• СЕРІЯ НАУК О. А. ПЕКАРЯ ПІД ЧАС ДУХОВНОЇ ВІДНОВИ.

Духовна наука о. Атанасія Пекаря ЧСВВ про «Монаший дух», виголошена ним під час духовної віднови у Василіянському монастирі Св. Йосафата в Глен Кові. (3/ХІ.2000 р.)

*******

У своїм посланні до Римлян св. Апостол Павло заявляє, що «не всі ті, що від Ізраїля – ізраїльтяни; ані не всі нащадки Авраама є його дітьми», а тільки ті, що «виконують слово Боже», дане Авраамові і його нащадкам (Рим. 9:6-8). Подібно й про ченців нашого Чину можемо сказати, що не всі ті, що складають монаші обіти є монахами, ані не всі ті, що носять василіянську рясу є василіянами. Правдивого монаха виявляє не складення обітів, але ревне їх зберігання; а правдивого василіянина виявляє не ношення василіянської ряси, але монаший дух, тобто високе цінування свого покликання в Чині св. Василія Великого.

• СЕРІЯ НАУК О. А. ПЕКАРЯ ПІД ЧАС ДУХОВНОЇ ВІДНОВИ.

Духовна наука о. Атанасія Пекаря ЧСВВ про «Монаший дух», виголошена ним під час духовної віднови у Василіянському монастирі Св. Йосафата в Глен Кові. (3/ХІ.2000 р.)

*******

У своїм посланні до Римлян св. Апостол Павло заявляє, що «не всі ті, що від Ізраїля – ізраїльтяни; ані не всі нащадки Авраама є його дітьми», а тільки ті, що «виконують слово Боже», дане Авраамові і його нащадкам (Рим. 9:6-8). Подібно й про ченців нашого Чину можемо сказати, що не всі ті, що складають монаші обіти є монахами, ані не всі ті, що носять василіянську рясу є василіянами. Правдивого монаха виявляє не складення обітів, але ревне їх зберігання; а правдивого василіянина виявляє не ношення василіянської ряси, але монаший дух, тобто високе цінування свого покликання в Чині св. Василія Великого.

15 лютого 2019 р. Б., в Монастирі Сестер Чину Святого Василія Великого у м. Мукачеві, відбулося святкування храмового празника Стрітення Господнього.

15 лютого 2019 р. Б., в Монастирі Сестер Чину Святого Василія Великого у м. Мукачеві, відбулося святкування храмового празника Стрітення Господнього.

15 лютого 2019 р. Б., в Монастирі Сестер Чину Святого Василія Великого у м. Мукачеві, відбулося святкування храмового празника Стрітення Господнього.

14 лютого 2019 р. Б., з нагоди Дня Богопосвяченого життя, у єпископській резиденції в місті Ужгороді відбулася зустріч монашества Мукачівської греко-католицької єпархії.

14 лютого 2019 р. Б., з нагоди Дня Богопосвяченого життя, у єпископській резиденції в місті Ужгороді відбулася зустріч монашества Мукачівської греко-католицької єпархії.

14 лютого 2019 р. Б., з нагоди Дня Богопосвяченого життя, у єпископській резиденції в місті Ужгороді відбулася зустріч монашества Мукачівської греко-католицької єпархії.

Стаття присвячена аналізу національної та релігійної ідентичності найбільшого історика і публіциста Василіянського Чину 2-ї пол. ХІХ ст., ігумена Мукачівського греко-католицького монастиря св. Миколая о. Анатолія Кралицького. На основі архівних матеріалів, праць о. Кралицького, із залученням історичних і літературознавчих досліджень автор відтворює багатогранність самототожності ченця-інтелектуала у її зв’язках з романтизмом, панславізмом, русофільством і народництвом. У статті показано абсурдність спроб віднесення постаті о. Кралицького до ідеології неорусинства, бо він ототожнював себе і закарпатських руських/русинів/руснаків з малоруським – українським – народом. Більше того, о. Кралицький утверджував в Мукачівській єпархії пам’ять про київські корені її християнства, опирався асиміляції народу через мадяризацію Церкви.

Володимир Мороз, кандидат історичних наук (PhD), науковий співробітник Інституту Історії Церкви Українського католицького університету (Львів).

Стаття присвячена аналізу національної та релігійної ідентичності найбільшого історика і публіциста Василіянського Чину 2-ї пол. ХІХ ст., ігумена Мукачівського греко-католицького монастиря св. Миколая о. Анатолія Кралицького. На основі архівних матеріалів, праць о. Кралицького, із залученням історичних і літературознавчих досліджень автор відтворює багатогранність самототожності ченця-інтелектуала у її зв’язках з романтизмом, панславізмом, русофільством і народництвом. У статті показано абсурдність спроб віднесення постаті о. Кралицького до ідеології неорусинства, бо він ототожнював себе і закарпатських руських/русинів/руснаків з малоруським – українським – народом. Більше того, о. Кралицький утверджував в Мукачівській єпархії пам’ять про київські корені її християнства, опирався асиміляції народу через мадяризацію Церкви.

Володимир Мороз, кандидат історичних наук (PhD), науковий співробітник Інституту Історії Церкви Українського католицького університету (Львів).