Монастирське богослужіння, в таких центрах монашества, як Єгипет, Фіваїда, Палестина, Месопотамія, Сирія і Кападокія, було не так літургійним обрядом, як спільними роздумами над Святим Письмом.

«Спочатку літургія не була частиною монашого життя. Навіть звершення Євхаристії не займало в ньому особливого місця. Літургійне життя було справою духовенства, а не монахів. Завданням монаха була безнастанна молитва. Це було його «Діло Боже», його правило, поєднане з постом, чуванням, фізичною працею, покаянням серця і безмовністю» (Ф. Вульф).

Монастирське богослужіння, в таких центрах монашества, як Єгипет, Фіваїда, Палестина, Месопотамія, Сирія і Кападокія, було не так літургійним обрядом, як спільними роздумами над Святим Письмом.

«Спочатку літургія не була частиною монашого життя. Навіть звершення Євхаристії не займало в ньому особливого місця. Літургійне життя було справою духовенства, а не монахів. Завданням монаха була безнастанна молитва. Це було його «Діло Боже», його правило, поєднане з постом, чуванням, фізичною працею, покаянням серця і безмовністю» (Ф. Вульф).

Монастирське богослужіння, в таких центрах монашества, як Єгипет, Фіваїда, Палестина, Месопотамія, Сирія і Кападокія, було не так літургійним обрядом, як спільними роздумами над Святим Письмом.

«Спочатку літургія не була частиною монашого життя. Навіть звершення Євхаристії не займало в ньому особливого місця. Літургійне життя було справою духовенства, а не монахів. Завданням монаха була безнастанна молитва. Це було його «Діло Боже», його правило, поєднане з постом, чуванням, фізичною працею, покаянням серця і безмовністю» (Ф. Вульф).

Монастирське богослужіння, в таких центрах монашества, як Єгипет, Фіваїда, Палестина, Месопотамія, Сирія і Кападокія, було не так літургійним обрядом, як спільними роздумами над Святим Письмом.

«Спочатку літургія не була частиною монашого життя. Навіть звершення Євхаристії не займало в ньому особливого місця. Літургійне життя було справою духовенства, а не монахів. Завданням монаха була безнастанна молитва. Це було його «Діло Боже», його правило, поєднане з постом, чуванням, фізичною працею, покаянням серця і безмовністю» (Ф. Вульф).

Монастирське богослужіння, в таких центрах монашества, як Єгипет, Фіваїда, Палестина, Месопотамія, Сирія і Кападокія, було не так літургійним обрядом, як спільними роздумами над Святим Письмом.

«Спочатку літургія не була частиною монашого життя. Навіть звершення Євхаристії не займало в ньому особливого місця. Літургійне життя було справою духовенства, а не монахів. Завданням монаха була безнастанна молитва. Це було його «Діло Боже», його правило, поєднане з постом, чуванням, фізичною працею, покаянням серця і безмовністю» (Ф. Вульф).

Монастирське богослужіння, в таких центрах монашества, як Єгипет, Фіваїда, Палестина, Месопотамія, Сирія і Кападокія, було не так літургійним обрядом, як спільними роздумами над Святим Письмом.

«Спочатку літургія не була частиною монашого життя. Навіть звершення Євхаристії не займало в ньому особливого місця. Літургійне життя було справою духовенства, а не монахів. Завданням монаха була безнастанна молитва. Це було його «Діло Боже», його правило, поєднане з постом, чуванням, фізичною працею, покаянням серця і безмовністю» (Ф. Вульф).

Монастирське богослужіння, в таких центрах монашества, як Єгипет, Фіваїда, Палестина, Месопотамія, Сирія і Кападокія, було не так літургійним обрядом, як спільними роздумами над Святим Письмом.

«Спочатку літургія не була частиною монашого життя. Навіть звершення Євхаристії не займало в ньому особливого місця. Літургійне життя було справою духовенства, а не монахів. Завданням монаха була безнастанна молитва. Це було його «Діло Боже», його правило, поєднане з постом, чуванням, фізичною працею, покаянням серця і безмовністю» (Ф. Вульф).

Монастирське богослужіння, в таких центрах монашества, як Єгипет, Фіваїда, Палестина, Месопотамія, Сирія і Кападокія, було не так літургійним обрядом, як спільними роздумами над Святим Письмом.

«Спочатку літургія не була частиною монашого життя. Навіть звершення Євхаристії не займало в ньому особливого місця. Літургійне життя було справою духовенства, а не монахів. Завданням монаха була безнастанна молитва. Це було його «Діло Боже», його правило, поєднане з постом, чуванням, фізичною працею, покаянням серця і безмовністю» (Ф. Вульф).

Монастирське богослужіння, в таких центрах монашества, як Єгипет, Фіваїда, Палестина, Месопотамія, Сирія і Кападокія, було не так літургійним обрядом, як спільними роздумами над Святим Письмом.

«Спочатку літургія не була частиною монашого життя. Навіть звершення Євхаристії не займало в ньому особливого місця. Літургійне життя було справою духовенства, а не монахів. Завданням монаха була безнастанна молитва. Це було його «Діло Боже», його правило, поєднане з постом, чуванням, фізичною працею, покаянням серця і безмовністю» (Ф. Вульф).

Монастирське богослужіння, в таких центрах монашества, як Єгипет, Фіваїда, Палестина, Месопотамія, Сирія і Кападокія, було не так літургійним обрядом, як спільними роздумами над Святим Письмом.

«Спочатку літургія не була частиною монашого життя. Навіть звершення Євхаристії не займало в ньому особливого місця. Літургійне життя було справою духовенства, а не монахів. Завданням монаха була безнастанна молитва. Це було його «Діло Боже», його правило, поєднане з постом, чуванням, фізичною працею, покаянням серця і безмовністю» (Ф. Вульф).