БЕРЕСТЕЙСЬКА УНІЯ
Не зважаючи на занепад християнського та монашого життя, в Церкві знаходилися ідейні особи, які шукали способу віднови.
Основною причиною занепаду була Схизма, тому українські і білоруські єпископи шукали можливості обʼєднання з Католицькою Церквою, визнавши примат Наступника Ап. Петра – Папи Римського.
Приготування до злуки з Католицькою Церквою тривали біля 20 років.
Найбільшим старанням східних єпископів було те, щоб обʼєднавшись з Католицькою Церквою, в Східних Церквах був збережений свій обряд і Літургія.
Тодішній Папа Климентій VІІІ прийняв ці умови і запевнив, що обряд і Літургія не змінюватимуться, хіба що за рішенням Синоду східних Єпископів та благословення Святішого Отця.
Днем злуки Київської Митрополії з Апостольським Престолом стало 23 грудня 1595 року. Внаслідок цього, Київська Митрополія на території Речі Посполитої відійшла від Константинопольського Патріархату і визнавши католицькі догми та зберігаючи східні традиції, обʼєдналася з Апостольською Столицею. Ця подія відбулася у Бересті тому й носить назву «Берестейської унії».
Від самого початку, ідея обʼєднання християн, після розколу в 1054 році на православних та католиків, в єдину Церкву, мала своїх противників, як серед православного духовенства так і серед мирян. А після проголошення Унії, виникла відкрита боротьба між православними-схизматиками та православними-уніатами.
Митрополит Київський Іпатій Потій (+1613), один з організаторів Берестейської Унії, після її проголошення намагався укріпити її в народі та між духовенством, послуговуючись для цього «братствами», які засновував.
Однак для повного скріплення Унії, Господь приготував особливу людину – Св. Йосафата Кунцевича і східний монаший орден – Василіянський Чин.
