У кожного міста є свої особливі, неповторні споруди, які багато в чому визначають його дух, атмосферу, шарм. В Ужгороді до таких належить і колишній василіанський монастир (де нині фізичний факультет УжНУ) на стику вулиць Волошина та Ольбрахта. Його чіткий силует з елементами неоготики безпомилково вгадується на панорамах з краєвидом на Уж.

У кожного міста є свої особливі, неповторні споруди, які багато в чому визначають його дух, атмосферу, шарм. В Ужгороді до таких належить і колишній василіанський монастир (де нині фізичний факультет УжНУ) на стику вулиць Волошина та Ольбрахта. Його чіткий силует з елементами неоготики безпомилково вгадується на панорамах з краєвидом на Уж.

В Малоберезнянському монастирі зберігаються унікальні історичні матеріали, які засвідчують, що у 1932 році, церква при цій обителі, була розмальована відомим закарпатським художником Йосипом Бокшаєм (1891-1975 рр.). 

Після проведення реформи василіянських монастирів на Закарпатті, та утворення зреформованої Провінції Святого Миколая у 1932 році, ченці-василіяни розгорнули всебічну апостольську працю в закарпатському краю. У цій праці, велику увагу зверталося на почитання Пречистої Діви Марії. При монастирях Провінції організовувалися Богородичні відпусти, по парафіях василіяни проводили марійські набожества. Великим поштовхом до поглиблення та поширення культу Пресвятої Богородиці на Закарпатті була інтронізація Чудотворної Ікони Матері Божої у Мукачівському монастирі в 1926 році. Ікону цю, стараннями першого Протоігумена зреформованої Провінції о. Полікарпа Булика ЧСВВ, подарував василіанам на Закарпаття, Святіший Отець Папа Пій ХІ.

Мукачівська Ікона Божої Матері. На Чернечій горі.

Мукачівська Ікона Божої Матері. У новому василіянському монастрі.

З того часу, Мукачівський монастир на Чернечій горі став осередком Марійського почитання в закарпатському краї. Тут Василіяни заснували «Товариство Святого Рожанця», для пожвавлення молитви на вервиці. Звідси почали розповсюджуватися т.зв. «Маївки» – травневі набожества-молебні до Пресвятої Богородиці. Також, організовувалися концерти для прослави Пречистої Діви Марії.

У Мукачівському монастирі, щороку в останню неділю травня, молодь брала участь у т.зв. Марійському Конгресі. У програму цього Конгресу входили: богослужіння, св. Причастя, святкова процесія з прапорами, лекції на Марійські теми та різнорідні звеличення Богородиці.

Також, щороку, на празник Непорочного Зачаття, Марійські Дружини здійснювали прощі на Чернечу гору у Мукачеві.

Ще одним вогнищем Марійського руху на Закарпатті був Ужгородський монастир св. Василія Великого. Тут започаткувалося організування «Марійських Дружин».

Глибока набожність до Пресвятої Богородиці на Закарпатті була виражена у т.зв. «Святі Марії – Цариці України», яке відбулося в рамках всенародного відзначення 900 річниці посвячення України під Покров Божої Матері за часів князя Ярослава Мудрого (1038 р.). Ці торжества розпочалися у 1938 році на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. Найбільш величні маніфестації на прославу Богородиці відбулися навесні 1938 року у с. Невицьке, Перечин і Великий Бичків; заходи ці організував о. Христофор Миськів ЧСВВ, за допомогою молодіжних релігійних організацій ТУКС (Товариство Україніського Католицького Студентства), та «Борці Христа», які сам й заснував.

Отець Христофор Миськів ЧСВВ

Під час святкувань, вірні брали участь в урочистих богослужіннях, приступали до Святих Тайн Сповіді і Причастя, та посвячували себе й свої родини Пречистій Діві Марії, а також присягали їй свою вірність аж до смерті. На закінчення святкувань, відбувалися поцесійні ходи з марійними хоругвами та прапором України, на якому була зображена ікона Богородиці, під назвою «Марія – Цариця України», авторства митця-емігранта Василя Короліва-Старого.

Владика Петро Ґебей

«Преблагословення Діво Маріє! Поселившись ласкаво між нашим народом, зігрівай його серця вогнем Божої Любові. Утверджуй у святій вірі й побожності тих, що служать Тобі; наверти тих, що покинули тебе, бо покинули Твого Сина. Обітри наші гіркі сльози й охорони нас у всіх наших бідах. Амінь.» – такими словами, Владика Петро Ґебей, звертався до Пресвятої Богородиці під час інтронізації її ікони у Мукачівському монастирі.

Цими словами звертаємося до Богородиці й ми сьогодні.

о. Франціск Онисько ЧСВВ

За матеріалами:

Пекар А., Закарпатська Провінція, «ЗАПИСКИ ЧСВВ» – Том ХІ (ХVІІ) – Вип. 1-4.