від небес і вища понад небесні сили, хай прославиться піснями Богоневіста». Та не тільки батьки радо приводять і жертвують свою дитину на службу Богові, але й Марія радо йде за голосом Божим і своїх батьків. Як святий Йоаким і Анна, так і Марія є для нас гарним зразком радісної жертви і служіння Богові. Цілковита й беззастережна посвята Пресвятої Богородиці на службу своєму Творцеві й Спасителеві завжди була і залишається взірцем кожного християнського покликання, а насамперед особливої посвяти Богові в чернечому стані.

Марія посвячується Богові особисто. Відтепер всі справи її життя – це Божі справи; увесь її час – це час, відданий Богові; середовище її перебування – Божий храм. І разом з тим посвята Марії – це заснований на фундаменті святої віри акт спільноти: жертва її батьків і готовність первосвященика прийняти цю жертву. Монаше покликання особи, так раніш, як і сьогодні, зберігає свій особистий та церковний вимір. Ченці і черниці – це люди особистої відваги і вірні діти Церкви Христової. Їхнє рівно ангельське покликання – це особливий Божий задум, який передбачає особисте довірливе «Так! », сказане Богові, і «Так! » у відповідь церковного служителя, на руки котрого складаються монаші обіти. Пресвята Богородиця – взірець і покровителька чернецтва. Вона супроводить усіх богопосвячених чоловіків і жінок. Особливої опіки від Неї сподіваємось саме у цьому благословенному році.

З нагоди Року богопосвяченого життя, для медитації над покликанням Пресвятої Богородиці-Марії, як рівно ж для розважання над особистим і спільнотним покликанням, благословляю у паломництво ікону «Вхід у храм Пресвятої Богородиці, Покровительки українського чернецтва». На цій іконі позаду Богородиці бачимо три десятки Її послідовників – представників різних богопосвячених спільнот нашої Церкви. У далині простежується храм і дзвіниця Добромильського монастиря, з якого 132 роки тому почалося відродження Василіянського Чину, а відтак усього українського монашества, завдяки одному з перших ченців Добромильської обителі, майбутньому Великому Митрополитові Андрею Шептицькому, 150-ту річницю від народження якого відзначаємо цього року.

Ця ікона понад рік – до свята Стрітення Господнього 2016 р. – перебуватиме в монастирських і парафіяльних храмах та каплицях, нагадуючи про особливу присутність в Христовій Церкві богопосвячених осіб. Нехай ці тижні перебування ікони в чернечих обителях чи парафіяльних храмах стануть насамперед тижнями молитви: прослави Бога, подяки за ласку покликання, роздумів над оновленням чернечого життя в сучасних умовах для щораз глибшого і ревнішого служіння, прохання про нових робітників на Господній ниві. Нехай це будуть також і тижні особливого свідчення для всієї Церкви, для всіх жителів міст і сіл, де моляться й трудяться ченці та черниці. Нехай присутність Пресвятої Богородиці за посередництвом цієї ікони стане можливістю для всіх, а особливо для молоді, застановитися над своїм покликанням до монашества, священства, подружжя, над своїм свідченням віри та місцем у лоні Христової Церкви.

Пресвята Богородице, Покровителько українського чернецтва, будь завжди Провідницею на стежках кожного Богом благословенного покликання.

Благословення Господнє на Вас!

+ смиренний Михаїл (Бубній), ЧНІ

Голова Патріаршої Комісії у справах монашества

Джерело: monashestvo.ugcc.org.ua

Промова Святішого Отця Франциска до учасників пленарного засідання Конгрегації у справах Інститутів Богопосвяченого Життя і Товариств Апостольського Життя.

Дорогі брати у єпископстві та в священстві, дорогі брати і сестри, з радістю зустрічаюся сьогодні з вами та з усіма, хто виконує своє служіння в Конгрегації у справах богопосвяченого життя. Зокрема, щиро витаю Кардиналів і Єпископів, які недавно стали Членами цієї Конгрегації, та дякую Кардиналові-Префекту за привітання з яким, від імені всіх, він звернувся до мене; дякую Секретарю та двом Помічникам за цей «логотип», який бачив вчора в Л’Осерваторе Романо, але добре не зрозумів, що саме він представляє; тепер-то розумію!

Титул, який ви вибрали для цієї сесії, гарний і значущий: «нове вино в нові бурдюки». У світлі цього євангельського слова ви задумалися на сьогоднішній день про богопосвячене життя в Церкві, в п’ятидесятиліття Конституції «Lumen gentium» і декрету «Perfectae caritatis». Після II Ватиканського Собору, порив Духа продовжував надихати новою силою, штовхаючи, з одного боку, Інституції до здійснення духовного, харизматичного та інституційного оновлення, до якого закликав той же Собор, а з іншого, зроджуючи в серцях чоловіків і жінок нові способи відповіді на заклик Ісуса залишити все, щоб присвятити своє життя для слідування за Ним та проповіді Євангелія.

