СВ. ВАСИЛІЙ ВЕЛИКИЙ
Св. Василій Великий народився в Малій Азії, у головному місті Кападокії – Кесарії, 329 р.
Його батько, що теж називався Василій, був визначним правником та водночас управляв в околиці Кесарії розлогими посілостями своєї жінки Емелії.
Мати Св. Василія – Емелія, часто хворіла, тому виховувала дітей бабуня Макрина. Їй допомагала найстарша сестра Св. Василія, яка теж називалася Макриною.
Початкові знання Василій здобув від свого батька. Спостерігши великі здібності свого найстаршого сина до науки, батько послав його на подальші студії, спочатку до Каппадокійської Кесарії, а відтак до Царгороду.
356 р. Василій повернувся додому і став професором красномовства в Кесарії. Але після смерті свого брата Навкратія у 357 р., покинув професорство, охрестився та обрав монаший спосіб життя.
У 357-358 рр. відбув подорож до Египту, під час якої запізнався з існуючими на той час способами чернечого життя. Повернувшись, оселився на самоті в Анезії і тут збудував перший монастир спільного життя.
В роках 360-362, Василій зорганізував монаші спільноти в провінціях Понту, Кападокії і Вірменії.
364 р., єпископ Євсевій висвятив його на священика, а по смерті єп. Євсевія, 370 року, Василій був висвячений на єпископа Кесарії Кападокійської.
Як єпископ і чернець, Василій відзначався такими рисами:
1. Глибоке духовне життя.
2. Відстоювання правд християнської віри. Боротьба з єретиками.
3. Невтомна праця для розвитку монашого життя. Будівництво монастирів і заснування монаших спільнот.
4. Ініціатор добродійних акцій. Перший засновник сиротинців і притулків для похилих віком та опущених, які були названі «Василіядами».
Відійшов до вічності Василій 1 січня 379 року. За його невтомну працю і високу духовність, отримав титул «Великий».
