ПРАВИЛА СВ. ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО ДЛЯ МОНАХІВ
Спосіб монашого життя Св. Василій випробував найперше на собі, основуючись на здобутих знаннях зі Святого Письма, і досвіді, який почерпнув у Египті. Заснувавши перші монаші спільноти, вже як священик він написав до всіх настоятелів лист, відомий під назвою «Про досконалість чернечого життя», в якому окреслив головні обовʼязки монахів.
Опісля, Василій більш детально описав ці вказівки для монахів у «55 Ширших Правилах».
Як єпископ, він надалі провадив своїх монахів у духовному подвигу, письмово відповідаючи на їхні запитання щодо труднощів монашого життя. Зібрані разом, ці відповіді становлять «313 Коротших Правил».
Короткий список творів Св. Василія Великого:
1. Науки «Про Божий Суд» і «Про Віру» – подають догматичну підставу аскези Св. Василія.
2. «Моральні правила» (числом 80) – окреслюють головні засади християнського життя, які Св. Василій збирав зі Святого Письма.
3. «Ширші Правила» (числом 55) і «Коротші Правила» (числом 313) – обіймають приписи та спосіб чернечого життя у спільноті.
4. «Епітимії» (Покути) – торкаються правопорядку спільного життя у монастирях.
5. «Аскетичні Науки» і вибрані «Листи» – пригадують вірним високий ідеал християнського життя та заохочують їх практикувати євангельську аскезу.
Поширення Правил Св. Василія Великого
Спосіб спільного життя, започаткований Св. Василієм Великим, швидко розповсюдився по цілому Сході. Воно стало відомим через Вселенські Собори, наприклад Другий Нікейський Собор (787р.). Цісар Юстиніян у своєму державному Кодексі наказав, щоб чернече життя у всіх монастирях провадилося на зразок монастирів Св. Василія Великого.
На Заході, у 397 році, Руфін з Аквілеї переклав Правила Св. Василія Великого на латинську мову. А Св. Венедикт (480-550 рр.), у 525 році заснував великий монастир на Монте Кассіно, взявши за основу монашого життя Правила Св. Василія.
У V ст., Правила Св. Василія були застосовані у єрусалимських лаврах: Лаврі Св. Євтимія, Сави і Теодора.
Через Царгород, ці Правила стали знаними в Єгипті, Сирії, Сербії, Румунії та інших місцях.
В Царгороді, такі Патріярхи, як Св. Іван Золотоустий, Іван Посник, Никифор, Фотій, а також Ігумени царгородських монастирів: Св. Теодор Студит, Св. Нікон, Св. Атанасій, поширили і більш детальніше розписали Правила Св. Василія.
Св. Теодор Студит, Архимандрит монастиря Студіон (біля Царгороду), заснованого у 463 році, написав для цієї обителі «Типікон» (біля 800 року), в якому подав точні приписи: щоденний розпорядок монашого життя, порядок відправи богослужінь, порядок постів, спосіб обрання настоятеля, покути і кари для тих, що порушують монаші правила і т. п.
Подібний «Типікон», основою якого були Правила Св. Василія Великого, мав кожний монастир на Сході.
На українські землі Студійський монаший Устав привіз з Греції чернець Михаїл у 1072 році і передав його Св. Теодозію Печерському.