Частина винограднику Господа представлена тими, хто вирішив наслідувати Христа ближче, шляхом сповідання євангельських рад, отож новий виноград дозрів і нове вино вичавлено. У ці дні ви намагалися розрізнити якість і дозрівання «нового вина», яке форматувалося впродовж довгого сезону віднови, і, в той же час оцінити, чи міхи, які його містять, представлені інституційними формами, присутніми сьогодні в богопосвяченому житті, відповідні, щоб зберігати це «нове вино» та сприяти його повній зрілості. Як я уже згадував в інші рази, ми не повинні боятися залишити «старі міхи» у віднові, тобто ті звички і структури, які в житті Церкви і також у богопосвяченому житті, ми визнаємо як більше не відповідні тому, до чого Бог закликає нас сьогодні, щоб проголошувати Його Царство у світі; структури, які дають нам фальшивий захист і обмежують динамізм любові; звичаї, які віддаляють нас від стада, до якого ми послані та заважають нам почути крик тих, що очікують на Добру Новину Ісуса Христа.

У той же час не приховуйте слабкі місця, які можемо бачити сьогодні в богопосвяченому житті: наприклад, спротив деяких секторів до змін, зменшення сили привабливості, значене число тих, що виходять, і це турбує мене! Також щось вказує і підбір кандидатів, їх формація; варто брати до уваги і таїнство кожної особи, але ці дві речі слід добре зважити: слабкість деяких формаційних напрямків та надмірні турботи інституційних й адміністративних завдань, що виходять на шкоду духовного життя, інтеграційна трудність різних культур і поколінь, проблематичне збереження рівноваги у здійсненні влади управління і використання дібр – мене турбує також і убожество! Хоч роблю рекламу своїй чернечій родині, але св. Ігнатій говорив, що убожество є матір’ю і муром богопосвяченого життя. Убожество є матір’ю, бо дає життя, і мур захищає від мирської суєти. Думаємо про ці слабкості. Ви хочете слухати перестороги Духа, який відкриває нові горизонти і штовхає на нові шляхи, завжди виходячи з найвищого правила, яким є Євангелія, натхнені сміливою творчістю своїх Засновників і Засновниць.

У цьому зобов’язуючому завданні, задля якого ви зібралися, врешті слід оцінити нове вино і перевірити якість мішків, які повинні його містити, нехай до цього вас ведуть деякі напрямні, а саме: особливість євангельського вибору, вірність харизмі, першість служіння, уважність до найменших і слабких, повага до гідності кожної людини.

Заохочую вас продовжувати зі щедрістю і винахідливістю працювати у Господньому винограднику, щоб сприяти зростанню і дозріванню пишних грон, з яких можна здобути це щедре вино, що може оживити життя Церкви і звеселити серця багатьох братів і сестер, які потребують вашої небайдужої і матерньої допомоги. Також заміна старих мішків на нові, як це ви добре помітили, не відбувається автоматично, але вимагає зусиль та вмінь, щоб запропонувати необхідний для прийняття простір і змусити нові дари приносити плоди, за допомогою яких Дух продовжує прикрашати Церкву, свою наречену. Не забудьте подякувати Господарю виноградника, що покликав вас до цього хвилюючого завдання. Йдіть вперед на шляху розпочатого оновлення і в значній мірі реалізованого протягом п’ятдесяти років, обдумуючи кожну новину у світлі Слова Божого та прислуховуючись до потреб Церкви і сучасного світу та, використовуючи всі засоби, які пропонує мудрість Церкви для дальшого простування на шляху вашої особистої і спільнотової святості. І серед цих найважливіших засобів знаходиться молитва, як також подячна молитва, молитва хвали і прослави. Ми посвячені є посвячені для служіння Господу і служіння іншим Словом Господа, чи не так? Будь ласка, кажіть і повторяйте новим членам, що молитися – це не трата часу, прославляти Бога – це не втрачати час. Якщо ми посвячені щоденно не зупинятимемося перед Богом з вдячністю в молитві, то вино перетвориться в оцет!

Зібрання вашої Конгрегації відбувається прямо напередодні Року Богопосвяченого Життя. Разом молімося Богу, щоб допоміг нам в цьому Році вливати «нове вино у нові бурдюки»! І за це хочу подякувати особливо Конгрегації, Префекту, Секретарю, за зусилля, які вони зробили для організації цього Року. Справді дякую, тому що на засідання приходили тільки з проектами … і я думав: не знаю, чи з того щось вийде… Але в дійсності, на іншому зібранні проект набув форму, мав зміст. Велике спасибі за зусилля! Дякую вам за роботу, яку ви проводите в ці дні, і за служіння, яке надаєте в якості членів і співробітників Конгрегації у справах Інститутів богопосвяченого життя і Товариств апостольського життя. Нехай Діва Марія супроводжує вас, щоб ви отримали новий запал воскресіння і святу сміливість в пошуку нових шляхів. Нехай Святий Дух допомагає і просвічує вас. Дякую.

Климентинський зал, Четвер, 27.11.2014 р. Б.

Джерело: w2.vatican.va

osbm.info

Переклад о. Йоанікія Чверенчука, ЧСВВ