ПОДІЛ ЧИНУ НА ПРОВІНЦІЇ І ВІЦЕПРОВІНЦІЇ
Питання поділу Чину на Провінції і Віцепровінції виникло на 5-ій Провінційній Капітулі після Добромильської реформи, яка відбулася в Жовкві, 12-26 лютого 1926 року. Ця Капітула вирішила просити Апостольську Столицю, щоб можна було поділити Василіянський Чин на Галицьку Провінцію і Закарпатську Віцепровіцію, на що Конгрегація для Східної Церкви відповіла згодою.
26 червня – 1 липня 1931 р., в Добромилі відбулася перша Генеральна Капітула, на якій обрано Архимандрита Василіянського Чину – о. Діонісія Ткачука ЧСВВ, та доручено йому: здійснити поділ Чину на Провінції і Віцепровіції, офіційно змінити назву Чину, перенести Генеральну Курію до Риму, при якому відкрити дім студій для студентів-василіян з різних країн.
12 травня 1932 р., Апостольська Столиця потвердила поділ Чину і його нову назву:
НОВА НАЗВА:
«Василіянський Чин Св. Йосафата».
ПОДІЛ ЧИНУ:
Галицька Провінція Св. Спаса.
Закарпатська Провінція Св. Миколая: охоплювала монастирі на території Чехословаччини, Мадярщини, Югославії та Румунії.
Американсько-Канадська Провінція.
Бразилійська Віцепровінція.
ПОДАЛЬШИЙ ПОДІЛ ЧИНУ
Американсько-Канадська Провінція, 23 липня 1948 р. була поділена на дві окремі Провінції:
Американську Провінцію Успіння Матері Божої,
Канадську Провінцію Пресвятого Серця Христового.
Румунська Провінція. 8 червня 1937 р., Східна Конгрегація створила Румунську Провінцію, частина монастирів якої силою воєнних обставин в 1940 р. опинилися на території Мадярщини і увійшли до Мадярської Провінції, а для Василіян, що зосталися в Румунії, була утворена Віцепровінція. Коли з приходом радянських військ у 1944 р., згадані монастирі повернулися до Румунії, відбулося офіційне обʼєднання румунських Василіян в одну Румунську Провінцію в квітні 1946 р.
Мадярська Провінція була утворена 25 листопада 1940 р. і отримала назву «Провінція Василіянського Чину Св. Йосафата в Мадярщині». До неї увійшли закарпатські, румунські й мадярські монастирі, що внаслідок займанщини опинилися в Мадярщині. Однак ця Провінція проіснувала до літа 1945 р.
7 березня 1947 р., була проголошена Провінційна Управа нової Мадярської Провінції Св. Стефана.
Провінція Свв. Кирила і Методія в Чехословаччині. Влітку 1939 р. Закарпатська Провінція Св. Миколая майже в цілості опинилася на території Мадярщини, тому о. Архимандрит Ткачук ЧСВВ назначив для Василіян, що перебували в Словаччині Настоятеля (о. С. Сабола) «з правами ігумена і тимчасового Протоігумена».
25 листопада 1940 р., Апостольська Столиця створила на території Словаччини окрему Протоархимандричу Делегатуру.
16 березня 1948 р., був виданий Декрет установлення Провінції Свв. Кирила і Методія в Чехословаччині.
Бразилійська Провінція. 6 грудня 1931 р., була заснована Бразилійська Віцепровінція, в якій було відкрито Новіціят і призначено містопротоігумена та його дорадників. 22 травня 1948 р. була вже видана Грамота на заснування самостійної Бразилійської Провінції.
Аргентинська Віцепровінція. Від 1935 р., виступає разом із Бразилійською, як «Аргентинсько-Бразилійська Віцепровінція». Самостійну Віцепровінцію можна було заснувати щойно після Другої Світової Війни, коли до Аргентини прибули галицькі Василіяни.
23 липня 1948 р., була видана Грамота про створення в Аргентині Василіянської Віцепровінції.
Василіянська Делегатура в Польщі, створена у 1946 р. Настоятеля Варшавського дому було тоді призначено «Настоятелем з повновластями Протоігумена», якому підпали три Василіянські монастирі на території Польщі.
